Причини неуважності
> втома (може виникати під час виконання важкої і нецікавої роботи, яка вимагає тривалого зосередження);
>■ поява в носоглотці аденоїдів;
перевантаження мозку великою кількістю вражень, недостатньо гнучке переключення уваги;
розкиданість інтересів;
неправильне виховання в сім'ї;
сам вихователь (проводить заняття нецікаво, одноманітно, не спонукає до активної мислительної діяльності).
Важливий засіб попередження неуважності - правильне педагогічне спілкування з дітьми
Специфічні особливості уваги дошкільника
Дитина може зосереджуватись на дуже короткий час. Увага її схильна до значних коливань.
Увага дошкільника легко послаблюється. Навіть незначні сторонні подразники відвертають увагу дитини від діяльності.
Увага привертається яскравим, сильним, раптовим подразником. Дитина не в силі керувати своєю увагою.
Переключення уваги розвинене слабо.
Чим молодші діти, тим менше вони можуть зосередитися на словах.
Розподіл уваги розвинений надзвичайно слабо.
Невеликий обсяг уваги.
Правильно підібрані форми і методи роботи дозволяють вихователю активно впливати на розвиток уваги дошкільників.
Термінологічний словник
Довільна увага - вид уваги, який полягає у свідомому й активному зосередженні суб'єкта в даний момент на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті.
Зосередженість - утримування уваги на одному об'єкті або на одній діяльності, абстрагуючись від усього іншого.
Коливання - періодичне відвертання та послаблення уваги до певного об'єкта або діяльності. ...
Мимовільна увага - вид уваги, який виникає незалежно від свідомості людини і полягає у невимушеному зосередженні суб'єкта в даний момент часу на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті.
Неуважність - недолік уваги.
Обсяг - кількість об'єктів, до яких людина уважна за один акт уваги.
Переключення - переміщення уваги з одного виду діяльності або об'єкта на інший.
Післядовільна увага - поєднує в собі риси довільної і мимовільної уваги.
Розподіл - здатність бути уважним одночасно до кількох видів діяльності.
Стійкість - тривале утримування уваги на певному об'єкті або на якій- небудь діяльності.
Увага - спрямованість і зосередженість психічної діяльності на чому-небудь визначеному.
Тема 2. Мовлення та його розвиток у дошкільному віці
Методичні вказівки
Зміна завдань, які стоять перед дошкільником, поява нових видів діяльності, ускладнення спілкування з дорослими і однолітками, розширення кола життєвих зв'язків і стосунків, у які включена дитина, приводить до інтенсивного розвитку мовлення (схема 43).
Розвиток мовлення в дошкільному віці йде в таких напрямах (схема 44):
1) удосконалюється практичне використання мовлення в процесі спілкування з іншими людьми;
2) мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення.
Словник дитини-дошкільника збільшується не тільки за рахунок іменників, але й за рахунок дієслів, займенників, прикметників, числівників і з'єднувальних слів, тобто в ньому наявні всі частини мови (збільшується втричі). Спостерігаються великі індивідуальні відмінності (схема 45).
Дитина практично засвоює будову рідної мови, типи відмін і відмінювання, традиційні форми чергування звуків, учиться будувати складні речення.
Для дітей дошкільного віку характерна найбільша чутливість до мовних явищ. Засвоєння ними суфіксів, префіксів рідної мови виявляється в самостійному словотворенні (цукор - цукорик, покупець - купівець).
Розвиток усіх сторін мовлення неможливий без засвоєння звукової культури, яка становить основу, центральний момент оволодіння мовою.
У розвитку звукової сторони мовлення виділяють формування фонематичного слуху і правильної звуковимови (схема 46).
Усвідомлення мовлення відбувається до кінця дошкільного віку з допомогою спеціального навчання.
Оптимально навчати:
У 5 років. Формування у дітей звукового аналізу слова.
У 6 років. Засвоєння дітьми голосних і приголосних звуків і засвоєння способів читання.
З розширенням кола спілкування змінюються і функції мовлення (схеми 47-49). Серед них - комунікативна функція, яка здійснюється з допомогою ситуативного і контекстного мовлення. Контекстне мовлення не витісняє повністю ситуативного. У старших дошкільників ситуативність мовлення помітно знижується, зростають риси контекстності. Мовлення стає більш послідовним і логічним.
Особливим видом мовлення дитини є пояснювальне мовлення. Цей вид мовлення в дошкільному віці тільки починає розвиватися, тому дитині дуже важко вислухати до кінця пояснення дорослого. Дитина хоче почати діяти, при цьому відволікається від пояснення і підміняє пояснювальне мовлення ситуативним.
Виконувати плануючу функцію мовлення починає у зв'язку з тим, що воно зливається з мисленням. Дорослий повинен розвивати цю функцію, а саме: розповідати про хід виконання дій, задавати питання про послідовність виконання і оцінювати дії, діяльність дитини. Дитина, у свою чергу, супроводжує свої дії мовленням.
Експериментальні дослідження показали, що егоцентричне мовлення -мовлення дитини, яке виникає під час діяльності і звернене до самої себе -виконує функцію планування.
Протягом дошкільного дитинства егоцентричне мовлення йде на спад. Воно поступово згортається, інтеріоризується і перетворюється в дітей 5-6 років на внутрішнє мовлення, зберігаючи в цій формі свою плануючу функцію. Егоцентричне мовлення є проміжною ланкою між зовнішнім і внутрішнім мовленням дитини.
У дошкільному віці ускладнюються зв'язки мислення і мовлення, складається узагальнювальна функція мовлення, коли воно виступає знаряддям мислення.
Знакова функція полягає в тому, що слово є своєрідним знаком, який використовується для зберігання і передачі інформації. Під керівництвом дорослого "дитина відкриває для себе зв'язок знаків і значень. Мовлення допомагає дитині планувати і регулювати свої дії.
Дошкільне дитинство - період надзвичайно інтенсивного розвитку комунікативних форм і функцій мовної діяльності. Це пов'язано з ускладненням діяльності дитини і зміною її стосунків з навколишнім.
Схема 43
Бюлер Карл (1879-1963) - німецько-австрійський психолог, професор Віденського університету, дослідник проблем дитячого мислення, мовлення. Основна праця: Духовний розвиток дитини (1924).
Лурія Олександр Романович (1902-1977) - російський вчений, доктор педагогічних і методичних наук, академік АПН СРСР. З 1945 р. - професор кафедри психології МДУ. Тривалий час працював з Л.С.Виготським над проблемами розвитку психіки. Широко відомий своїми працями з питань порушення вищих психічних функцій при локальних ураженнях мозку. Один із засновників нейропсихології.
Основні праці: Мова і інтелект в розвитку дитини (1927), Травматична афазія (1947), Вищі коркові функції людини (1962), Мозок людини і психічні процеси (1963) та ін.
Термінологічний словник
Егоцентризм (від лат. ego - я, centrum - центр) - специфічна орієнтація духовного світу людини на саму себе, на своє "я", небажання і невміння бачити інших людей.
Егоцентричне мовлення - мовлення дитини, яке виникає під час діяльності і звернене до самої себе
Знакова функція - виражає спосіб позначення, з допомогою якого дитина засвоює знакову функцію слова.
Комунікативна функція, або функція спілкування - передача інформації, а також почуттів, уявлень, різних відношень.
Контекстне мовлення - зв'язне мовлення, зміст якого зрозумілий співбесіднику на основі одних тільки мовних засобів і не вимагає опори на конкретну ситуацію.
Мова - система словесних знаків, засіб спілкування.
Мовлення - процес спілкування, опосередкований мовою.
Планувальна функція - мовлення дитини перетворюється в засіб планування і регуляції її практичної поведінки.
Пояснювальне мовлення - мовлення, яке вимагає певної послідовності викладу, встановлення причинно-наслідкових зв'язків у ситуації, яку повинен зрозуміти співбесідник.
Регулювальна функція - діяльність починає відбуватися за єдиним планом, який виникає до її початку під впливом інструкції дорослого, коли всі його вказівки відносно мети і способу дій виконуються.
Ситуативне мовлення - мовлення, зміст якого зрозумілий співбесіднику тільки під час врахування ним тієї ситуації, про яку розповідає дитина.
Узагальнювальна функція - мовлення виступає знаряддям мислення. Слово фіксує результат пізнавальної діяльності, закріплюючи його у свідомості дитини, і означає не тільки конкретний, окремий об'єкт, явище, але й цілу групу подібних об'єктів, явищ.
Фонематичний слух - здатність сприймати на слух звуки мовлення, диференціювати і узагальнювати їх у словах як смислорозрізняльні одиниці.