Тема 5. Спілкування дитини з дорослими та однолітками

Методичні вказівки

Розробці проблеми спілкування дітей раннього та дошкільного віку була присвячена наукова діяльність М.І.Лісіної (схема 29).

Спілкування з дорослим є одним з основних факторів психічного розвитку дитини.

Розкрити багаті традиції вивчення ролі спілкування в дитячому розвитку, які існують у вітчизняній психології. Дослідженнями, проведеними під керівництвом М.І.Лісіної, а також на основі узагальнених фактів, описаних у літературі, було виділено чотири форми спілкування, які змінюють одна одну протягом перших семи років життя дитини: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна і позаситуатив-но-особистісна (схема 30-33).

Для дітей раннього віку характерні дві перші названі форми. Ситуативно-особистісна стимулює становлення перцептивних дітей різних систем і аналізаторів та реакції хапання. Ситуативно-ділова приводить до переходу від окремих дій до предметної діяльності і розвитку мовлення.

Дітям від 3 до 5 років властива позаситуативно-пізнавальна форма спілкування, яка допомагає їм значно розширити рамки пізнання навколишнього світу, привідкрити взаємозв'язок явищ, дізнатися про існування причинно-наслідкових та інших відношень між предметами і явищами.

Позаситуативно-особистісна форма спілкування дітей з дорослими характерна для дітей 6-7 років. Хоч дана форма спілкування також позаситуативна, проте, на відміну від попередньої, вона слугує меті пізнання соціального, а не предметного світу, "пізнання світу людей, а не речей" (М.І.Лісіна).

Охарактеризувати особливості спілкування дитини з батьками та вихователем (схема 34), певні стилі впливу батьків на дитину: авторитарний, ліберально-потуральний, демократичний та розкрити труднощі, які при цьому виникають.

Спілкування дитини з вихователем залежить від емоційного ставлення вихователя до вихованців. Це може бути заохочувальне ставлення, формально-вимогливе та непослідовний тип ставлення до вихованців.

Професійна діяльність вихователя неможлива без педагогічного спілкування (схема 35) - системи взаємодії педагога з дітьми з метою здійснення на них виховного впливу, формування педагогічно доцільних взаємин і самооцінки дитини, створення сприятливого для психічного розвитку мікроклімату.

Вихователь повинен прагнути, щоб його педагогічне спілкування з дітьми було ефективним і найбільшою мірою сприяло їхньому психічному розвитку.

Ефективність педагогічного спілкування залежить від уміння вихователя враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей.

У процесі взаємодії з дітьми педагог використовує як прямі (пояснення, вказівки, заохочення), так і непрямі (через інших осіб, через відповідну організацію спільної діяльності) впливи.

На процес спілкування впливають:

1. Зміст спілкування, пов'язаний з потребами дитини.

2. Індивідуально-психологічні особливості дитини.

3. Досвід спілкування, який є у дитини.

4. Особливості спілкування дорослих, їх приклад.

5. Педагогічний такт дорослого.

Специфіка спілкування дошкільників з однолітками (схема 36):

контакти яскраво емоційно насичені, супроводжуються різними

інтонаціями, вигуками, кривляннями, сміхом;

у контактах з іншими дітьми відсутні жорсткі норми і правила, яких

слід дотримуватися під час спілкування з дорослими;

у спілкуванні з однолітками діти більш розкуті, говорять

неочікувані слова, передражнюють один одного, виявляючи творчість і

фантазію;

у контактах з товаришами переважають ініціативні висловлювання над відповідними;

спілкування з однолітками багате за призначеннями і функціями. Особливості спілкування з однолітками яскраво проявляються в темах розмов:

1. Молодші дошкільники розмовляють про те, що вони бачать, або про те, що в них є.

2. Середні дошкільники демонструють одноліткам, що вони вміють робити і як це в них виходить.

3. Старші дошкільники розповідають про себе, про те, що їм подобається або не подобається, діляться з однолітками своїми "планами на майбутнє" ("ким я буду, коли виросту").

Особливості спілкування дитини з батьками та вихователями

Спілкування з дорослими - один з основних факторів психічного розвитку дитини

Особливості педагогічного спілкування

Схема 35

Особливості спілкування з однолітками