Розділ і і і . Психологічна характеристика діяльності дитини в дошкільному віці

Темаї. Гра - провідна діяльність дітей дошкільного віку

Методичні вказівки

Взаємодія дошкільника з навколишнім середовищем здійснюється в процесі різних видів діяльності: гри, продуктивних видів діяльності (малювання, ліплення, аплікації, конструювання), а також елементів трудової і навчальної діяльності, якими дитина оволодіває.

Провідним видом діяльності дошкільника є гра. На схемі 17 дана характеристика ігрової, як провідної, діяльності дошкільника. Гра стає провідним видом діяльності не тому, що сучасна дитина тривалий час проводить у розважальних іграх, а тому, що гра викликає якісні зміни в психіці дитини.

Найбільш характерна для дошкільника сюжетно-рольова гра (схема 18). її структурними компонентами є: роль, правила, сюжет, зміст, ігрові дії, рольові і реальні стосунки, ігрові предмети і предмети-замінники.

На схемі 19 згруповані особливості ігрової діяльності молодших і старших дошкільників.

Молодші дошкільники граються переважно, поодинці. Вони ще не вміють домовлятися між собою, розподіляти ролі, ігровий матеріал. Дитина зосереджена на власних діях.

Інтерес до гри однолітка приводить до спроби об'єднання для встановлення певних взаємин з приводу іграшок.

Поступово діти починають гратися поруч, об'єднуючись чисто зовнішньо, тому що у кожного повинна бути своя іграшка. Такі контакти не змінюють самої суті гри - кожна дивина грається сама.

Протягом молодшого і середнього дошкільного віку відбувається значна зміна сюжетно-рольової гри. Дитина активно шукає приводу для спільної гри, для встановлення стосунків. Тривалість спілкування залежить від уміння створювати і реалізовувати ігровий задум і від володіння ігровими діями. Взаємодія дитини з однолітками має ще короткочасний характер. Зміст ґри ще не сприяє стійкому спілкуванню.

Разом з переходом від поодинокої до спільної гри розширюється тематика дитячих ігор і ускладнюються їх сюжети. Основним у сюжетах дитячих ігор стає відтворення стосунків між людьми. В іграх зникає багаторазове првторення одних і тих же дій. А самі ці дії здійснюються для того, щоб виразити ставлення До іншої людини відповідно до взятої ролі.

З ускладненням гри збільшується склад її учасників, значно зростає і тривалість існування ігрових об'єднань. Ще до початку гри старші дошкільники планують її, розподіляють ролі, підбирають усі необхідні

іграшки, а в ході гри постійно контролюють дії один одного, критикують, підказують, як повинен вести себе певний персонаж.

Ускладнення змісту гри веде до ускладнення реальних взаємин між дітьми.

Д.Б.Ельконін виділив і охарактеризував чотири рівні розвитку ігрової діяльності (схема 20).

Довести необхідність керівництва ігровою діяльністю, яке насамперед вимагає глибоких знань теорії ігрової діяльності.

Спеціальні дослідження (Л.В.Артемова, С.Л.Новосьолова, Є.О.Панько та ін.) показують, що здійснення грамотного, ефективного керівництва ігровою діяльністю передбачає і високий рівень володіння такими професійно-педагогічними вміннями:

• спостерігати гру, аналізувати її, оцінювати рівень розвитку ігрової діяльності;

• проектувати розвиток гри, планувати прийоми, спрямовані на її розвиток;

• збагачувати враження дітей з метою розвитку ігор; надавати допомогу у виборі найбільш яскравих вражень, які можуть посприяти хорошій грі;

• організувати початок гри; спонукати дітей до гри;

• проектувати розвиток конкретної гри; передбачати її розвиток; '

• широко використовувати непрямі методи керівництва грою, які активізують психічні процеси дитини, її Досвід (проблемні ігрові ситуації, питання, поради, нагадування) та інші;

• змінювати характер і зміст спілкування з дітьми відповідно до рівня розвитку ігрової діяльності конкретної вікової групи з метою створення сприятливих умов для формування готовності до переходу гри на більш високий ступінь;

• включатися в гру на головних або другорядних ролях; встановлювати ігрові стосунки з дітьми;

• прямими способами (показ, пояснення) навчати гри;

• пропонувати з метою розвитку гри нові ролі, ігрові ситуації, нові ігрові дії;

• регулювати взаємини, розв'язувати конфлікти, які виникають у процесі гри, використовувати гру з метою створення педагогічно доцільного клімату в групі, включати в ігрову діяльність сором'язливих, невпевнених, малоактивних дітей;

• обговорювати й оцінювати гру.

Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною дитячою діяльністю. Важливо зберегти цю свободу й невимушеність.

Продуктивне спілкування педагога з дітьми в умовах гри виникає найчастіше у випадку прийняття дорослим на себе однієї з ролей, звернення до дітей через гру.