1. Басейнові господарства, їх характеристика

Басейнові рибницькі господарства мають такі переваги порівняно із садковими: можна регулювати умови утриман­ня, інтенсивність і характер водообміну та створювати сприятливий температурний і гідрохімічний режими для ви­рощуваної риби; можна цілорічно вирощувати товарну продукцію; можлива повна механізація і автоматизація риб­ницьких процесів; є умови для очистки води і зворотної системи водопостачання; можливий надійний контроль за утриманням риби.

Для будівництва басейнів використовують дерево, ме­тал, скловолокно, бетон чи пластмаси. Розрізняють такі ти­пи басейнів: круглі, прямокутні, вертикальні (силоси). Во­ни можуть знаходитись на відкритому майданчику чи в за­критому приміщенні, але краще розміщувати їх у закритих приміщеннях, оскільки при цьому легше створювати необ­хідні умови для риби. Кожний з типів має свої переваги і недоліки. Так, круглі басейни кращі, ніж прямокутні, тому що в них немає мертвих зон, де нагромаджуються продук­ти обміну і нез'їдений корм. Перевага прямокутних басей­нів полягає в ефективному використанні корисної площі. Значно економиться корисна площа при будівництві рибоводних силосних місткостей, застосування яких дозволяє значно збільшити об'єм води на обмеженій площі. Висота силосів може досягати кількох метрів. Їх можна споруджу­вати на відкритому повітрі та в приміщенні. Вони мають форму циліндра з конічною основою, де осідає бруд. Ви­пускання осаду, а також вилов риби здійснюються через донний трубопровід. Рибоводні силосні місткості можна ви­готовляти з сталі, алюмінію, скловолокна і пластмаси для вирощування в них форелі, коропа, рослиноїдних риб і тиляпій.

При басейновому вирощуванні застосовують високу щільність посадки і годівлю повноцінними комбікормами. Продукти життєдіяльності риб і залишки корму виносяться з басейну течією води. Ефективність вирощування риби ви­значається інтенсивністю водообміну і якістю води. Водо­постачання здійснюється механічно, тому потрібні водозабирні споруди, насосна станція, водоподаючі та скидні канали, а також великі споруди для очистки води, викорис­таної басейновим рибницьким господарством. В таких гос­подарствах краще створювати оборотне водопостачання. Є промислові рибницькі підприємства, які використовують воду 10 разів, тобто надходження свіжої води становить всього 10 % від загального водообміну. Циркуляція води з одночасним збагаченням її киснем забезпечується роботою ерліфтів, при цьому кожний басейн має самостійну цирку­ляційну систему, що запобігає поширенню епізоотій.

Хоча витрати на спорудження циркуляційних установок можуть бути у два рази більші, ніж проточних, будів­ництво їх виправдане, оскільки при такому водозабезпеченні досягається раціональне використання води і з'являється можливість регулювання і контролю умов навко­лишнього середовища.

Досвід експлуатації басейнових господарств у нашій країні свідчить про високу їх ефективність. Вихід товарного коропа з 1 м² площі басейну перевищує 100 кг, форелі — 200—230, канального сома 150—200 кг.