Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Статья Повар.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
52.75 Кб
Скачать

УДК 303.005.31

Повар А.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Кризові ситуації в економіці України та інших країн світу поставили перед урядами питання про стабілізацію економічного стану держави та виведенню країни з кризи. Економічна криза – явище не виняткове и не вперше трапляється в історії людства та економічного розвитку держави, отже, є певні напрацювання економічної думки та практичний досвід багатьох країн світу щодо можливих шляхів виходу з кризових станів в економіці. Такі уявлення концентруються навколо двох сценаріїв подальшого розвитку: або держава визнає необхідність державного регулювання економіки, зокрема шляхом залучення державного бюджету в даний процес, або віддає ситуацію на відкуп ринку.

Останній сценарій провідними економістами світу визнається в умовах чинної економічної кризи недієвим, отже, фінансисти країн G-20 та ЄС висловлюються саме за посилення державного регулювання економічних процесів. Їх умовно можна поділити на дві групи – збільшення доходів державного бюджету для фінансування антикризових явищ в економіці та скорочення видатків з метою оптимізації витрат та концентрації фінансових ресурсів держави в інноваційно-інвестиційному секторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналізуючи наукові публікацій з аспектів формування бюджетних видатків, можна говорити про опрацьованість даного питання в наукових працях, зокрема, серед останніх публікацій слід відзначити ті, що розкривають особливу роль видатків в розвитку країни та вплив на макроекономічні показники – О. Лозової, Г. Лопушняк, Т. Мигович, Т. Небрат; сучасний стан формування видатків К. Салямон-Міхєєвої; проблеми фінансування соціальної сфери О. Корнієнко та інших. Важливе підґрунтя для проведення досліджень в сфері формування ефективної системи бюджетних видатків становлять праці та фундаментальні дослідження В. Базилевича, О. Василика,  В. Гейця, І. Запатріної, К. Павлюк, В. Федосова, І. Чугунова та багатьох інших.

Невирішені частини проблеми. Віддаючи належне науковим напрацюванням учених з даної проблематики, слід зауважити, що сучасний етап трансформації економічних відносин в Україні вимагає системно-ситуативного підходу до аналізу та вирішення проблем формування видатків державного бюджету, що в перелічених працях використано не в повній мірі.

Метою статті є дослідження видаткової частини державного бюджету України як інструменту державного регулювання економічного розвитку в умовах кризи та пошук шляхів вдосконалення видаткової частини бюджету та пошуку резервів для економічного зростання.

Основні результати дослідження. Бюджет держави виступає дієвим інструментом регулювання економічних процесів і засобом реалізації державної політики; в ньому концентрується вагома частка ВВП, що централізовано розподіляється на розвиток національної економіки. При цьому головні функції бюджету виконуються за рахунок ефективного управління його складовими, в першу чергу, видатковою частиною.

Бюджетні видатки повинні орієнтуватися на стабілізацію економіки, створення необхідного ринкового середовища, підтримання пріоритетних і базових галузей економіки, що є базою для розвитку країни взагалі.

Таким чином, бюджетні видатки – це одним із головних інструментів концентрації та централізації капіталу, збільшення нагромаджень у національному доході. Ці фінансові ресурси втягуються в процес розширеного відтворення і в такий спосіб перетворюються в самозростаючу вартість - капітал. Тому головною задачею держави, як регулятора та стимулятора економічного розвитку є грамотне використання фінансових ресурсів та забезпечення зростання конкурентних можливостей промисловості, що в свою чергу сприятиме подальшому розвитку ринкових відносин, посиленню державного впливу у забезпеченні економічної ефективності розвитку промислового комплексу, створить необхідні умови для формування повноцінного конкурентного середовища, розвитку підприємництва та інтеграції України у європейський і світовий простір.

Видатки бюджету за своєю економічною сутністю – це інструмент розподілу і перерозподілу централізованого фонду грошових коштів держави та його використання за цільовим призначення. Зміст і характер бюджетних витрат полягає у задоволенні потреб суспільства у розвитку економіки і соціальної сфери, державного управління, оборони та інших державних функцій.

Необхідність державної підтримки розвитку економіки зумовлена наявністю нерентабельних та малорентабельних галузями промисловості, які є стратегічно важливими для країни, та потребують інвестицій.

Видатки бюджету на економічну діяльність розрізняють за функціональною класифікацією, та галузевими особливостями, а також цільовим призначенням.

Функціональна класифікація видатків з економічної діяльності держави поділяється на:

  • загальну економічну, торговельну та трудову діяльність;

  • регулювання трудових відносин;

  • сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство;

  • паливно-енергетичний комплекс;

  • іншу промисловість та будівництво;

  • промисловість з видобутку рудних та нерудних корисних копалин;

  • транспорт;

  • зв' язок, телекомунікації та інформатику;

  • інші галузі економіки та види економічної діяльності;

  • дослідження і розробки в галузях економіки.

За галузевою ознакою бюджетні видатки поділяються відповідно до відомчої класифікації та галузевої структури економіки.

За цільовим призначенням видатки з бюджету на економічний розвиток поділяються відповідно до економічної класифікації видатків.

Загальна інформація про обсяги видатків державного бюджету України на економіку наведена в таблиці 1.

Таблиця 1.

Видатки Державного бюджету на економічну діяльність України у 2008-2012 рр., млн грн

Найменування

2008

2009

2010

2011

2012

Всього видатків:

241,5

242,4

303,6

333,5

395,7

З них: на економіку:

38,7

33,3

36

44,8

49,4

У тому числі на:

0,77

0,56

0, 62

0,56

0,62

 

загальну економічну, торговельну та трудову діяльність

 

паливно-енергетичний комплекс

15,39

11,93

12,02

10,92

17,27

 

транспорт

10,46

11,63

12,61

14,74

12,85

 

сільське, лісове, рибне господарство та мисливство

9,49

6,19

7,21

7,49

7,37

 

інші галузі економіки

4,73

11,14

14,38

11,63

14,81

[Розроблено автором на основі даних http://www.Rada.Gov.Ua]

Видатки державного бюджету на економічну діяльність у 2012 р. становили 49 396 млн грн, порівняно з 2011 р. вони зросли на 10,33 % в відносному, або на 4624,5 млн грн в абсолютному вираженні. Частка видатків на паливно-енергетичний комплекс є найбільшою в загальних видатках на економічну діяльність - 35,0 %, на транспорт припадає 26 %, на сільське господарство, лісове господарство та мисливство, рибне господарство - 15 % видатків.

У 2012 р., порівняно з 2008 р. загальні видатки з державного бюджету збільшились на 154,2 млрд. грн., в абсолютному відношенні або на 63,9% в відносному вираженні. Видатки на економіку збільшились на 10,7 млрд., або на 27,6 %. Також спостерігалась тенденція до збільшення по таким статтям як: видатки на паливно-енергетичний комплекс, це відбулося за рахунок підтримки вугледобувних підприємств, керівництва та управління у сфер ефективного використання енергетичних ресурсів; керівництва й управління в сфері регулювання електроенергетики. Виросли видатки на транспорт та інші галузі економіки, проте по іншим напрямкам тенденція мала негативний характер, так в 2012 порівняно з 2008 видатки на загальну економічну, торговельну та трудову діяльність, зменшились на 15 млн. або на 19,5%, це можна повязувати з погіршенням керівництва та управління у сфері технічного регулювання, неефективною конкурентною політикою, фондового ринку, недостатнім експортним контролем, та некорекктним співробітництвом України з іноземними державами та міжнародними організаціями. У 2012 році помітно зменшились видатки на сільське господарство та мисливство, на 10,08 млрд або на 22,3%, це пов’язано з низьким рівнем керівництва та управління у сфері лісового господарства; а також керівництвом та управлінням у сфері земельних ресурсів і водного господарства.

Таблиця 2