15. Вартісний аналіз як метод санаційного контролінгу.

Вартісний аналіз — це метод оперативного контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності Їх вартості та корис­ності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функ­ціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). Він має на меті класифікувати функції продукту на функціональні класи:

головні функції; додаткові функції та непотрібні функції. Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Розглядають два основні завдання вартісного аналізу:

«зменшення вартості окремих компонентів продукції без зме­ншення обсягів Її виробництва та реалізації;

«поліпшення функціональних параметрів продукції за міні­мальних витрат.

16. Аналіз точки беззбитковості як метод санаційного контролінгу.

Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити без­збиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. То­чка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реа­лізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприєм­ства — виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію.

Неодмінним елементом аналізу точки беззбитковості є роз­рахунок маржинального прибутку (суми покриття) — різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно-змінними ви­тратами. Маржинальний прибуток — це показник, що харак­теризує частину виручки, яка спрямовується на заміщення умо­вно-постійних витрат І формування прибутку від реалізації. Його можна розраховувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. В останньому разі це різниця між оптовою ціною та умовно-змінними витратами на виробництво одиниці продукції. За допомогою суми покриття обчислюють приріст прибутку від випуску та реалізації кожної додаткової одиниці продукції*.

Додатна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, на­зивається зоною безпеки. На цю різницю підприємство може зни­зити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків.

На практиці точку беззбитковості, як правило, знаходять, об­числюючи в ній виручку від реалізації або кількість реалізованої продукції. З цією метою застосовують такі математичні формули: В=F/(1-v/p), O=F/(p-v),

де В — виручка від реалізації в точці беззбитковості, грн.;

О — обсяг реалізованої продукції в цій точці, шт. (або інші натуральні одиниці);

F—умовно-постійні витрати на випуск товарної продукції, грн.;

р — оптова ціна одиниці продукції, грн.;

v — умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн.

17.Бюджетування як інструмент оперативного контролінгу. Нуль-базис-бюджетування. Основною формою оперативного планування є бюджетування. Оскільки план санації можна розглядати як систему бюджетів, спинимося на характерних ознаках бюджетування. До таких ознак відносять:

* короткостроковість;

* високий рівень конкретизації;

* внутрішню спрямованість;

* тісну інтеграцію з контролем та аналізом відхилень.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану.

Операційний бюджет складається з виробничої програми, пла­ну реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансово­го планування складається баланс надходжень і видатків, платіж­ний календар, а також плануються показники прибутків та збит­ків, балансу підприємства.

Розрізняють два основні методи бюджетування: тради­ційне бюджетування та нуль-базис-бюджетування Основна відмінність ZBB від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнто­ване на показники діяльності І, зокрема, показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для нуль-базис-бюджетування є так звана «точка-нуль». Планові показники за цим методом обчислюються на підставі но­вого обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZВВ є визначення оптимального рів­ня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZВВ аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії.

Метод ZВВ є складовою контролінгу витрат підприємства і використовується не лише в процесі планування, а й під час про­ведення санаційного аудиту. Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати саме на ос­нові нуль-базис-бюджетування.