12. Опитування як метод санаційного контролінгу.

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методо­логічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успіш­но використати цей метод контролінгу (який одночасно є і ме­тодом санаційного аудиту) можна лише в разі додержання таких умов:

1) керівництво підприємства має брати безпосередню участь в організації опитування (анкетування);

2) з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати конфлікт чи усклад­нити стосунки між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та оцінки;

7) участь в організації анкетування нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані У формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

13. Факторний аналіз відхилень як метод санаційного контролінгу.

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини від­хилень фактичних показників витрат від нормативних (плано­вих). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оці­нювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожноюїх групою. Відхилення може виникнути в результаті дії трьох ос­новних факторів:

- зміни обсягів виробництва продукції;

- зміни цін на ресурси;

- зміни норм витрат на одиницю продукції. Факторний аналіз відхилень характеризується двома головни­ми недоліками.

1. Враховуються лише внутрішні співвідношення між плано­вими та фактичними показниками, оскільки базою для порівнян­ня є результати діяльності одного підприємства. Відсутність по­рівняння з показниками діяльності інших підприємств зумовлює небезпеку суб'єктивного тлумачення результатів аналізу та по­милкових висновків.

2. Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періо­дами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення.

14. Портфельний аналіз як метод санаційного контролінгу.

Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. Традиційно цей інструмент використовується з ме­тою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном «портфоліо» розуміє «оптимальний з погляду ком­бінації ризику та прибутковості набір інвестицій»'. Отже, в осно­ву портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперіш­ня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень.

За аналогією з цінними паперами можна проводити аналіз портфеля продукції (послуг) підприємства. Це означає, що порт­фельний аналіз доцільний на тих підприємствах, які виробляють багато видів продукції. У процесі аналізу окремі групи продукції розглядаються як відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», при­чому кожна з них оцінюється щодо прибутковості та ризиковано­сті виробництва.

Під час аналізу використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці:

*портфель «зростання ринку — частка ринку» (матриця Бостонської консультативної групи);

* портфель «привабливість ринку — конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі).