10. Дискримінантний аналіз та методи прогнозування банкрутства підприємств.

Одним із найважливіших Інструментів системи раннього по­передження банкрутства підприємств та методом його прогнозу­вання є дискримінантний аналіз. Зміст дискримінантного аналізу полягає в тому, що за допомогою математично-статистичних ме­тодів будується функція та обчислюється інтегральний показник, на підставі якого з достатньою ймовірністю можна передбачити банкрутство суб'єкта господарювання.

Дискримінантний аналіз базується на емпіричному досліджен­ні фінансових показників численних підприємств, певна частка з яких збанкрутіли, а решта — успішно діють далі. При цьому до­бирається сукупність показників — коефіцієнтів, для кожного з яких визначається питома вага в так званій «дискримінантній функції». Вагомість, як і граничне значення розглядуваних кое­фіцієнтів, може коригуватися. Вона залежить від галузі, до якої належить підприємство, загальної економічної та політичної си­туації в країні, рівня інфляції та Інших факторів. Значення інтег­рального показника дає підстави для висновку про належність об'єкта аналізу до підприємств-банкрутів чи підприємств, які ус­пішно функціонують. Попередником дискримінантного аналізу є тест на банкрут­ство Тамарі (фінансовий аналітик “Bank of Isrsel”). В основу те­сту Тамарі покладено шість показників: коефіцієнт забезпеченості власним капіталом, прибутковість капіталу; абсолютна лік­відність; коефіцієнт співвідношення вартості товарної продук­ції до запасів готової продукції на складі; коефіцієнт оборотності основного капіталу; коефіцієнт, що відбиває залежність ороту від реалізації та дебіторської заборгованості. Існує багато підходів до прогнозування фінансової неспромо­жності суб'єктів господарювання. Будь-яка методика оцінювання кредитоспроможності є, по суті, методикою прогнозування банк­рутства. У зарубіжній практиці поширення набули дві моделі — Альтмана та Спрінгейта, названі на честь їх авторів.

11. Характеристика методів контролінгу.

До головних специфічних методів контролінгу належать такі:

- бенчмаркінг — це перманентний, без­перервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підпри­ємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інша підприємств чи структурних підрозділів.

- вартісний аналіз — це метод оперативного контролінгу, який полягає в дослідженні функц-х хар-к продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності Їх вартості та корис­ності. Отже, в центрі уваги вартісного аналізу перебувають функ­ціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг).

- аналіз точки беззбитковості. Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити без­збиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. То­чка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реа­лізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприєм­ства — виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію.

- портфельний аналіз Під час аналізу використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці:

*портфель «зростання ринку — частка ринку» (матриця Бостонської консультативної групи); *портфель «привабливість ринку — конкурентні переваги» (матриця Мак-Кінсі).

- опитування (анкетування);

- СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць);

-АВС-аналіз є методом контролінгу, застосовуваним з метою селективного добору найцінніших для підприємства постачаль­ників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найбільш вагомих елементів витрат, найрентабельнішої продук­ції, найефективніших напрямків капіталовкладень.

АВС-аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних зна­чень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша

- нуль-базис бюджетування. Розрізняють 2 основні методи бюджетування: тради­ційне бюджетування та нуль-базис-бюджетування Основна відмінність ZBB від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнто­ване на показники діяльності І, зокрема, показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для нуль-базис-бюджетування є так звана «точка-нуль». Планові показники за цим методом обчислюються на підставі но­вого обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZВВ є визначення оптимального рів­ня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZВВ аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії