71.Порядок оцінки майна банкрута, визначення ліквідаційної маси. Продаж майна банкрута.

Щоб правильно організувати роботу з оцінювання вартості майна, необхідно додержувати певної послідовності дій, вибрав­ши оптимальну для конкретного об'єкта методику оцінювання, Загалом оцінювання вартості майна підприємства складається з таких етапів:1. Збір інформації про об'єкт оцінювання.2. Інвентаризація майна.3. Аудиторська перевірка фінансової звітності підприємства.4. Складання акта обстеження та технічного стану об'єкта оцінювання.5. Експертне або масове оцінювання.6. Складання акта оцінювання вартості майна або звіту про його експертне оцінювання та висновків експерта про оцінну (лі­квідаційну) вартість майна.7. Затвердження результатів оцінювання. Кожний Із зазначених етапів розглянемо докладно в наступ­них підрозділах, приділяючи головну увагу методології оціню­вання, інвентаризації майна та аудиторській перевірці фінансової звітності підприємства.Ліквідаційна маса — це сукупність усіх видів майнових активів банкрута, що належать йому на правах власності або повного господарського відання. До ліквідаційної маси належать І майнові активи інших осіб, які згідно із законодавчими актами або установчими документами банкрута відповідають за його зобов'язаннями. Рішення продати майноибанкрута приймає ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами кредиторів. Голова лівідаційної комісії забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови і строки придбання майна. Якщо суб'єктом банкрутства є державне підприємство, то ліквідаційна комісія доручає провести аукціон органу приватизації. Якщо банкрутом є підприємство недержавної форми власності, то комісія може або сама провести аукціон, або доручити це спеціалізованому підприємству. Усі форми продажу майна банкрута передбачають укладання договору купівлі-продажу між ліквідаційною комісією, що діє від імені банкрута, та покупцем. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації Його майна об'єкт лізингу відокремлюється від усього майна лізингоодержувача і підлягає поверненню лізингодавцю. Якщо майна банкрута замало, аби задовольнити всі вимоги кредиторів, то майнові активи осіб, відповідальних за зобов'язаннями боржника (наприклад, учасників командитних або повних товариств), реалізуються в порядку, установленому для майна банкрута. Після реалізації об'єктів ліквідаційної маси ліквідаційна комісія розраховується з найманими працівниками, бюджетом, кредиторами та власниками корпоративних прав по черзі та згідно з реєстром вимог кредиторів

72.Черговість задоволення претензій кредиторів в ліквідаційній процедурі.

Кошти, виручені від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів. Проблема тут полягає в тому, що суми, вирученої від продажу ліквідаційної маси, може не вистачити для задоволення претензій усіх зацікавлених осіб. Згідно Із законодавством про банкрутство у разі розподілу виручки від продажу ліквідаційної маси насамперед покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечені заставою. У другу чергу виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету,вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення.У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою.У п'яту чергу задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення Їхніх внесків до статутного фонду підприємства та інші вимоги.У шосту чергу задовольняється решта вимог, зокрема вимоги власників корпоративних прав. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. Погашеними вважаються також претензії, не визнані ліквідаційною комісією (органом, що проводить ліквідацію), а також ті, стосовно яких кредитори протягом місячного строку від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензії не подали відповідних позовів до суду (арбітражного суду).