5. Стратегія санації.

Стр-я являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досяг. поставлених цілей шляхом координації та розподілу рес-в компанії. Конкретні операт. зах. в санац. стратегії не відображ. Кінцева мета сан-ої стр-ії полягає в досяг. довгострок. конкур. вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть стратегії поля­гає у виборі найкращих варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Згідно з обраною стр-єю розробл-ся програма санації, яка являє собою послідовний перелік осн. етапів та заходів, що передбач. здійснювати в ході фін. озд-ня під-ва. Конкретизація програмних заходів здійснюється в плані санації. Програма формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Розрізняють чотири види стратегії санації підприємства в разі вирішення зазначеного конфлікту:

а)наступальна стратегія; б)стратегія делегування повноважень; в)стратегія компромісу та консенсусу; г)захисна стратегія.

Наступальна страт. передб. активні дії: модернізацію обладнання, запров-ня нових технологій, еф-го маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, розробку та втілення прогресивної стратегічної концепції контролінгу.

Стр-я делегування повноважень передб. делегування проблем, які виникли на під-ві, третім особам: власникам, кред-рам, д-ві. За цією стр-єю під-во прагне отримати дод. фін. рес. завдяки збіл-ню ста­т. фонду, одержанню держ. гарантій, сподівається на участь кредиторів у своїй санації, а також добивається захисту в рамках політики протекціонізму.

Стр-я компромісів та консенсусів баз-ся на двох принципах: Jiu-Jitsu (стр-я компромісу) та Tai-Chi (стр-я консенсусу). У 1-му випадку передб. альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дій сильного конкурента. Стр-я консенсусу спрям. на злиття двох під-в в одне з метою якомога повнішого викор-ня ефекту синергізму та взаємодоповнення сильних і подолання слабких сторін партнерів.

Захисна стр-я (втеча) передб. різке скороч. ви­трат, закриття та розпродаж окр. підрозділів під-ва, консервацію та розпродаж облад-ня, звільнення перс., скороч. окр. частин ринкового сегмента, зниж. відпуск­них цін та скорочення обсягів реалізації.

6. Випадки, в яких може прийматися рішення про проведення санації підприємств.

Рішення про проведення санації може прийматися в таких ос­новних випадках.

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звернення кредиторів в арбітражний суд із за­явою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того як боржник з власної ініціативи звернувся до ар­бітражного суду із заявою про порушення справи про своє банк­рутство (якщо підприємство стало фінансове неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з подан­ням заяви боржник має подати до арбітражного суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про сана­цію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе креди­торам, що воно є санаційне спроможним.

3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Мі­ністрів України оголошення про порушення справи про банкрут­ство даного підприємства — якщо надійшли пропозиції від фізи­чних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцептовані комітетом креди­торів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реорганіза­ції) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умо­вами та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі про бан­крутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. З ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Зако­ном України «Про банки та банківську діяльність» установа бан­ку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспромож­ним, застосувати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати борж­ника; змінити порядок платежів; спрямувати на погашення кре­диторської заборгованості виручку від реалізації продукції.

5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплек­су підприємства. У разі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставо держатель має право здійснити передбачені договором заходи що­до оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи при­значення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та ін­шим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо сана­ційні заходи не привели до поновлення платоспроможності під­приємства, то заставо держатель має право звернутися до арбітраж­ного суду із заявою про стягнення майна, яке перебуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо

Йдеться про державні підприємства.

1. З ініціативи Національного банку України — якщо Йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превентивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкцій, передбачених Законом України «Про банки та банківську діяльність».