- •1. Фінансова криза на підприємстві та її фактори.
- •2. Поняття, фази і види фінансової кризи на підприємстві.
- •3. Економічна сутність, мета та порядок проведення фінансової санації підприємства.
- •4. Класична модель фінансової санації.
- •5. Стратегія санації.
- •6. Випадки, в яких може прийматися рішення про проведення санації підприємств.
- •7. Досудова санація. Поняття та порядок проведення досудової санації державних підприємств.
- •8. Поняття оперативного санаційного контролінгу, сутність, необхідність та основні завдання
- •9. Поняття системи раннього попередження та реагування.
- •10. Дискримінантний аналіз та методи прогнозування банкрутства підприємств.
- •11. Характеристика методів контролінгу.
- •12. Опитування як метод санаційного контролінгу.
- •13. Факторний аналіз відхилень як метод санаційного контролінгу.
- •14. Портфельний аналіз як метод санаційного контролінгу.
- •15. Вартісний аналіз як метод санаційного контролінгу.
- •16. Аналіз точки беззбитковості як метод санаційного контролінгу.
- •18. Авс (xyz)-аналіз як метод санаційного контролінгу.
- •19. Бенчмаркінг як метод санаційного контролінгу.
- •20. Методологічні основи, порядок складання та зміст плану санації.
- •22. Сутність, мета, завдання та характерні риси санаційного аудиту.
- •23.Сутність та економічні критерії санаційної спроможності підприємства.
- •24. Характеристика методів та інструментів санаційного аудиту.
- •25. Софт-аналіз як метод санаційного аудиту. Виявлення сильних та слабких місць на підприємстві.
- •26. Поняття та етапи проведення аудиту фінансової сфери.
- •28.Аудит власного капіталу
- •29. Аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості.
- •30.Оцінка ліквідності активів підприємства та його платоспроможності.
- •31. Аналіз дебіторської заборгованості.
- •32. Аудит реальних та фінансових інвестицій.
- •33. Аналіз Cash-flow.
- •34.Оцінка ділової активності підприємства.
- •35. Аналіз виробничо-господарської діяльності як елемент санаційного аудиту.
- •1. Загальна виробнича структура підприємства.
- •4. Аналіз основних фондів та амортизаційних відрахувань.
- •5. Аналіз показників праці.
- •36. Оцінка становища підприємства на ринку факторів виробництва та на ринку збуту готової продукції.
- •37.Складання та зміст акту аудиторської перевірки.
- •38. Економічний зміст та завдання санації балансу.
- •39. Санаційний прибуток та його складові частини.
- •40. Завдання та методи зменшення статутного капіталу підприємств. Мотиви.
- •43. Фінансові джерела збільшення статутного фонду у разі санації. Мотиви.
- •44. Альтернативна санація як метод фінансування оздоровлення підприємств.
- •45. Участь кредиторів у фінансуванні санації підприємства-боржника.
- •46. Форми фінансової участі персоналу в санації підприємства.
- •47. Санація шляхом реорганізації (реструктуризації).
- •48. Поняття і форми реструктуризації залежно від характеру застосовуваних заходів
- •49. Законодавчі передумови і вимоги при реорганізації.
- •50. Характеристика основних форм реорганізації, спрямованих на укрупнення підприємств. Хар-ка мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації , спрямованої на укрупнення.
- •51. Реорганізація злиттям та приєднанням. Принципова різниця. Реорганізація поглинанням.
- •52. Характеристика основних форм реорганізації, спрямованих на розукрупнення підприємств. Характеристика мотивів, які можуть спонукати санатора до реорганізації , спрямованої на розукрупнення.
- •53.Реорганізація поділом та виокремленням. Принципова різниця.Реорганізація перетворенням.
- •54.Передавальний та розподільний баланси.
- •55. Зміст, необхідність, форми та методи державної санаційної підтримки підприємств.
- •56. Надання фінансових ресурсів на поворотній та безповоротній основі.
- •57. Непрямі методи державного фінансового сприяння суб’єктам господарювання.
- •58. Необхідність, мета та види експертної оцінки вартості майна підприємства.
- •59. Методи оцінки вартості майна підприємства.
- •60. Доарбітражне врегулювання господарських спорів.
- •61. Арбітражне врегулювання господарських спорів.
- •62. Підстави та порядок порушення справи про банкрутство.
- •63.Поняття банкрутства підприємств. Хар-ка правової бази, що регулює фінансові відносини, що виникають в процесі провадження у справі про банкрутство.
- •64 Поняття та види банкрутства підприємств. Хар-ка правової бази, що регулює фін. Відносини, що виникають в процесі провадження у справі про банкрутство.
- •65.Приховане, фіктивне та зумисне банкрутство.
- •66. Підготовче засідання Арбітражного суду, попереднє засідання, проведення зборів кредиторів.
- •67. Функції та повноваження розпорядника майна в процесі порушення провадження у справі про банкрутство.
- •68. Функції та повноваження керуючого санацією в процесі порушення провадження у справі про банкрутство.
- •69. Функції та повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії в процесі порушення провадження у справі про банкрутство.
- •70.Порядок складання, затвердження та зміст плану санації боржника в ході провадження справи про банкрутство.
- •71.Порядок оцінки майна банкрута, визначення ліквідаційної маси. Продаж майна банкрута.
- •72.Черговість задоволення претензій кредиторів в ліквідаційній процедурі.
- •73.Ліквідаційний баланс. Можливі комбінації статей ліквідаційного балансу.
- •74.Поняття, порядок та умови укладення мирової угоди. Наслідки її виконання (невиконання).
- •75.Фінансова санація, банкрутство та ліквідація комерційного банку.
62. Підстави та порядок порушення справи про банкрутство.
Підстави: 1.Неплатоспроможність. Боржник вважається неплатоспроможним, якщо він неспроможний виконати свої платіжні зобов'язання, строк оплати яких настав. Зовнішньою ознакою неплатоспроможності боржника є припинення ним будь-якихплатежів.2.Загроза неплатоспроможності. Боржник перебуває під загрозою неплатоспроможності, якщо він передбачає свою неспроможність виконати платіжні зобов'язання в разі настання строку Їх погашення. З формального боку, загроза неплатоспроможності виявляється на основі оперативного фінансового плану боржника.У законодавстві про банкрутство переважної більшості країн виокремлюють ще одну, третю ознаку фінансової неспроможності, яка може бути підставою для порушення справи про банкрутство боржника — це перевищення заборгованості підприємства над його активами (майном). Неплатоспроможність такого підприємства настає з настанням строків виконання зобов'язань.
Справа про банкрутство підприємства порушується за письмовою заявою будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби, працівників підприємства до арбітражного суду за наявності відповідних підстав (формальних ознак фінансової неспроможності). Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією заявою. Боржник може звернутися до арбітражного суду з власної Ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. Суддя, прийнявши заяву стосовно порушення справи про банкрутство, не пізніш ніж на п'ятий день від дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення справи про банкрутство. В ухвалі має йтися про таке:- прийняття заяви до розгляду;- упровадження процедури розпоряджання майном боржника; призначення розпорядника майна;- заходи, спрямовані на забезпечення грошових вимог кредиторів;- упровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів;- дату проведення підготовчого засідання суду.
Арбітражний суд в ухвалі стосовно порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо в боржника немає для цього коштів, арбітражний суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього
63.Поняття банкрутства підприємств. Хар-ка правової бази, що регулює фінансові відносини, що виникають в процесі провадження у справі про банкрутство.
Банкрутство — це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Положення Закону «Про банкрутство» щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (зокрема на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисципліна. Зауважимо, що згідно з положеннями колишнього Закону, кредитор міг звернутися з заявою щодо оголошення боржника банкрутом, якщо останній не міг задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Отже, до основних нововведень у частині порушення справи слід віднести такі:* запроваджено положення щодо мінімальних розмірів вимог кредиторів, не задоволених боржником;* змінено строк, після закінчення якого у кредитора виникає право на звернення в арбітражний суд із заявою про порушення справи;* змінено характер події, від якої відраховується строк, після закінчення якого кредитор може звернутися із заявою (3 місяці з дня, установленого для виконання зобов'язань, замість одного місяця після визнання претензійних вимог).