60. Доарбітражне врегулювання господарських спорів.

Коли підприємство має високий рівень дебіторської заборговано­сті за товари, роботи, послуги, не оплачені в строк, або за попере­дньою оплатою продукції, яка не надійшла в установлені строки, то з метою рефінансування заборгованості виконується комплекс процедур щодо її примусового стягнення, зокрема звернення з позовом до арбітражного суду. Доарбітражне врегулювання спорів полягає у зверненні кре­дитора до дебітора з письмовою претензією про відшкодуван­ня заборгованості. У претензії зазначаються:а) реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії;б) обставини, на підставі яких заявляється претензія; докази, які підтверджують ці обставини;в) вимоги заявника;г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовому оцінюванню;д) перелік документів, які додаються до претензії. У разі неплатоспроможності боржника кредитор через місяць з дня отримання позитивної відповіді на претензію (але не раніш ніж через 3 місяці з дня настання терміну платежу за договором, актом чи Іншим документом) вправі звер­нутися до арбітражного суду із заявою, порушивши справу про банкрутство неспроможного боржника. У разі коли строки розгляду претензії порушено чи залишено її без відповіді, арбітражний суд у процесі вирішення господар­ського спору має право стягнути в дохід державного бюджету з підприємства, яке припустилося такого порушення, штраф у роз­мірі 2% від суми претензії, але не менш ніж 5 розмірів мінімаль­них заробітних плат і не більш ніж 100 розмірів неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

61. Арбітражне врегулювання господарських спорів.

Арбітражний суд порушує справи за позовними заявами зацікавлених підприємств та організацій, чиї права й законні інтереси порушено, а також державних та інших органів, що звернулися до арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством України.

Арбітр відмовляє прийняти позовну заяву, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в арбітражних судах України;2) у провадженні арбітражного суду або Іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими самими сторонами про той самий предмет і на тих самих підставах або існує рішення цих органів з такого спору;3) позов стосується підприємства (організації), яке ліквідовано. Про відмову прийняти позовну заяву виноситься ухвала, яка надсилається сторонам не пізніш як через 5 днів від дня надхо­дження заяви. Ця ухвала надсилається заявникові, разом із позо­вними матеріалами.

Арбітр повертає позовну заяву І додані до неї документи без розгляду, якщо її оформлено з такими порушеннями:

1) підписано особою, котра не має такого права, або особою, посаду якої не зазначено;2) не зазначено повні назви сторін та Їх поштові адреси;3) не названо причин подання позовної вимоги, не наведено вагомих підтверджень викладених у заяві обставин, відсутній об­грунтований розрахунок суми, яка має бути стягнена;4) не подано доказів сплати державного мита в установленому порядку та розмірі;5) порушено правила об'єднання вимог — об'єднано в од­ній позовній заяві різні вимоги (до одного чи кількох відпо­відачів), спільний розгляд яких перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору;6) не має доказів того, що відповідачеві надіслано копії позо­вної заяви та доданих до неї документів;7) не подано доказів стосовно заходів, яких було вжито з ме­тою доарбітражного врегулювання спору в установленому по­рядку;8) немає свідчень про звернення до установи банку з метою одержати од відповідача заборговану суму, коли вона згідно із законодавством мала бути одержана через банк;9) якщо минув строк позовної давності.

Позовна давність — це встановлений законодавством строк, протягом якого потерпіла сторона для захисту порушеного права може звернутися до суду.

Позовна заява до арб. суду щодо вирішення госп-го спору має містити:

* назву арбітражного суду, до якого надсилається заява;* назви сторін, їхні адреси;* зміст позовних вимог;* зазначення ціни позову;* формулювання обставин, які спричинили позов;* докази, які підтверджують позов;* обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи є предметом спору;* відомості про вжиття заходів доарбІтражного врегулювання спорів;* перелік документів та доказів, які додаються до заяви. Позивач, заявляючи позов, зобов'язаний надіслати відповідачеві копію позовної заяви та доданих до неї документів (якщо цих документів у протилежної сторони немає).

Загальний строк позовної давності стосовно захисту прав на відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, — 3 роки. Щодо відшкодування неустойки (штрафу, пені), то встановлено скорочений строк давності — б місяців. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права. Спір має бути вирішено арбітражним судом у строк, який не перевищує двох місяців від дня одержання позовної заяви. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому має бути висновок: задовольнити позов або відмовити в позові повністю чи частково. Якщо прийнято позитивне рішення про стягнення дебіторської заборгованості, а боржник не в змозі погасити заборгованість (є неплатоспроможним), то по закінченні одного місяця від дня винесення ухвали арбітражним судом (проте не раніш як за три місяці після встановленого для погашення строку) кредитор може звернутися із заявою стосовно порушення справи про банкрутство неспроможного боржника.