58. Необхідність, мета та види експертної оцінки вартості майна підприємства.

Важлива проблема, з якою доводиться часто стикатися у про­цесі санації, реорганізації чи ліквідації під-тв, полягає в оцінюванні вартості їх майна. Потреба в цьому постає в таких осн. випадках.

* У разі банкрутства та ліквідації підприємства, коли оцінювання має на меті визначити вартість ліквідаційної маси.

* Під час реорганізації підприємства — аби визначити базу для складання передавального чи розподільного балансу, а також встановити пропорції обміну корпоративних прав.

* У разі продажу підприємства як цілісного майнового комп­лексу — визначити реальну ціну продажу майна.

* У разі застави майна та коли потрібно визначити кредито­спроможність (мета оцінки — визначити реальну вартість креди­тного забезпечення).

* У процесі санаційного аудиту з метою визначення санаційної спроможності — щоб розрахувати ефективність санації.

* Під час приватизації майна державних підприємств — знай­ти початкову ціну продажу об'єкта приватизації.

Оцінювання вартості майна підприємства належить до най­складніших фінансових проблем. З метою вироблення уніфікова­них підходів до методології та порядку проведення оцінювання в 1981 році був створений Міжнародний комітет зі стандартів оцінки вартості майна. Ним було розроблено ряд стандартів та правил оцінювання;

— МСО 1: Ринкова вартість як база оцінки.

— МСО 2: Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості.

— МСО 3; Оцінка з метою фін. звітності і суміжної до­кументації.

— МСО 4: Оцінка забезп. позики, застави і боргових зобов'язань.

— Правило № 1: Концепція оцінки діючого під-ва. — Правило № 2: Врах-ня токсичних і шкідливих речовин при оцінці. —Правило № 3: Оцінка осн. засобів, машин та устат­-ня. — Пр. № 4: Оцінка бізнесу.

Згідно з вітчизняним законодавством, оцінюючи майно під-ва, слід керуватися Методикою оцінювання вартос­ті майна під час приватизації. Встановлено, що для майна, яке продається на аукціоні, оцінна вартість є початковою. Для оцінювання уповноважені на це органи (власники майна, арбі­тражний керуючий, ФДМ) мають право за­лучати на підставі договору експертів з оцінювання майна. Відповідно, розрізняють два способи оцінювання: масове та експертне. Масове оцінювання майна — це визначення вартості майна з викор-ням стандартної методології та стандартного набору вихідних даних без залучення експертів- Експертне його оціню­вання полягає у визначенні оцінної вартості майна експертом відповідно до договору із замовником,

59. Методи оцінки вартості майна підприємства.

У зарубіжній та вітчизняній практиці оцінювання вартості майна найбільшого поширення набули три методи:

^* метод балансової вартості; * метод ринкової вартості; * метод капіталізованої вартості.

Метод балансової вартості базується на використанні відбитої в бух-му балансі під-ва інформації про вартість акти­вів. Спинимось на одній із часто застосовуваних модифікацій цього методу — оцінюванні за відновною вартістю активів. -Як правило цим методом оцінюють вартість основних засобів. Він базується на показниках первісної вартості активів, ступеня їх зносу та індексації.

Первісна вартість основних засобів — це вартість окремих об'єктів основних фондів, за якою їх було взято на баланс підприєм­ства. Вона включає в себе суму витрат, пов'язаних з виготовленням придбанням, доставлянням, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконст­рукцією, модернізацією та Іншим поліпшенням основних фондів. Ко­ли Йдеться про оцінювання вартості майна, первісна вартість розгля­дається як вартість відтворення основних засобів на дату оцінюван­ня з урахуванням індексації та витрат, пов'язаних з їх поліпшенням.

Відновна вартість — це вартість відтворення об'єкта оцінювання на дату оцінювання, яка визначається множенням первісної вартості активів на коефіцієнт індексації, установлений Держкомстатом. Враховуючи те, що у процесі експлуатації осно­вні фонди поступово втрачають споживну вартість, на їх остато­чну оцінку Істотно впливає ступінь фізичного та морального зно­су. Індексуючи первісну вартість основних фондів, індексують водночас І ступінь зносу. Реальна вартість матеріальних та нематеріальних активів характеризується їх залишковою вартістю, яка визначається як різниця між їх відновною (пер­вісною) вартістю та проіндексованою сумою зносу.

Метод оцінювання за відновною вартістю часто застосовують для оцінювання майна під час приватизації державних підпри­ємств. Зауважимо, що цей метод прийнятний тоді, коли балансо­ва та ринкова вартість активів істотно не різняться між собою.

Головний недолік цього методу полягає в тому, що на практиці балансова вартість активів майже ніколи не відповідає Їх ринковій вартості. На вітчизняних підприємствах балансова вартість активів, зокрема й основних фондів, може бути занижена з таких причин:

а) невідповідність індексації окремих об'єктів активів реаль­ним темпам інфляції;

б) неповне врахування всіх витрат підприємства, спрямованих на придбання чи спорудження основних фондів.

Водночас відбита в балансі залишкова вартість активів може? бути істотно завищена в результаті:

а) дії занижених норм амортизаційних відрахувань, які не повною мірою враховують фактор морального зносу;

б) оплати фіктивних послуг, пов'язаних з поліпшенням основ­них фондів.

Щоб уникнути зазначених недоліків, вартість майна оцінюють методом ринкової вартості. На практиці для оцінювання окремих об'єктів активів часто застосовують два різновиди цього методу:

1) метод витрат; 2)метод аналогів (метод порівняння продажів).

Для оцінювання підприємства як цілісного майнового комп­лексу та для оцінювання фінансових вкладень використовують одну з модифікацій методу ринкової вартості — метод оціню­вання за ринковою вартістю корпоративних прав.

Метод витрат доцільно застосовувати насамперед у разі оцінювання вартості основних засобів. Цей метод, як і метод ба­лансової вартості, ґрунтується на визначенні відновної вартості активів. Але відновна вартість тепер визначається на підставі ін­формації про вартість відтворення майна в існуючому вигляді в ринкових цінах на момент оцінювання. В основу методу витрат покладено тезу, що потенційний покупець не заплатить за об'єкт ціну, яка перевищує його можливі сукупні витрати на відновлен­ня об'єкта в поточному стані та в діючих цінах. На відміну від методу балансової вартості вартість об'єкта оцінювання за мето­дом витрат — це ринкова ціна, яку необхідно заплатити, щоб придбати основні засоби, які характеризуються такими самими параметрами і таким самим ступенем зносу, як і оцінюване май­но. Отже, згідно з методом витрат відновна вартість визначається на підставі реальних витрат на придбання основних фондів та ре­ального рівня інфляції, а реальний ступінь зносу об'єкта оціню­вання