54.Передавальний та розподільний баланси.

Найважливішим документом, який складається під час реор­ганізації підприємств, є передавальний (розподільний) баланс. Передавальний баланс складається в разі злиття чи приєднання підприємств, а розподільний — у разі поділу чи виокремлення.

Передавальний баланс — це баланс підприємства, що реор­ганізується, на день припинення його діяльності. Отже, такий баланс складається за стандартними правилами, передбаченими нормативними актами, які регулюють порядок заповнення форм річної (квартальної) бухгалтерської звітності. Якщо підприємст­во має філії, то складається консолідований баланс, у тому числі баланси за всіма філіями. Оскільки передавальний баланс має силу акта приймання-передання, його підписують директори та головні бухгалтери обох підприємств — того, що реорганізуєть­ся, та підприємства-правонаступника.

Розподільний баланс — це баланс підприємства, що реорга­нізується, на день припинення його діяльності, в якому окремими стовпцями відбиваються активи і пасиви, розподілені між ним;підприємствами-правонаступниками, тобто та частка майна вимог і зобов'язань, яка передається підприємствам, що утво­рюються в результаті поділу чи виокремлення. Цей баланс має відбити баланси новостворених підприємств на момент початку Їх господарської діяльності.

55. Зміст, необхідність, форми та методи державної санаційної підтримки підприємств.

Державна підтримка може здійснюватися як за рахунок кош­тів державного бюджету, так і за рахунок місцевих бюджетів. Зо­крема, арбітражний суд, за клопотанням органу місцевого само­врядування або відповідного центрального органу виконавчої вла­ди, може винести ухвалу про санацію містотвірного підприємства або іншого суб'єкта господарювання, діяльність якого є суспІль-но необхідною для певного регіону.

До основних критеріїв відбору підприємств для надання Їм цільової державної підтримки слід віднести такі:

• потенційна прибутковість;

• високий рівень менеджменту на підприємстві;

• спрямованість на використання нових, ефективних ресурсо­зберігаючих та екологічно безпечних технологій;

• можливість експорту (приросту експорту) конкурентоспро­можної продукції;

• заміна імпортної продукції, сировини» матеріалів вітчизня­ними;

• вирішення проблеми енергозабезпечення, енергозбережен­ня (ресурсозбереження);

• збереження науково-технічного потенціалу (досліджень і розробок, що мають пріоритетне значення для країни);

• наявність ринків збуту продукції у країні та за кордоном.

Вибрана санаційна стратегія визначає конкретний комплекс заходів щодо залучення фінансового капіталу із внутрішніх та зовнішніх джерел. Неодмінною умовою одержання державної фінансової підтримки є першочергове використання всіх можли­востей одержання фінансових ресурсів із децентралізованих дже­рел.

Централізована санаційна підтримка може здійснюватися:

а) прямим фінансуванням; б) непрямими формами державного впливу.

До осн. форм прямого держ. фін-ня під-тв належать бюджетні позики, в тому числі на Інноваційний розвиток, субсидії, придбання державою корпоративних прав підприємств (внески до статутного фонду).

Найпоширенішими формами непрямої державної фін. підтримки санації під-тв є податкові пільги, реструктури­зація податкової заборгованості, надання державних гарантій (поручительств), дозвіл на порушення антимонопольного законо­давства.