5. Акордна система

Передбачає встановлення розцінку працівникові або групі працівників не за окремі вироби чи операції, а за весь обсяг робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Використовується при ремонтних роботах, ліквідації наслідків аварії тощо.

6. Безтарифна система оплати праці знайшла застосування в умовах встановлення ринкових умов. Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Т_Ф). Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної системи проводиться в такій послідовності:

• визначається кількість балів (Б_і), зароблена кожним працівником:

Б_і = К ^. Т_Ф ^. КТУ, (59)

де Т_Ф – відпрацьована кількість людино-днів працівниками одного рівня або кількість днів, відпрацьована одним робітником.

• визначається загальна сума балів (Б_СУМ), зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу:

m

Б_СУМ = Σ Б_і, (60)

i=1

де m – кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників.

- визначається частка (доля) d фонду оплати праці (ФОП)Є що припадає на один бал:

d = ФОП / Б_СУМ. (61)

- обчислюється заробітна плата і-го працівника (З_і):

З_і = d ^. Б_і. (62)

7.Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, в якому обумовлюються режим та умови праці, права і обов’язки сторін, рівень оплати праці та інше.

8. Система участі в прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитись у формі грошових виплат або розповсюдження акцій між працівниками підприємства. Виплати з прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, цін, фінансового стану підприємства. Системи участі у прибутках диференціюються на систему оцінки заслуг, систему преміальних виплат, систему колективного стимулювання, систему участі у прибутках залежно від продуктивності праці та ін.

4. Витрати виробництва і собівартість продукції підприємства

Всі витрати підприємства (загальні витрати) поділяються на операційні та інвестиційні.

Операційні (поточні) витрати – це витрати операційної діяльності підприємства, тобто його основної діяльності, пов’язаної з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка забезпечує основну частку його доходу. Операційна діяльність не включає інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Витрати виробництва представляють у натуральній і вартісній формах. Вартісною формою витрат на підготовку виробництва, виготовлення продукції та Ії здобуту є собівартість продукції. Собівартість продукції включає витрати на:

• вивчення ринку, виявлення величини попиту на продукцію;

• підготовку та освоєння виробництва нової продукції;

• сам процес виробництва продукції;

• обслуговування виробничого процесу та управління ним;

• збут продукції;

• дослідження, використання та охорону природних ресурсів;

• набір і підготовку кадрів;

• вдосконалення процесу виробництва, підвищення його ефективності.

Класифікація витрат відбувається за такими ознаками:

1. Ступінь однорідності витрат:

• одноелементні (прості) витрати – сировина і матеріали, заробітна плата;

• комплексні витрати – загальновиробничі та адміністративні витрати, втрати від браку тощо.