Тарифно-кваліфікаційні довідники містять систему “цензів ”, якими повинні відповідати робітники певної професії і кваліфікації.

Системи посадових окладів передбачає тарифне регулювання заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців. Системи посадових окладів доповнюються системою показників і характеристик для віднесення працівників до певної групи по оплаті праці. Системи посадових окладів містять перелік посад усіх найменувань і розмірів місячних окладів щодо кожної посади («вилки» окладів). На підприємствах найчастіше використовують дві форми оплати праці: погодинну і відрядну.

Погодинна форма передбачає оплату праці від відпрацьованого часу і рівня кваліфікації. Вона застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи або вони взагалі не піддаються нормуванню. Погодинна форма охоплює такі системи оплати праці:

1. Пряма погодинна

З_П.ПОГ = Ф_МІС ^. С_Г, грн., (42)

де Ф_МІС – фактично відпрацьований за місяць час, год/міс.,

С_Г – годинна тарифна ставка за розрядом робітника, грн.

2.Погодинно-преміальна система

З_П.ПРЕМ = З_ГАР + Д, грн., (43)

де З_ГАР – сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці, грн.;

Д –сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, грн., яка визначається із залежності

Д = ( З_ГАР ^. % доплат ) / 100, грн.; (44)

3.Система посадових окладів є різновидом погодинно-преміальної системи. За цією системою оплачується праця працівників, робота яких має стабільний характер.

Відрядна форма передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за певний проміжок часу. Основні умови застосування відрядної форми: наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку; необхідність стимулювання зростання обсягу випуску продукції. Відрядна форма включає такі системи:

1. Пряма відрядна. Заробіток обчислюється за формулою:

З_П.ВІДР = Σ Р_і ^. N_Фі , грн., (45)

де Р_і – відрядний розцінок за виготовлення одного виробу і-го виду, грн/шт.;

N_Фі – фактична кількість виробів і-го виду, виготовлених робітником за певний час (найчастіше місяць), шт.;

і – кількість видів виробів.

Відрядний розцінок Р_і розраховується Р_і = Т_ШТі ^. С_Г, грн.,

де Т_ШТі - час на виготовлення одного виробу і-го виду, год.

2. Відрядно-преміальна. Заробіток визначається із залежності

З_В.ПРЕМ = З_ТАР.В + Д_В, грн, (46)

де З_ТАР.В – тарифний заробіток робітника при прямій відрядній системі оплати праці, грн;

Д_В – сума преміальних доплат, яка обчислюється за формулою:

Д_В = З_ТАР.В ^. (П₁ + П₂ ^. П_ПП) / 100, грн.; (47)

де П₁ – процент доплат за виконання плану;

П₂ – процент доплат за кожен процент перевиконання плану;

П_ПП – процент перевиконання плану, який обчислюється

П_ПП = (N_Ф – N_ПЛ) / N_ПЛ ^. 100 %, (48)

Де N_Ф, N_ПЛ – відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.

3. Відрядно-прогресивна заробітна плата (З_{В.ПРОГР}) обчислюється за формулою

З_{В.ПРОГР} = N_ВБ ^. Р_ЗВ + (N_Ф – N_ВБ) ^. Р_ПІДВ, грн., (49)

де N_ВБ – відхідна база для нарахування доплат (встановлюється на рівні 110 – 115 % N_ПЛ), шт./міс.;

Р_ЗВ – звичайний розцінок за один виріб, грн./шт.;

Р_ПІДВ – підвищений розцінок за один виріб, грн./шт.

Р_ПІДВ = Р_ЗВ ^. (1 + % росту розцінку / 100).

4. Непряма відрядна зарплата використовується при оплаті праці допоміжних робітників і підсобників.

Заробіток підсобника (З_{НВ.ПІДС}) можна обчислити із залежності

З_{НВ.ПІДС} = N_Фі ^. Р_НВі , грн., (50)

де N_Фі – фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником за зміну, шт/зміну;

Р_НВі – непрямий відрядний розцінок при обслуговуванні і-го основного робітника, грн/шт;

n – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником, чол.

Р_НВі = C_ЗМ / n ^. N_ПЛі, грн, (51)

Де C_ЗМ – змінна тарифна ставка підсобника, грн/зміну;

N_ПЛі – плановий випуск продукції і-тим основним робітником, шт/зміну.

Заробіток допоміжного робітника (З_нв.доп) обчислюється за формулою

З_нв.доп = Т_Ф ^. С_Г ^. К_ВН, грн, (52)

Де Т_Ф – фактично відпрацьований допоміжним робітником час, год./міс.,

С_Г – годинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн /год.,

К_ВН – середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.

5. Колективна система оплати праці (бригадна). Використовується в тому випадку, коли характер обладнання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної кваліфікації. Спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_БР) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

• метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах:

а). визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г-К_БР), відпрацьованих бригадою

m

Г-К_БР = ΣТ_Фі^. К_і , (53)

i=1

де Т_Фі – фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником, год./ міс.;

К_і – тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника;

m – кількість членів бригади, чол.

б). Знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (З_1Г-К):

З_1Г-К = З_БР / Г-К_БР, грн.; (54)

в). заробіток і-го робітника (члена бригади) (З_і) обчислюють:

З_і = Т_Фі ^, К_і ^. З_1Г-К, грн. (55)

- метод коефіцієнта виконання норм. Використовується з умови, що члени бригади працюють в різних умовах.

а). визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку (З_БР100%) за формулою:

З_БР100% = Т_Фі ^. С_Гі, грн, (56)

де С_Гі – годинна тарифна ставка і-го робітника, грн / год.

б). знаходять коефіцієнт виконання норм (К_ВН):

К_ВН = З_БР / З_БР100%, (57)

в). заробітну плату і-го робітника обчислюють:

З_і = Т_Фі ^, С_Гі ^. К_ВН, грн. (58)