2. Зміст і порядок роботи начальника медичної служби з організації медичного забезпечення бойових дій військ

Найбільш повне уявлення про послідовність, характер і об’єм роботи, яку проводить начальник медичної служби частини, можна отримати при розгляді послідовного методу. З моменту одержання бойової задачі штаб полку приступає до підготовки даних для прийняття бойового рішення командиром полку.

Начальник медичної служби, приступаючи до розробки заходів з медичного забезпечення полку повинен ознайомитись:

• з наказами і настановами командира полку про майбутні бойові дії і завдання медичної служби стосовно їх забезпечення в бою;

• з настановами начальника медичної служби щодо порядку медичного забезпечення бойових дій полку;

• з даними про бойову, тилову і медичну обстановку, які впливають на організацію медичного забезпечення бойових дій.

Цей етап роботи начальника медичної служби фактично зводиться до збору вихідної інформації, яка необхідна для прийняття рішення на організацію медичного забезпечення.

Розробка і прийняття рішення, як і вся робота командира і штабу з організації бою, проводиться в стислі строки, щоб дати командирам підрозділів більше часу для підготовки.

Після ознайомленням із завданням полку, раніше одержані дані уточнюються і доповнюються. Начальник медичної служби повинен прийняти рішення на організацію медичного забезпечення майбутніх бойових дій у найстисліші строки, тому розробку рішення необхідно починати якомога раніше, одразу ж після того, як начальнику медичної служби стане відоме завдання, навіть до оголошення рішення командира.

В цих умовах начальник медичної служби не буде мати достатньої кількості часу для всебічної оцінки обстановки і детальної розробки питань з організації медичного забезпечення бойових дій.

Рішення з медичного забезпечення, яке приймається в таких умовах, охоплює тільки основні, принципові питання (основні завдання медичної служби в бою, райони, які намічаються для розгортання і зосередження підрозділів медичної служби, загальний порядок організації їх роботи до початку бойових дій і в ході бою, організація евакуації поранених та хворих, перелік і загальний порядок проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів і т.д.).

В період роботи з прийняття рішення на організацію бойових дій командиру і його заміснику по тилу можуть знадобитися різні дані, які характеризують стан і можливість медичної служби, а також пропозиції з медичного забезпечення бойових дій військ.

Така доповідь може заслуховуватись командиром. Зміст доповіді визначається конкретними умовами обстановки.

Послідовність роботи начальника медичної служби з прийняття рішення на організацію медичного забезпечення.

Для економії часу, при умові його дефіциту, робота з прийняття рішення проводиться в найбільш доцільній послідовності, яка дозволяє аналізувати усі умови медичного забезпечення і приймати обґрунтоване рішення.

При підготовці до бою начальник медичної служби полку керується даними орієнтування, настановами командира полку і начальника медичної служби дивізії, усвідомлює завдання, проводить розрахунок часу, віддає попередні розпорядження, оцінює обстановку, приймає рішення, ставить завдання підлеглим і планує медичне забезпечення полку в майбутньому бою, організовує роботу в медичних підрозділах.

Після збору вихідної інформації (наказ командира частини і замісника по тилу, вказівки старшого медичного начальника), начальник медичної служби повинен усвідомити завдання медичної служби.

Усвідомлення завдання – логічний процес, змістом якого є:

• відбір із всього різноманіття факторів та умов, які впливають на діяльність медичної служби, головних, вирішальних;

• оцінка впливу цих факторів на організацію медичного забезпечення бойових дій.

Найчастіше серед цих факторів і умов діяльності найбільше значення мають:

а) характер бойового завдання військ (наступ чи оборона), спосіб бойових дій, побудова бойового порядку, глибина бойових завдань і запланований темп наступу, напрямки, на яких необхідно зосередити основні зусилля, можливість застосування ЗМУ та інші;

б) рішення командира (завдання підрозділів, побудова бойового порядку, встановлені терміни готовності до бойових дій);

в) найважливіші особливості району бойових дій, наявність або відсутність його зараження РР, ОР, БС;

г) санітарно-епідеміологічний стан частини і стан здоров’я особового складу частини;

д) сили і засоби, які придаються для підсилення медичної служби старшим начальником, час і місце їх прибуття.

Характер бойового завдання військ

в наступі	-	на нормальному чи широкому фронті;
	-	на підготовану чи спішно зайняту оборону противника;
	-	з безпосереднього зіткнення чи з висуванням із глибини;
в обороні	-	на завчасно підготовану або спішно зайняту;
	-	з очікуванням застосування ЗМУ або без нього.

Таким чином, при усвідомленні завдань начальник медичної служби повинен зрозуміти завдання полку, мету і характер майбутні бойових дій полку, завдання, що стоять перед медичною службою командуванням і вищим начальником медичної служби, а також умови, в яких їх потрібно вирішувати, терміни підготовки медичної служби. В результаті усвідомлення завдань і розрахунку часу намічаються заходи, які необхідно провести негайно, визначається, кому і які віддати попередні розпорядження.

Усвідомивши завдання, начальник медичної служби визначає заходи, які необхідно провести негайно для якнайшвидшої підготовки служби, орієнтує своїх підлеглих щодо майбутніх завдань і дає їм необхідні вказівки.

Правильне розуміння завдань допомагає прийняти найбільш доцільне рішення.

Вказівки підлеглим повинні даватись якомога раніше. Вони носять назву попередніх. Їх зміст:

• звільнення медичних пунктів і підрозділів від поранених і хворих;

• одержання медичного майна, якого не вистачає до норм згідно табелю, санітарного транспорту, укомплектування до штату особовим складом;

• створення резерву майна, транспорту, особового складу, порядок отримання засобів підсилення;

• забезпечення особового складу індивідуальними засобами надання медичної допомоги;

• узгодження питань взаємодії медичних підрозділів в бою;

• приведення усіх медичних підрозділів у готовність до переміщення;

• підготовка і проведення медичної розвідки.

Перелік питань, охоплених при віддачі попередніх розпоряджень, може варіювати в залежності від конкретних умов. Визначальним в будь-якому випадку є фактор часу.

Після усвідомлення завдань і віддачі попередніх розпоряджень начальник медичної служби проводить розрахунок часу. Цей етап роботи має на меті визначити, яким часом володіє медична служба для підготовки до забезпечення бойових дій, визначитись з часом на виконання основних заходів.

Спочатку визначається загальний бюджет часу, виділяється час для начальника медичної служби і його підлеглих. При цьому підлеглі повинні мати максимум часу. Тобто начальник медичної служби повинен намагатися якомога раніше поставити завдання підлеглим.

Після проведення розрахунку часу начальник медичної служби приступає до оцінки обстановки. Цей етап роботи – це аналіз обстановки за елементами з метою виявлення факторів, умов, які впливають на організацію медичного забезпечення, і формування відповідних засобів. На завершення оцінки всіх елементів обстановки робляться підсумкові висновки.

При оцінці військ противника аналізується склад військ противника, можливості по застосуванню різних засобів ураження, санітарно-епідеміологічний стан противника і території, яку він займає. При цьому встановлюються можливості противника щодо застосування ядерної, хімічної та інших видів зброї масового ураження; можливий характер бойових дій противника; ступінь підготовки оборони і можлива величина санітарних втрат під час прориву оборонних рубежів; санітарно-епідеміологічний стан військ противника і заходи, які необхідно провести в зв’язку з цим у власних військах з метою попередження занесення інфекційних захворювань.

При оцінці своїх військ: укомплектованість особовим складом, технікою, матеріальними засобами; боєздатність та існуюче групування своїх військ; бойове завдання по напрямку в глибину рубежів, темп наступу; рішення командира на організацію бойових дій; засоби підсилення, підтримки, які додатково придаються; характер дій військ в період підготовки до виконання бойового завдання; стан здоров’я особового складу; санітарно-епідеміологічний стан своїх військ. Оцінюється склад, стан і завдання сусідів. При оцінці стану здоров’я особового складу увага звертається на величину отриманої дози проникаючої радіації.

У висновках щодо оцінки своїх військ визначається:

• рівень боєздатності своїх військ, стан здоров’я, отримана сумарна доза, санітарно-епідеміологічний стан;

• очікуваний характер бойових дій, їх напруженість, глибина завдань, темпи наступу, рубежі, на яких можливі санітарні втрати;

• орієнтовно рубежі розгортання МПП, ОМедБ (ОМЗ) в ході бойових дій;

• основні заходи по забезпеченню окремих елементів бойових дій;

• основний зміст роботи начальника медичної служби в період підготовки до бойових дій.

Оцінка місцевості.

При оцінці місцевості виявляються її особливості, які впливають на стан здоров’я особового складу, на діяльність медичної служби.

Умови розшукування, збору, виносу поранених і хворих з поля бою. Оцінюється санітарно-епідеміологічний стан району бойових дій військ. В наступі оцінюється місцевість, яку займають свої війська і в глибині оборони противника у смузі наступу полку; в обороні – місцевість, яку займає противник; в районі бойового зіткнення – місцевість, яку займає полк, особливо тилові райони.

Оцінка місцевості проводиться у суворій відповідності до бойового завдання.

В результаті оцінювання своїх військ, військ противника і місцевості робляться наступні висновки:

• вплив місцевості на ефективне застосування різних засобів ураження;

• заключний висновок щодо характеру бою, можливих рубежів найбільш напружених дій, величини санітарних втрат, рубежів найбільших санітарних втрат;

• умови для вивозу (виносу) поранених і хворих з поля бою, їх подальшої евакуації;

• можливі рубежі розгортання МПП в передбаченні маневру силами й засобами;

• найбільш вигідні шляхи евакуації;

• санітарно-епідеміологічний стан району розміщення і бойових дій.

Оцінка метеоумов може проводитись разом з оцінкою місцевості. Оцінюється вплив метеофакторів (температура, опади, вітер і т.д.) на стан здоров’я особового складу і організацію медичного забезпечення.

Оцінка радіаційної і хімічної обстановки:

• нанесення на карту (схему) зон районів зараження, наявних до початку бою, визначення ймовірного характеру і масштабів зараження місцевості радіоактивними та отруйними речовинами в ході бойових дій;

• розрахунок доз опромінення, яке може отримати особовий склад при дії на зараженій місцевості, оцінка можливих санітарних втрат від радіоактивного опромінення; визначення впливу цих факторів на боєздатність військ і діяльність медичної служби;

• визначення заходів і способів захисту особового складу полку, поранених і хворих, які знаходяться на МПП.

Оцінка радіаційної обстановки може проводитись до нанесення противником ядерних ударів і після них.

Визначаються дози, які може отримати особовий склад (за довідковими даними, графіками, таблицями). При цьому враховуються раніше отримані дози. Оцінка отриманих доз, особливо при групових ядерних ударах, є складною і клопіткою роботою.

Оцінка радіаційної і хімічної обстановки з врахуванням даних щодо противника і своїх військ дозволяє зробити наступні висновки:

• про ступінь впливу радіоактивної і хімічної обстановки на виконання бойових завдань частини і медичної служби;

• про масштаби зараження місцевості радіоактивними і отруйними речовинами та її вплив на стан здоров’я особового складу і боєздатність військ;

• про можливі дози опромінення і розміри санітарних втрат при дії військ на зараженій території;

• про заходи по захисту поранених і хворих серед особового складу частин і підрозділів медичної служби, які знаходяться під загрозою безпосереднього опромінення, або особового складу, який знаходиться на зараженій території (укриття в різних спорудах на той чи інший час, заходи по виведенню із зараженої території, хімпрофілактика із застосуванням радіозахисних засобів);

• про можливі або найбільш вигідні маршрути, спосіб і терміни проходження ділянки місцевості частинами і підрозділами медичної служби, санітарним транспортом;

• про необхідні заходи по наданню допомоги пораненим, виявленню і обліку отриманих доз опромінення, організації санітарної обробки (з врахуванням кількості уражених);

• про рекомендовані заходи медичної служби по захисту військ.

Усі ці розрахунки носять орієнтовний характер і повинні постійно уточнюватись по ходу отримання нових даних. На основі оцінки противника, своїх військ, місцевості, метеорологічних умов, радіаційної і хімічної обстановки проводиться розрахунок можливих санітарних втрат в майбутньому бою.

Розрахунок проводиться в абсолютних цифрах і процентах.

Оцінка організації тилу.

При оцінці тилу аналізується:

• існуюче розміщення тилових частин і підрозділів;

• передбачуваний маневр ними в ході бою, прийнятий і передбачуваний по ходу бою порядок підвозу матеріальних засобів, визначення шляхів евакуації і можливості використання зворотних рейсів транспорту загального використання для евакуації поранених і хворих.

Можлива оцінка окремих елементів тилу, яка заснована на даних наказу вищого начальника. Якщо відомо рішення по тиловому забезпеченню, то начальник медичної служби проводить оцінку тилу на основі прийнятого рішення, щоб, виходячи з рішення по тилу, уточнити райони і рубежі розгортання підрозділів медичної служби. В цьому випадку аналізується можливість використання засобів підвозу (зворотних рейсів) в інтересах медичної служби.

При оцінці сил і засобів медичної служби аналізується:

• укомплектованість підрозділів, частин і закладів медичної служби особовим складом, транспортом і медичним майном, їх злагодженість і бойовий досвід особового складу; стан майна і транспортних засобів;

• розміщення сил і засобів медичної служби у відповідності до бойового завдання частини і умов бойової обстановки;

• ступінь заповнення медичних пунктів пораненими і хворими, їх евакуаційна характеристика; існуючий порядок медичної евакуації;

• можливість використання засобів підсилення і місцевих ресурсів;

• потреба медичної служби в силах і засобах;

• можливості медичної служби по наданню медичної допомоги пораненим і хворим, а також відповідність цих можливостей передбачуваному об’єму роботи.

Оцінюючи укомплектованість підрозділів і частин медичної служби, необхідно встановити, наскільки наявні сили і засоби можуть виконувати завдання медичної служби, а також визначити способи поповнення особовим складом, якого не вистачає, транспортом і медичним майном. Ступінь підготовки особового складу оцінюється як з точки зору воєнної і спеціальної підготовки, так і наявності бойового досвіду. При оцінці стану транспортних засобів і медичного майна визначається їх підготовка до майбутньої роботи і евакуаційні можливості транспорту.

При оцінці розміщення сил і засобів медичної служби (як згорнутих, так і розгорнутих) визначається необхідність їх переміщення відповідно до нового бойового завдання, а також намічаються заходи, які забезпечать найефективніше використання підрозділів і частин медичної служби і можливість маневру ними. У зв’язку з цим враховується ступінь заповнення медичних пунктів, характеристика контингентів, які в них знаходяться, відповідний порядок евакуації.

Оцінюючи різні засоби підсилення, необхідно вияснити, чим володіють частин, які підсилюють полк: якими підрозділами медичної служби, чи є медичний склад, які є санітарно-транспортні засоби; визначити можливості використання місцевих ресурсів. Далі необхідно оцінити можливості усіх цих засобів, найдоцільніші способи їх використання в інтересах медичного забезпечення військ.

Виходячи із оцінки обстановки, начальник медичної служби полку проводить розрахунок можливих санітарних втрат.

Важливою складовою частиною оцінки сил і засобів медичної служби полку є визначення необхідності і забезпеченості силами збору, вивозу (виносу) поранених з поля бою, засобами евакуації поранених і хворих (санітарних автомашин, машинорейсів, транспорту підвозу); кров’ю і кровозамінними розчинами та антибіотиками.

Після оцінки сил і засобів медичної служби робляться висновки:

• забезпеченість силами і засобами, їх стан і готовність до виконання поставлених завдань;

• відповідність групування сил і засобів медичної служби бойовому завданню полку;

• заходи, необхідні при зміні місць розміщення медичних пунктів.

В ході оцінки обстановки визначаються питання, які підлягають узгодженню з начальниками інших служб (інженерної, зв’язку, речової, продовольчої, забезпечення пальним та ін.). В кінці оцінки обстановки, начальник медичної служби повинен зробити загальні висновки. Вони носять узагальнюючий характер і повинні лежати в основі рішення начальника медичної служби по медичному забезпеченню полку в майбутньому бою.

У висновках узагальнюються:

1. Найбільш важливі умови організації медичного забезпечення військ у майбутньому бою і завдання медичної служби.

2. Основні заходи підготовки медичної служби до майбутнього бою.

3. Очікувані санітарні втрати і об’єм роботи медичної служби.

4. Потреба в силах і засобах медичної служби і забезпеченість ними.

5. Найбільш доцільне групування (розміщення) сил і засобів медичної служби до початку бойових дій і запланований маневр силами в ході бою.

6. Основні санітарно-гігієнічні і протиепідемічні заходи, а також заходи медичної служби по захисту від засобів масового ураження.

7. Основні положення щодо організації лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів, а також заходів медичної служби по захисту особового складу військ від зброї масового ураження, забезпечення медичним майном і технікою.

8. Організація захисту, охорони і оборони медичних частин і підрозділів.

9. необхідна допомога командування і вищого начальника медичної служби.

Зроблені начальником медичної служби висновки беруться за основу при формуванні рішення по організації медичного забезпечення військ під час майбутніх бойових дій і проведенні медичною службою підготовчих заходів , які є основою управління медичною службою.

В рішенні визначаються:

• завдання медичної служби;

• можливі санітарні втрати;

• організація лікувально-евакуаційних заходів в полку. Організація розшуку поранених і хворих, надання їм медичної допомоги, їх збір, вивезення (винесення) з поля бою, місце і терміни розгортання медичного пункту полку до початку бою, його переміщення в ході бою; об’єм медичної допомоги на МПБ і МПП, забезпечення безперервного надання лікарської допомоги; організація евакуації поранених і хворих з підрозділів в МПП (шляхи і порядок евакуації, транспортні засоби); підсилення підрозділів засобами збору і евакуації поранених і хворих, особовим складом, медичним майном; склад і порядок використання резерву;

• організація санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів і засоби, які для цього виділяються;

• організація заходів медичної служби по захисту особового складу від зброї масового ураження, захист підрозділів медичної служби;

• організація забезпечення медичним майном і медичною технікою, кров’ю і кровозамінними речовинами;

• організація управління медичною службою (порядок зв’язку з підлеглими і приданими підрозділами й частинами, терміни подання донесень, місце начальника медичної служби, його замісника.

Рішення на організацію медичного забезпечення бою начальник медичної служби полку доповідає командиру полку.