25

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою МКтаВМ

професор В.КРИСА

“____”________________ 2005р.

Лекція з предмету

“Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”

Тема № 6. “ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОЮ СЛУЖБОЮ”

Підготовлена

начальником навчальної частини кафедри МКіВМ

полковником медичної служби Плісом Б.Я.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2005 р.

Протокол №_________.

Івано-Франківськ, 2005

	Навчальна мета	Ознайомити студентів з основними заходами управління медичною службою полку в ході бойових дій, порядком роботи начальника медичної служби з прийняття рішення на організацію медичного забезпечення бойових дій.
	Час	2 год.
	Місце проведення	Навчальна аудиторія.
	Навчально-матеріальне оснащення

а) Література

1. “Організація медичного забезпечення частин і з’єднань”. Підручник. – Л., 1984.

2. Настанова по медичному забезпеченню бойових дій сухопутних військ (з’єднання, частина, підрозділ). – М., 1987

3. Настанови по тилу, 1982.

4. “Військово-медична підготовка”. Підручник під редакцією Ф.І.Комарова, 1984, с.199-220.

5. “Основи військової медицини”. – М., 1984.

	Навчальні питання і розрахунок часу
	Вступ	3 хв.
	Визначення поняття, зміст заходів з управління медичною службою. Вимоги, які пред’являються до управління	20 хв.
	Зміст і порядок роботи начальника медичної служби з організації медичного забезпечення бойових дій військ	25 хв.
	Документи, що стосуються управління медичною службою частини (план медичного забезпечення, робоча карта, розпорядження по медичній службі)	20 хв.
	Організація управління медичною службою в ході бойових дій та організація зв’язку	20 хв.
	Підсумки	2 хв.
		90 хв.

Зміст лекції Вступ

Управління медичною службою – комплекс заходів , що стосуються керівництва силами і засобами медичної служби, спрямованих на якомога якісніше і своєчасне виконання завдань з медичного забезпечення військ. Значення управління медичною службою зростало з розвитком воєнної техніки, воєнного мистецтва, з ускладненням тактики ведення бойових дій, а також з розвитком воєнної медицини.

В арміях до І Світової і в період І Світової війни управління медичною службою обмежувалось головним чином керівництвом лікувальною діяльністю підлеглого медичного складу. Медична служба не була самостійною і не мала централізованого керівництва.

Розвиток і удосконалення засобів і способів ведення бойових дій значно ускладнили медичне забезпечення військ, виникла потреба в організації чіткого управління силами та засобами медичної служби. Медична служба була об’єднана у воєнно-медичну централізовану організацію, а безпосереднє керівництво було покладене на військових лікарів. В сучасних умовах, у зв’язку з ростом маневреності військ, можливістю виникнення масових санітарних втрат, сили і засоби медичної служби значно розширені, вимоги до управління нею різко зростають.

Сучасна організація управління медичною службою заснована на тому, що медичні начальники підпорядковуються командирам (тиловим начальникам) у всіх відношеннях, а зі спеціальних питань – вищому медичному начальнику. Право керувати медичною службою, надане медичним начальникам, вимагає від них високих ділових, вольових і моральних якостей, глибоких воєнних та медичних знань.

Від високої компетентності медичних начальників залежить рівень та якість управління.