2. Етап медичної евакуації. Види і об’єми медичної допомоги

Для організації медичної допомоги пораненим й хворим та їх лікування найхарактернішим є розчленування (ешелонування) медичної допомоги і лікувальних заходів. Суть цього розчленування полягає в тому, що єдиний процес надання допомоги і лікування, який здійснюється в мирний час на одному місці, в умовах діючої армії розділений на окремі лікувальні заходи, що проводяться в декількох місцях і в різний час.

Все це здійснюється безпосередньо на полі бою (у вогнищах масових втрат), в медичних пунктах та лікувальних закладах, що розгортаються на шляхах евакуації від фронту до тилу, і розміщуються в певній послідовності. При цьому об’єм і зміст заходів з надання медичної допомоги й лікування стає все більш складним по ходу віддалення від фронту і наближення до тилу.

Медичні пункти й лікувальні заклади, розгорнуті на шляхах евакуації, отримали назву етапів медичної евакуації. Відповідно, під етапом медичної евакуації розуміють сили і засоби медичної служби (медичні пункти та лікувальні заклади), розгорнуті на шляхах евакуації для прийому, сортування поранених і хворих, надання їм медичної допомоги, лікування і підготовки до подальшої евакуації. Основними етапами медичної евакуації є МПП, ОМедБ ОМЗ армії (фронту), лікувальні заклади госпітальної бази фронту, тилові госпіталі Міністерства охорони здоров’я.

Схема розгортання етапу медичної евакуації може бути різною і залежить вона від функції та місця даного етапу в загальній системі лікувально-евакуаційних заходів.

В складі етапу медичної евакуації звичайно розгортаються підрозділи, що забезпечують виконання наступних основних завдань:

1. прийом і сортування поранених й хворих, які перебувають на даному етапі медичної евакуації, – приймально-сортувальне відділення;

2. санітарна обробка поранених і хворих, дезактивація, дегазація і дезінфекція їх обмундирування й спорядження – відділення (майданчик) спеціальної обробки;

3. надання медичної допомоги пораненим і хворим – перев’язочна медичного пункту полку, операційно-перев’язочне відділення ОМедБ (ОМЗ) або госпіталю, процедурна ВПТГ, ВПХІ і т.д.;

4. госпіталізація і лікування поранених та хворих – госпітальне відділення;

5. розміщення поранених і хворих, що підлягають подальшій евакуації до тилу – евакуаційне відділення (в сучасних умовах для етапів медичної евакуації, які систематично здійснюють масове приймання поранених безпосередньо із вогнищ ураження, воно може існувати разом з приймально-сортувальним відділенням);

6. розміщення інфекційних хворих – ізолятор.

До складу кожного етапу медичної евакуації також входять: управління (штаб), аптека, лабораторія, кухня, склади і підрозділи забезпечення.

Місця (райони) для розгортання етапів медичної евакуації вибираються з урахуванням обставин, але в усіх випадках етапи медичної евакуації необхідно розгортати поблизу шляхів підвезення і евакуації, по можливості – далі від об’єктів, які можуть привернути увагу ворога, в районах, де можна забезпечити зручне розміщення підрозділів, хороший їх захист, маскування, охорону і оборону.

Важливо підкреслити, що етап медичної евакуації забезпечує надання визначеного виду медичної допомоги. Під видом медичної допомоги розуміється визначений перелік (комплекс) лікувально-профілактичних заходів, які проводяться медичною службою при пораненнях (ураженнях) і захворюваннях особового складу військ на полі бою та на етапах медичної евакуації.

В рамках кожної медичної допомоги передбачається визначення комплексу лікувально-профілактичних заходів, які разом складають об’єм медичної допомоги.

Об’єм медичної допомоги не постійний, він може мінятися в залежності від обставин.

Розчленування медичної допомоги в системі етапного лікування поранених та хворих з евакуацією за призначенням є об’єктивно необхідним процесом, обумовленим неможливістю надання вичерпної медичної допомоги в зоні бойових дій, необхідністю евакуації поранених і хворих в тил на різних видах транспорту до тих закладів, де вичерпне лікування є реальним.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, які її надають, і наявністю необхідного оснащення.

В прийнятій системі лікувально-евакуаційних заходів передбачаються наступні види медичної допомоги: перша медична допомога, долі карська (фельдшерська) допомога, перша лікарська, кваліфікована медична допомога, спеціалізована медична допомога і спеціалізоване лікування.

• Перша медична допомога – на місці поранення (або в найближчому сховищі) надається самими військовослужбовцями в порядку само- або взаємодопомоги, стрільцями-санітарами, водіями-санітарами і санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, які виділені для рятувальних робіт у вогнищах масового ураження.

• Долікарська (фельдшерська) допомога – на медичних пунктах батальйонів, які очолюють фельдшери.

• Перша лікарська допомога – на медичних пунктах полків, а також на медичних пунктах батальйонів (дивізій), які очолюють лікарі.

• Кваліфікована медична допомога – в окремих медичних батальйонах (ротах) дивізії, окремих медичних загонах, а також в медичних ротах бригад.

• Спеціалізована медична допомога і лікування – в госпітальних базах фронту і в тилових госпіталях Міністерства охорони здоров’я.

Для кожного етапу медичної евакуації характерний визначений вид медичної допомоги. Однак, в залежності від обставин, не тільки об’єм (усі разом взяті лікувально-профілактичні заходи, які виконуються для поранених та хворих на даному етапі медичної евакуації), але і вид медичної допомоги, наданої на тому чи іншому етапі медичної евакуації, можуть змінюватися. Скорочення об’єму медичної допомоги на даному етапі приводить до змін на наступному етапі не лише об’єму, але й виду наданої медичної допомоги.

В існуючій системі лікувально-евакуаційних заходів, коли поранений чи хворий отримує допомогу на різних етапах медичної евакуації, особливе значення мають передаваність і послідовність у проведенні лікувальних заходів. Наприклад, комплексне лікування променевої хвороби, розпочате на МПП, повинно продовжуватись і поширюватись в ОмедБ (ОМЗ) і лікувальних закладах ГБ.

Цього можна досягти єдністю розуміння суті патологічних процесів, які відбуваються, єдністю застосовуваних методів профілактики і лікування поранень (захворювань) воєнного часу та чітким веденням медичної документації.

Важливою вимогою сучасної системи лікувально-евакуаційних заходів є своєчасне надання медичної допомоги, тобто, надання допомоги в найкоротші терміни для подальшого покращення здоров’я пораненого (хворого).

Залежність наслідків і частоти ускладнень від термінів надання допомоги дуже велика, як свідчать праці Н.І.Пирогова, В.А.Опеля, Б.К.Леонардова та інших великих спеціалістів вітчизняної воєнної медицини. Успішне лікування поранених на театрі воєнних дій залежить багато в чому від термінів надання допомоги. Так, під час Великої Вітчизняної війни, за даними А.А.Бочарова, післяопераційна смертність поранених в груди з відкритим пневмотораксом збільшувалась у два і більше разів, якщо вони оперувались пізніше восьми годин після поранення.

За даними Сазон-Ярошевича, післяопераційні перитоніти у поранених в живіт розвивались в два рази частіше, якщо поранені оперувались пізніше шести годин з моменту поранення.

М.І.Воронцов, О.Н.Сурвилло повідомляють, що смертність при закритих пошкодженнях печінки після операції збільшується майже вдвоє, якщо поранені оперувались в інтервалах часу від 6 до 12 годин після поранення, порівняно з тими, кого прооперували в коротші терміни. Наскільки негативно на здоров’ї поранених відбиваються пізні терміни хірургічної допомоги, можна судити і з даних таблиці, в якій показано, що із збільшенням терміну надання хірургічної допомоги смертність збільшується при всіх локалізаціях важких поранень:

Летальність серед поранених в залежності від терміну надання кваліфікованої хірургічної допомоги у Вісло-Одерській наступальній операції 1945р. (в % до кількості оперованих поранених даної групи)

Локалізація і характер поранення	Показники летальності залежно від терміну хірургічної допомоги
	до 6 год.	7-12 год.	13-24 год.	25-48 год.
Поранення черепа з пошкодженням кісток	25,0	33,3	33,3	59,0
Відкритий пневмоторакс проникаюче поранення грудної клітки	31,3	38,8	44,4	41,3
Проникаюче поранення живота	34,0	47,8	45,2	54,2
Поранення нижніх кінцівок з пошкодженням довгих трубчастих кісток	8,6	9,3	12,8	13,8

Своєчасність надання медичної допомоги досягається успішним пошуком поранених та хворих, організацією винесення і вивезення їх з поля бою, швидкою доставкою на етапи медичної евакуації, правильною організацією роботи останніх, а також – їх наближення до військ. Перша лікарська допомога повинна бути надана протягом 4-5 годин з моменту поранення (захворювання), кваліфікована – через 8-12 годин, а при пораненні ФОВ перша лікарська допомога – протягом 2-4 годин, кваліфікована терапевтична допомога – 6-8 годин з моменту появи інтоксикації.

Характерною ознакою діючої системи лікувально-евакуаційних заходів є спеціалізація медичної допомоги, починаючи з лікувальних закладів госпітальних баз.

Спеціалізована медична допомога забезпечується наявністю лікувальних закладів в ГБ, які повинні надавати медичну допомогу певним групам поранених і хворих, забезпечити їх відповідними спеціалістами та необхідним інвентарем й інструментарієм.

Спеціалізація лікарень здійснюється:

1. Шляхом створення постійних штатних спеціалізованих лікарень (ВПГЛР, ВПНГ, ВПИГ і т.д.).

2. Шляхом тимчасового надання хірургічним і терапевтичним військовим госпіталям відповідних спеціалізованих служб із ЗСМД в керуванні госпітальною базою.

До сучасної лікувально-евакуаційної системи входить також медична реабілітація. Під медичною реабілітацією слід вважати комплекс лікувальних, військово-професійних і морально-психологічних заходів, які направлені на швидке відновлення боє- та працездатності поранених й хворих.

На сучасному етапі розвитку військової медицини мова йде про організацію спеціальних центрів реабілітації госпітальних баз, куди, поряд з легкопораненими і легко хворими (первинний контингент реабілітації), будуть надходити і так звані вторинні контингенти реабілітації, тобто усі поранені й хворі, які мають перспективу повернутися в стрій і які за характером та важкістю ураження спочатку були направлені до відповідних госпіталів (хірургічних, терапевтичних, неврологічних і т.д.), а в подальшому вимагають відновлення тимчасово втрачених функцій.