28

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ ТА ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

“Затверджую”

Завідуючий кафедрою МКіВМ

професор В.КРИСА

“____”________________ 2005р.

Лекція з предмету

“Організація медичного забезпечення військ в умовах надзвичайного стану”

Тема №3. “СУЧАСНА СИСТЕМА ЛІКУВАЛЬНО-ЕВАКУАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬК”

Підготовлена

начальником навчальної частини кафедри ЕіВМ

полковником м.с. Плісом Б.Я.

Обговорено на засіданні кафедри “____”_____________ 2005 р.

Протокол № 1

Івано-Франківськ, 20053 р.

	Навчальна мета	Ознайомити студентів з основами та змістом лікувально-евакуаційних заходів, організацією та порядком проведення їх на воєнний час.
	Час	90 хв.
	Місце проведення	Ауд. №14.
	Навчально-матеріальне оснащення

а) Література

1. Настанова по медичному забезпеченню бойових дій сухопутних військ (з’єднання, частина, підрозділ). – М., 1987

2. “Організація медичного забезпечення частин і з’єднань”. Підручник. – Л., 1984.

3. “Організація медичного забезпечення оперативних об’єднань”.

4. Д.Д.Кувшинський “Проблеми лікувально-евакуаційного забезпечення бойових дій військ в ракетно-ядерній війні”. – М., 1974.

5. Є.І.Смірнов “Війна і воєнна медицина”. 1939-1944р.р. Журн. “Медицина”, 1976.

6. “Нариси ісорії воєнної медицини”. – Л., 1969.

7. “Сучасна система лікувально-евакуаційних заходів. Навчальний посібник для слухачів ВМФ і ЦІУЛ. – М., 1988.

б) Наочні посібники

Схеми і таблиці:

1. Схема етапного лікування з евакуацією за призначенням.

2. Схема організації лікувально-евакуаційних заходів у військах в сучасних умовах.

3. Принципова схема етапу медичної евакуації.

4. Медичне сортування.

5. Види медичної допомоги. Стенд.

6. Організація надання медичної допомоги і евакуація уражених ядерною зброєю.

	Навчальні питання і розрахунок часу
	Вступ	5 хв.
	Основна частина	80 хв.
	Поняття і зміст ЛЕЗ. Головні етапи розвитку системи ЛЕЗ	10 хв.
	Суть сучасної системи ЛЕЗ, її принципи	15 хв.
	Поняття про стан медичної евакуації, завдання, які він виконує, принципова схема розгортання	25 хв.
	Види та обсяг медичної допомоги	10 хв.
5.	Медичне сортування. Визначення поняття. Завдання. Організація та принципи медичного сортування	15 хв.
	Медична евакуація, поняття, мета, порядок проведення. Санітарно-транспортні засоби, які використовуються для евакуації уражених.	10 хв.
	Особливості організації і проведення ЛЕЗ при ліквідації наслідків застосування противником засобів масового ураження	10 хв.
	Підсумки	5 хв.

Зміст лекції Вступ

Лікувально-евакуаційні заходи є однією із основних складових частин медичного забезпечення Збройних Сил у воєнний час.

До лікувально-евакуаційних заходів у воєнний час відносяться: пошук, збір поранених і хворих, надання їм усіх видів медичної допомоги, їх евакуація, лікування й медична реабілітація.

Основна мета лікувально-евакуаційних заходів – збереження життя і швидке відновлення боєздатності та працездатності у як можна більшого числа вибулих зі строю в результаті бойового ураження чи захворювання військових, що є в умовах сучасної війни найефективнішим методом поповнення масових бойових втрат особового складу військ.

Лікувально-евакуаційні заходи об’єднуються в лікувально-евакуаційну систему, під якою слід розуміти сукупність взаємозв’язаних принципів організації медичної допомоги пораненим та хворим, їх лікування, евакуації, реабілітації, а також призначених для цього сил та засобів медичної служби, що належать певному історичному етапу й рівню розвитку військової справи та військової медицини.

Історія військової медицини свідчить про досить значну кількість різноманітних форм і методів організації лікувально-евакуаційних заходів у військах. Вони змінювались і удосконалювались по мірі зміни факторів, які мають вирішальний вплив на діяльність медичної служби. До цих факторів відносяться:

• соціально-економічний і політичний лад в державі, організація збройних сил, їх технічне оснащення, особливо засобами пошкодження;

• рівень розвитку військового мистецтва, медичної науки і системи охорони здоров’я;

• економічний потенціал країни.

Велику роль для визначення найбільш ефективної організації лікувально-евакуаційних заходів у війнах кінця ХІХ – початку ХХ ст. стали відігравати величина і структура санітарних втрат військ.

Особливості тієї чи іншої лікувально-евакуаційної системи залежать від конкретних умов ведення війни та окремих операцій, які є досить різноманітними, і визначають дві основні тенденції в організації лікувально-евакуаційних заходів.

Перша – характеризується організацією лікування поранених і хворих близько від зон бойових дій (“лікування на місці”);

Друга – намагання евакуювати із зони в тил якомога більшу частину поранених та хворих.

“Ліквання на місці” – отримало широек розповсюдження в період становлення військової медицини, коли обмежені за чисельністю армії, які застосовували малорухомі лінійні бойові порядки, характеризувались дуже низькою маневреністю, і кінець війни вирішувався в ході однієї або декількох бойових дій, які проводились на порівняно обмеженій території, коли шляхи сполучення і способи спілкування були вкрай недосконалими, а методи лікування – ще дуже примітивними.

Організація лікувально-евакуаційних заходів за евакуаційним типом обумовлена неможливістю здійснити лікування великого числа поранених і хворих в безпосередній близькості до лінії фронту, перш за все – в зв’язку з небезпекою їх вторинного ураження і необхідністю забезпечити високу рухомість засобів медичної служби при такому характері бойових дій, який вимагає маневреності. Великий вплив на посилення евакуаційної тенденції мало удосконалення шляхів сполучення і засобів зв’язку, в особливості – залізничного, потім автомобільного і авіаційного транспортів.

Не менше значення мало ускладнення самого процесу лікування поранених і хворих, обумовленого розвитком медичної науки і технічного оснащення медичної служби. В зв’язку з цим виникла (особливо при великих санітарних втратах) необхідність евакуації значної частини поранених та хворих до лікувальних закладів, розміщених не тільки на театрі воєнних дій, але й за його межами, тобто там, де можна було б створити належні умови для їх повноцінного лікування відповідно вимог медичної науки.

Слід підкреслити, що евакуаційна система і система лікування на місці рідко зустрічались у практиці медичного забезпечення військ в чистому” вигляді. В залежності від конкретних умов, обставин, в одних випадках переважали методи лікування поранених і хворих “на місці” – недалеко від зони бойових дій, в інших – евакуація в тил.

Найбільш ефективним і гнучким є поєднання лікувальних та евакуаційних заходів в систему етапного лікування з евакуацією за призначенням в інтересах швидкого й повного відновлення здоров’я поранених і хворих.

Принципи етапного лікування з повною евакуацією виправдали себе під час Великої Вітчизняної війни і дозволили повернути в стрій до 72,3% загального числа поранених, понизити летальність та інвалідність.