ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика підприємства

1. Адміністративне та географічне положення

2. Геолого-гідрологічна характеристика ділянки

   1. Геологічна будова

   2. Гідрологічні умови

3. Формування та характеристика якості підземних вод

   1. Формування хімічного складу підземних вод

   2. Характеристика якості підземних вод

РОЗДІЛ 2 Сучасний стан ділянки Мелітопольського родовища підземних водозабору ПАТ «ЗАЗ»

1. Обладнання водозабору підземних вод

2. Режимні спостереження

3. Потреба у підземних водах ділянки Мелітопольського родовища

РОЗДІЛ 3 Охорона надр і навколишнього природного середовища в межах водозабору ПАТ «ЗАЗ» на ділянці Мелітопольського родовища підземних вод

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток А

Вступ розділ 1 загальна характеристика підприємства

1. Адміністративне та географічне положення

В адміністративному відношенні підприємство ПАТ «ЗАЗ» знаходиться в південно-західній частині Запорізької області, в межах Мелітопольського району(Рис.1). Територія ПАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» розташований на двох майданчиках «А» та «Б», які знаходяться в різних частинах міста Мелітополя.

В географічному відношенні підприємство розташований в північно-східній частині Причорноморської низини.

Найбільш великими населеними пунктами в районі робіт є: м. Мелітополь, села Вознесенівка, Костянтинівка, Новобогданівка, Терпіння.

Територія району робіт перетинають залізничні дороги Харків-Сімферополь, Одесса-Ростов. Окрім того є сітка доріг з твердим покриттям місцевого значення.

1.2. Геолого-гідрологічна характеристика ділянки

1.2.1. Геологічна будова

В геологічній будові беруть участь кристалічні породи, на нерівній поверхні яких залягає осадова товща представлена крейдяними, палеогеновими, неогеновими четвертинними утвореннями(граф. додат. 3,4)

1.2.2. Гідрологічні умови

В гідрогеологічному відношенні район робіт відноситься до північно-східної частини Причорноморського артезіанського басейну(рис.2.1.1).

На досліджує мій території виділяються наступні водоносні горизонти і комплекси:

1. Водоносний горизонт в алювіальних відкладах голоцену

2. Водоносний горизонт в еолово-делювіальних відкладах неоплейстоцену

3. Водоносний горизонт

1.3. Формування та характеристика якості підземних вод

1.3.1. Формування хімічного складу підземних вод

При побудові загальної моделі формування хімічного складу підземних вод розглядуваної теорії залученні матеріали досліджень Лялько В.І., Макова К.І., Капіноса М.М., Соболевського Е.Е.

Мелітопольська ділянка може бути віднесена до напівпрозорих артезіанських басейнів, тобто басейнів з чіткою областю живлення і без явної області розвантаження. У процесі геологічного розвитку її територія багато разів відчувала трансгресії моря, при яких накопичувались насичені морськими солоними водами відклади, а також регресії, - коли ці відклади частково або повністю розмивалися, виникало витиснення та опріснення морських вод інфільтраційними. Після виходу території регіону з під рівня моря у неогені й до сучасного часу відбувалося послідовне витиснення із занурених порід морських вод і в результаті їх перемішування з прісними інфільтраційними водами, відновлення сульфатів і катіонного обміну, формуються підземні води різного хімічного складу.

У роботі Руденко Ф.А. виділенні чотири основних джерела живлення підземних вод північно-східної частини Причорноморського артезіанського басейну: 1) надходження підземних вод з боку Українського кристалічного масиву; 2) інфільтрація атмосферних опадів у товщу гірських порід; 3) фільтрація з Каховського водосховища; 4) фільтрація з каналів на ділянках зрошування земель. При цьому основною областю між пластових живлення підземних вод і формування напору є південно-західні частина Кінсько-Ялинської западини, що обумовлено неглибоким (до 30-100 м) заляганням тут основних водоносних горизонтів (сарматського,бучакського, крейдяного), які мають інтенсивне живлення в долинах річок і балок, де вони перекриті тільки піщаним алювієм. Прибортові частини Придніпровського і Приазовського кристалічних масивів грають меншу роль у формуванні підземного стоку внаслідок обмеженої області живлення вказаних горизонтів, а також низької проникності покривних відкладів, представлених переважно суглинками.

Формування хімічного складу підземних вод на території досліджень проходить в умовах розкритої, напіврозкритої і закритої структур, тобто в умовах інтенсивного, активного, уповільненого і дуже уповільненого водообміну.

Зона інтенсивного водообміну охоплює верхню товщу порід в межах всій площі досліджень. В ній можуть бути виділені дві під зони. Перша під зона дренування місцевою ерозійною сіткою включає четвертинні горизонти, поширені вище верхньопліоцен-нижньочетвертинних червоно-бурих глин, що утворюють перший місцевий водотриви. Поширені тут ґрунтові водоносні горизонти характеризуються тісним взаємозв’язок рівневого режиму та хімічного складу вод з кліматом, який визначає інтенсивність їх живлення, а також з рельєфом, літологією покривних і водоносних порід. Внаслідок взаємодії вище зазначених факторів, для вод характерна мінливість хімічного складу, розвиток процесів інтенсивного засолення, складна форма рівнинної поверхні, яка контролюється частіше рельєфом. Друга під зона дренування основною річною сіткою включє олігоцен-неогеновий водоносний комплекс, який залягає під регіональними водотривами, має напірний режим. Потік направлений від Дніпра і Кінсько-Ялинської западини до долин річок Молочної і Токмак. Загальний напрямок потоку – до Азовського моря і Сивашу, тобто відбуває вплив структурно-геологічної будови (моноклинальне занурення до півдня, близькість зон живлення і розвантаження). Води даної під зони підвищену мінералізацію внаслідок надходження до горизонтів розчинених солей із суглинків і наявності у ґрунтових горизонтах зон засолення.

Зона активного водообміну включає водоносні комплексу у відкладах середнього еоцену і відкладах крейди (цільові об’єкти дійсних досліджень на ділянках Мелітопольського і Ново-Пилипівського водозаборів) в межах поширення вод з мінералізацією до 1-3 г/дм3. Характеризується глибоким (до 500 м) поширенням прісних підземних вод, надійною ізоляцією від вище залягаючи водоносних горизонтів товщею олігоценових водотривких глинистих порід і середньо еоценових мергелів загальною потужністю до 100-159 м, яка в умовах широкого розвитку у плані та великою потужністю, формує витриманий регіональний водотриви і чинить ведучий вплив на гідродинамічні та гідрохімічні умови району. Основна область живлення водоносних комплексів у відкладах середнього еоцену і крейди знаходиться на північному сході регіону в районі м. Оріхова, у зоні зчленування Причорноморської і Кінсько-Ялинської западини. Областями розвантаження у теперішній час є Азовське море, р. Дніпро, шахтні дренажні системи на ПБЗРР, групові водозабори і численні поодинокі свердловини. В природних умовах п’єзометричний рівень водоносних горизонтів другої зони перевищує рівні першої зони, що обумовлено більш високим положенням основної області живлення (Конксько-Ялинська западина) і ускладненим розвантаженням в зоні Азовського моря. Різка відміна мінералізації вод горизонтів першої і другої зони вказує на практичну відсутність гідравлічного взаємозв’язку між горизонтами в області формування стоку. Формуванню прісних підземних вод у глибоких водоносних горизонтах та комплексах (на глибинах більше 300 м) спияє висока однорідність і витриманість водовміщуючих порід, підвищена водо провідність, значний ухил і швидкість підземного потоку, які забезпечують швидкий рух вод від області живлення до області розвантаження.

Умови живлення глибоко залягаючи між пластових водоносних горизонтів та комплексів північно-східної частини Причорноморського артезіанського басейну вивченні недостатньо. Зокрема відсутня інформація про величини перетоку між водоносними горизонтами і комплексами палеогенових і крейдових відкладів.

При фільтрації атмосферних опадів через зону аерації, що складена лесовими суглинками, вмішуючи ми значну кількість легко розчинених солей у вигляді гіпсу і галіту, на північно-східній окраїні басейну в середньо еоценовому водоносному комплексі формуються води багатокомпонентного складу з перевагою сульфатів і хлоридів натрію, кальцію, магнію. В умовах руху в напрямку западини ці води виявляються перекритими водотривкими олігоценовими глинами і середньо еоценовими мергелями, тобто порушується їх зв'язок з вище залягаючи ми водоносними горизонтами. Різко змінюється гідро геодинамічні умови: практично призупиняється вертикальний водообмін і в значній ступені зменшується швидкість латерального потоку, що знаходить своє відображення і у гідро геохімічній обстановці. За рахунок окислювання розсіяної органічної речовини, яка вміщується у перекриваючих і підстилаючи водотривких породах, виникає збіднення підземних вод киснем, ідуть процеси десульфатизації, сприяючи зменшенню мінералізації води і збагаченню їх гідрокарбонатами іоном. Водночас у воді можуть бути утворені карбонати кальцію та магнію, і на північ від Мелітополя формуються прісні води з перевагою гідрокарбонатів і натрію. Далі на південь при зануренні водоносних горизонтів та комплексів, прісних хлоридно-гідрокарбонатні натрієві води збагачуються хлоридами натрію з недостатньо промитого морського комплексу порід. В районі м. Мелітополя води перетворюються на гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, а південніше – хлоридні натрієві, переходячи в розсоли у зоні уповільненого водообміну.

Під впливом інтенсивного відбору підземних вод для цілей водопостачання і шахтний водовідливу на ПБЗРР відбулися значні зміни в природній гідрогеологічній обстановці регіону. Обумовлене значним водовідбором зниження рівня підземних вод водоносних комплексів у відкладах середнього еоцену і крейди, призвело до утворення глибоких місцевих і регіональних депресій п’єзометричної поверхні і значних градієнтів підземного потоку, а на окремих ділянках – до зміни його напрямку, і як наслідок, - до формування місцевої області живлення у зоні низхідного розвантаження (Азовське море – Сиваш), деякого підсилення стоку з боку Українського кристалічного щита. Це призвело до зміни гідрохімічної обстановки за рахунок змішення на північ контуру вод підвищенної мінералізації, що у свою чергу, викликало погіршення якості води у відкладах середнього еоцену горизонту на Мелітопольському, а також Веселівському водозаборах. Зміна гідрохімічної обстановки водоносних комплексів верхньо- і нижньокрейдових відкладів за площею і у часі в умовах малої кількості водозабірних і спостережних свердловин залишається досить не вивченою.

У зоні уповільненого і дуже уповільненого водообміну знаходиться глибоко залягаючи підземні води, поширені в Північно-Західному Приазов’ї (на південь від Мелітополя) у низах палеогенової тавщі, крейдових відкладах і в тріщин ній зоні кристалічних порід. В зв’язку з відсутністю даних ця зона охарактеризована виходячи з загальної структурно-геологічної будови і за даними поодиноких свердловин, якими випробувані вище вказані горизонти. В зоні уповільненого водообміну поширені переважно хлоридні натрієві води з мінералізацією від 5-10 до 35-45 г/дм3, сингенетичні води що раніше вмощувались у водоносних горизонтах, в основному, витисненні; формування хімічного складу вод відбувається у результаті промивання гірських порід водами, поступаючи ми з вище залеглих відкладів. У зоні дуже уповільненого водообміну поширені високо мінералізовані (більше 40 г/дм3) хлоридні натрієві води з вміщенням йоду і брому. Можливо припустити, що в цій зоні вміщуються метаморфізовані і високо мінералізовані води древніх морів.