8.2. Ревізія собівартості продукції, робіт, послуг.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних затрат, пов’язаних з виробництвом продукції, обчисленням фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Для управління формуванням затрат на виробництво продукції (робіт, послуг) у промисловості повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об’єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за плановими (звітними) періодами Калькулювання собівартості продукції – найбільш складний об’єкт ревізії, оскільки при цьому необхідно визначити всю сукупність затрат на виробництво продукції, правильність їх розподілу між завершеними і незавершеними виробами, встановити відхилення за статтями калькуляції і елементами затрат, відображених у нормативній (плановій) і фактичній калькуляції собівартості виробів. Потреба у цьому виникає в зв’язку з тим, що підприємства-виготовлювачі порушують клопотання перед відповідними органами про встановлення на продукцію індивідуальних цін. Нерідко такі калькуляції складають з порушенням нормативних документів, що призводить до неправильного ціноутворення. При цьому на вироби затверджують завищені ціни, підприємства підвищують рентабельність продукції без додаткових виробничих затрат на поліпшення якості. Ревізор повинен обчислити суму доходу (прибутку) від завищення цін на продукцію для внесення до державного бюджету, а також розробити пропозиції для профілактики подібних порушень. Особливе значення мають калькуляції собівартості продукції, які складають для встановлення цін на продукцію і визначення взаємовідносин з державним бюджетом щодо сплати податків. Завищення цін на продукцію підприємств дає змогу створювати їм доходи, які розподіляють між працівниками у вигляді заробітної плати. Ревізори, досліджуючи ці питання, мають встановити не лише суму заподіяних збитків, а й конкретних осіб, відповідальних за них.

Ревізію слід розпочинати з аналізу складу витрат на виробництво. Для цього необхідно перевірити відповідність віднесених витрат на виробництво певного виду промислової продукції, вказаних у Законі „Про оподаткування прибутку підприємств” і „Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості”.

У процесі вивчення стану витрат, віднесених на дебет рахунку 23 „Виробництво”, ревізору слід перевірити достовірність, законність і повноту відображення витрат на формування собівартості промислової продукції з кредиту відповідних рахунків.

Перевіряючи фактичні витрати на списання матеріальних цінностей, з'ясовують витрати на їх придбання і правильність списання на окремі одиниці калькулювання. Особливу увагу при перевірці слід приділити вивченню впливу ціни на матеріальні цінності за рахунок транспортно-заготівельних витрат.

Під час визначення суми відхилень на придбанні матеріальні цінності ревізору слід звернути увагу на законність списання суми відхилень від ціни на собівартість продукції. Для цього на підприємстві складається відповідний розрахунок. У разі включення у собівартість продукції значно більшої суми відхилень, ніж передбачено розрахунком, слід визначити суму прихованого неоподаткованого прибутку.

Під час перевірки підприємств, які враховують вартість матеріальних цінностей за фактичною собівартістю, ревізору за обіговими відомостями обліку матеріальних цінностей необхідно визначити, чи не мали місце факти збільшення фактичних витрат у залишках шляхом перекидання вартості одних видів матеріалів на інші з метою регулювання фактичної собівартості готової продукції. Крім того, слід перевірити факти списання на собівартість витрат, які не належать до матеріалів, що використовуються у виробництві, а також випадки списання на виробничі рахунки вартості ПДВ.

Особлива увага при аналізі формування собівартості готової продукції, відображеної на рахунку 26 „Готова продукція”, приділяється вивченню фактів включення в собівартість продукції вартості сировини і матеріалів, переданих у виробничі підрозділи, але фактично не використаних у виробництві. Також необхідно перевірити правильність списання відходів, які вираховуються із вартості сировини і матеріалів та відображення цих операцій у даних обліку.

Особливо уважно слід перевіряти правильність списання сировини і матеріалів на виготовлення окремих видів продукції. З цією метою первинні документи по списанню матеріальних цінностей та звітні документи структурних підрозділів необхідно звірити з фактичними даними, відображеними в регістрах бухгалтерського обліку.