5.3. Ревізія витрат на ремонт основних засобів

Згідно з діючим законодавством термін „ремонт” визначається як комплекс заходів, спрямованих на відновлення або підтримку працездатності основних засобів, а також відновлення виробничих ресурсів та їхніх складових.

Під час перевірки операцій, пов’язаних з ремонтом основних засобів необхідно враховувати, що вся сума витрат на ремонт основних засобів відносить ся на витрати звітного періоду. Відповідно до П(с)БО 16 „Витрати” витрати на ремонт основних засобів відносяться до складу:

1. загальновиробничих витрат за основними засобами, які використовуються безпосередньо у процесі виробництва;

2. адміністративних витрат за основними засобами загальногосподарського значення;

3. витрат на збут за основними засобами, які пов’язані зі збутом продукції;

4. інших операційних витрат за основними засобами соціально-культурного призначення.

Ревізору необхідно перевірити обґрунтованість віднесення витрат на ремонт до вище зазначених груп.

Витрати на капітальний ремонт можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо вартість придбання активу уже відображає зобов’язання підприємства здійснювати в майбутньому витрати для приведення активу до стану, в якому він придатний для використання. Прикладом може бути придбання будівлі, яка потребує ремонту.

5.4. Ревізія правильності нарахування амортизаційних відрахувань

У разі ревізії операцій з основними засобами важливим є нарахування їх амортизації. Зазначена операція має відповідати вимогам Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств, який визначає амортизацію основних фондів як поступове перенесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизація основних засобів передбачає перевірку правильності нарахування зносу об’єктів, протягом терміну корисного використання (експлуатації), встановленого підприємством при зарахуванні на баланс, і призупинення та консервації.

Амортизації підлягають витрати на:

1) придбання основних фондів для власного виробничого використання;

2) самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які зайняті на виготовленні таких основних фондів;

3) проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

4) капітальне поліпшення якості земель, не пов'язане з будівництвом.

Нарахування амортизації об’єктів основних засобів проводиться за різними методами, які вибирають самі підприємства і затверджують у прийнятій обліковій політиці.

Прямолінійний метод – річна сума амортизації обчислюється діленням вартості об’єкта основних засобів на термін його корисного використання.

Метод зменшення залишкової вартості – сума амортизації за рік визначається добутком залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на початок нарахування амортизації та річної норми амортизації.

При цьому норма річної амортизації обчислюється у відсотках як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, обчисленої, виходячи із терміну корисного використання об’єкта, з збільшенням вдвічі.

Кумулятивний (нагромаджувальний) метод – сума річної амортизації визначається як добуток вартості об’єкта, який амортизується, та кумулятивного коефіцієнта, що розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця терміну корисного використання об’єкта основних засобів, на суму кількості років його корисного використання.

Виробничий метод – місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного обсягу продукції (робіт, послуг) за місяць та виробничої ставки амортизації, яка обчислюється діленням вартості об’єкта на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виготовити (виконати) з використанням цього об’єкта основних засобів.

При перевірці нарахування амортизаційних відрахувань ревізору слід дослідити правильність організації аналітичного обліку для розмежування балансової вартості основних фондів, які амортизуються за різними нормами.