1.5. Технології соціальної роботи за рубежем з окремими категоріями клієнтів

1.5.1. Особливості технологій надання соціальних послуг

Метою професійної діяльності соціальних працівників є сприяння в поліпшенні життєвих шансів людей та створенню умов, що дозволяють членам суспільства і особливо тим з них, хто знаходиться в складному становищі, розвивати свої схиль­ності і здібності, з відповідальністю використовувати свою сво­боду і брати участь у житті суспільства.

Завдання, які беруться вирішувати соціальні працівники, тісно пов’язані, з одного боку, з навколишньою дійсністю, що є переплетінням соціальних, політичних, економічних, право­вих, технічних і культурних умов, структур і процесів, а з дру­гого - з індивідуальними потребами і здібностями людей. Соці­альні працівники допомагають людям співвідносити свої потре­би і здібності з дійсністю, що оточує їх, враховуючи її можли­вості і вимоги.

Соціальні організації обслуговують людей, допомагаючи їм змінитися, розвиватися або зберегти себе. Завдання, що потре­бують вирішення для досягнення цілей, і необхідні дії є техно­логією. Технологія - це дії, що здійснюються суб’єктом над об’­єктом з метою його зміни із застосуванням або без застосування знарядь і механічних пристосувань

Стандартизація завдань технологічного процесу стає мож­ливою, коли вони мають постійний, передбачуваний характер, а об’єкти є одноманітними. В інших випадках завдання повинні визначатися на основі конкретної ситуації і бути різноманіт­ними. Головним компонентом у технології соціальних послуг стає адекватна оцінка клієнта і його потреб. Потреби людей мо-

жуть розрізнятися за типами (відсутність їжі, житла, медичної допомоги) і міри (від необхідності надання широкої допомоги до мінімальної і від довготривалої до тимчасової). Виходячи із потреб певних категорій фахівці, можуть планувати і здійсню­вати конкретні заходи.

Клієнти завжди розглядаються як індивіди, чиї неповторні риси, характери і цілі повинні знаходитися в центрі уваги соці­ального працівника, тому планувати дії потрібно у кожному окремому випадку, а не для цілих категорій. У таких умовах для ефективного втручання необхідні різнобічна підготовка пер­соналу і широкий діапазон їхньої професійної майстерності.

Соціальний працівник прагне адекватно реагувати на кон­кретну потребу клієнта. Якщо завдання йому знайоме, його дії будуть швидкими, такими, що не вимагають довгих роздумів. Пошук відповідного рішення у незвичних умовах потребує часу, потребує звернення до літератури або до керівника, а може бути заснованим на інтуїції, на методі проб і помилок, на досвіді, професійній думці. Можливі зміни в технологічному виконанні і в самому об’єкті. Клієнт і ситуація можуть сприйматися як щось стабільне, одноманітне і доступне для розуміння, а мо­жуть розглядатися як явища багатопланові, нестабільні, недо­статньо зрозумілі. Технологія втручання може бути (звичною) рутинною і лише злегка видозмінюватися, а може передбачати нестандартні ситуації і необхідність пошуків нових шляхів.

Соціальні організації прагнуть привести у відповідність вживану ними технологію і структуру. Коли завдання, об’єкт і події можна передбачати, є можливість планувати дії зазда­легідь, а організації, які часто зустрічаються з винятковими си­туаціями, що стосуються їх клієнтів або методів допомоги, у меншій мірі можуть заздалегідь конкретизувати свої дії. Тому координація повинна здійснюватися швидше шляхом взає­модії, зворотного зв’язку і взаємного узгодження, ніж шляхом централізованого контролю.

Важливу роль відіграють психологи в освітніх закладах, які працюють з проблемними дітьми: в Німеччині вони входять у штат школи, в Англії займають особливе місце. Водночас ак­тивно розвивається соціальна робота з молодими сім’ями, при­чинами цього є «старіння» націй, тому поряд з державними ді­ють спеціалізовані соціальні служби. Проблеми сім’ї, реалізації її прав, гарантій, соціальної роботи з сім’єю вимагають появи нових технологій. Набули поширення центри соціальної допо­моги сім’ї, психолого-педагогічні консультації. Важливим еле­ментом спеціалізованої соціальної допомоги молодим сім’ям є: термінова соціальна допомога; допомога сім’ям, що мають хво­рих дітей; реалізація речей (гуманітарна допомога); розвиток навичок емоційної саморегуляції; організація консультацій з проблем планування сім’ї, сексуальних відносин і психосексу- альних хвороб, виховання здорового способу життя; навчання батьків догляду за дітьми; патронаж вагітних мам; допомога у веденні домашнього господарства; курси для молодих батьків.

У соціальній роботі з етнічними меншинами важливу роль відіграють служби екстреної невідкладної психолого-соціаль- ної допомоги населення, психоетнічні консультації, міграційні служби (Росія, США, Німеччина, Іспанія).

Проблема старіння - це новий соціальний феномен XX ст. Концептуальні погляди на місце і роль літніх людей у суспільстві знайшли своє відображення у документі ООН «Зробити повно­цінним життя людей похилого віку». Отримали розвиток служ­би термінової соціальної допомоги (СТСД), основними напрям­ками діяльності яких є: забезпечення безплатним гарячим хар­чуванням та продуктами; надання грошової та майнової допо­моги; направлення клієнтів у медико-соціальні відділення; на­дання побутової, юридичної та психологічної допомоги; ство­рення кас взаємодопомоги.

В окремих країнах Західної Європи почали розвиватись спеці­алізовані служби взаємодопомоги літніх людей. Зміст їх полягає в безоплатній допомозі одне одному. Водночас набувають поши­рення мережі спеціальних будинків для одиноких літніх людей, які призначені для постійного проживання одиноких та сімей­них пар, що зберегли повну чи часткову можливість до самообс­луговування і потребують умов для самореалізації.

Основна мета - забезпечення сприятливих умов проживан­ня літніх людей, надання їм соціально-побутової та медичної допомоги, створення умов для активного способу життя. Як правило, це одно- або двокімнатні квартири, забезпечені комп­лексом служб соціально-побутового та медичного значення (бібліотека, їдальня, диспетчерські пункти, медичні кабінети).

У світі діє близько тисячі організацій для літніх людей, які, крім допомоги, здійснюють культурно-просвітницьку роботу. Особливу роль відіграють спеціалізовані соціальні служби по захисту інвалідів. Міжнародна нормативно-правова база соці­ального захисту інвалідів досить значна: Всесвітня декларація прав людини (1947), Декларація прав інвалідів (1971), Конвен­ція і Рекомендація про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів (1983).

Важливу роль відіграє Служба Термінової Соціальної Допо­моги (СПІА, Великобританія), що надає разову допомогу, яка спрямована на підтримку осіб, що її потребують. Основними напрямками є: надання безкоштовного харчування; безплатно­го одягу; необхідної інформації; екстреної психологічної допо­моги.

Специфічним напрямом є соціальна робота із військово­службовцями, учасниками військових конфліктів (СПІА, Фран­ція, Іспанія, Росія). Тут проводиться спеціалізована реабіліта­ція ветеранів.

Важливу роль відіграють соціально-психологічні служби, що діють у різних галузях виробництва. На Заході давно відзна­чають, що особисті проблеми працівників призводять до знач­ного зниження якості праці. У розвинутих країнах кількість найманих працівників, що користуються соціальними послу­гами, становить 15-18% від загальної кількості зайнятих на виробництві. Основними видами соціальної роботи на вироб­ництві є: а) розвиток людського потенціалу; б) профілактика безробіття; в) організація перепідготовки і перекваліфікації; г) психологічна адаптація; д) вирішення проблем депресій.

Соціальні працівники відповідають за створення на вироб­ництві сприятливого соціально-психологічного клімату. Вони надають послуги клієнтам у вигляді консультацій. При цьому така служба оплачується самими робітниками. З 60-х р. XX ст. в країнах Заходу, а з 90-х рр. XX ст. в СНД соціально-психо­логічні служби почали з’являтися у системі освіти. В школі (ко­леджі) соціальний працівник виконує декілька ролей: консуль­тує дітей та батьків; консультує вчителів, допоміжний персо­нал; захищає права учнів (студентів); організовує в гуртожит­ку соціально-орієнтоване життя; викладає практичні дисцип-

ліни; допомагає студентам знайти джерела офіційного прибут­ку. Соціальний працівник оформляє соціальні паспорти. У більшості розвинутих країнах соціальний працівник є штатним співробітником пенітенціарних закладів і займається, перш за все, консультаціями в’язнів, а також їх психологічною адапта­цією та психотерапією.