1. Соціальний захист у Нідерландах

Соціальна сфера Голландії. В Голландії існує одна із най­більш високорозвннених систем соціального захисту у світі. Діє розвинена система соціального страхування. Всі резиденти підлягають обов’язковому страхуванню в рамках національних страхових схем.

Голландія має одну із найрозвиненіших економічних сис­тем в Європі і не менш розвинену систему пенсійного забезпе­чення. В даний час у Голландії сформувалася і успішно діє три- рівнева пенсійна система - державне пенсійне забезпечення, що є базовим, професійне пенсійне забезпечення, яке має до­датковий характер, та індивідуальне пенсійне забезпечення. При цьому велику частину доходу голландських пенсіонерів мають базові державні пенсії: близько 50% від всього розміру отримуваних ними пенсійних виплат. Професійні ж пенсії за­безпечують приблизно 30% від загального розміру пенсії гол­ландського пенсіонера, а індивідуальні виплати не перевищу­ють 7% від сумарної величини пенсії, отримуваної голландсь­кими людьми похилого віку. Тому можна вважати, що фактич­но в Голландії сформувалася дворівнева пенсійна система, ос­кільки частка індивідуальних пенсійних виплат відносно мала.

На загальнонаціональному і на місцевому рівнях уряд впро­довж багатьох років вкладає кошти в профілактику захворювань, працюючи в партнерстві з місцевими співтовариствами, про­мисловістю, неурядовими організаціями та іншими соціальни­ми структурами. Розроблено документ «Жити довше і бути здо­ровим» сформульована по суті національна стратегія. Завдан­ня, яке стоїть перед суспільством, - це планомірні дії, направ­лені на вирішення трьох основних проблем сучасних голландців: паління, ожиріння і діабет.

Законодавство Нідерландів з соціального захисту сформу­валося в середині 60-х рр. XX ст. А з 2004 р. країна перейшла на принципово нову систему соціального захисту населення, ос­новою якого стало не надання соціальної допомоги, а сприяння в працевлаштуванні, тобто надання допомоги в підвищенні ква­ліфікації і пошуку роботи, інтеграція («реінтеграція») на ри­нок праці. У 2004 р. набув чинності Білль про реформу системи соціального захисту населення, який докорінно змінив тра­диційні уявлення про соціальну сферу Голландії як держави щедрої безкоштовної допомоги, на яку можна пристойно жити, не працюючи. Країна є лідером у реформуванні соціального за­хисту серед держав - членів Євросоюзу.

Суть перетворень можна звести до однієї фрази: «Всі, хто може працювати, зобов’язані працювати». Упроваджується принцип особистої відповідальності, він особливо виокремле­ний у новому законі - «кожен повинен робити все можливе для підтримки свого життєвого рівня».

В основі нової ідеології соціальної політики лежать два прин­ципи: активізація трудового потенціалу домогосподарств, тоб­то стимулювання громадян до активного пошуку роботи, і де­централізація, «дерегуляція» соціальних повноважень, тобто передача виконання соціального бюджету «федерального» цен­тру на муніципальний рівень. Муніципалітети отримали мож­ливість не лише самостійно витрачати кошти, що виділяються з Центру, але і вибирати механізми і методи соціальної роботи стосовно конкретної ситуації на території.

За рахунок «федеральних» трансфертів формуються два бюджети соціальної допомоги муніципалітетам - соціальної до­помоги і реінтеграції. Перший витрачається на виплату коштів нужденним, другий - на сприяння в пошуку роботи громадя­нам, які звернулися за соціальною допомогою.

У Голландії гарантований державою прожитковий мінімум становить приблизно 1150 євро на місяць з розрахунку на сімей­ну пару (при наданні соціальної допомоги в розрахунок береть­ся домогосподарство, а не окремі громадяни). Даний соціаль­ний норматив розрахований 50 років тому на основі споживчого кошику і щорічно (за станом на 1 січня) індексується з ураху­ванням інфляції. Величина ПМ є одночасно і мінімальним роз­міром оплати праці.

Право на отримання соціальної допомоги з 2004 р. фактич­но замінилося правом на отримання роботи. Принцип особистої соціальної відповідальності реалізується таким чином: при звер­ненні за допомогою людину зустрічає персональний менеджер соціальної служби муніципалітету, завдання якого - вислуха­ти її, досліджувати обставини бідності і скласти разом з нею «план реінтеграції», тобто стратегію подальшої соціальної по-

ведінки клієнта. Після складання персонального плану реін­теграції з ним укладається контракт і муніципалітет оголосить конкурс серед приватних, недержавних компаній, ідо спеціал­ізуються у сфері працевлаштування, на отримання державного замовлення на реінтеграцію. Одна із умов реформи полягає в тому, щоб фірми, які спеціалізуються на ринку праці, вибира­лися на конкурсній основі і були приватними, тобто вони не повинні бути частиною державного сектору економіки.

Поворот соціального захисту - від захисту доходів до сти­мулювання трудової активності (іКе зосіаі асііуаііоп ргіпсіріе), тобто до заміни соціальної допомоги зарплатою (заробляти зав­жди більш гідно, ніж отримувати), особливо чітко простежуєть­ся саме в цьому секторі - «секторі реінтеграції».

Пошуком можливостей реінтеграції тим, хто потребує соці­ального захисту на ринку праці (іншими словами, у сферу заро­бітку, а не отримання коштів), займаються спеціальні приватні, на конкурсній основі відібрані компанії в рамках іменного пер­сонального контракту з муніципалітетом.

Процес реінтеграції побудований на принципах «єдиного вікна» або «однієї зупинки» (Опе 8к>р 8Ьор). Зроблено все мож­ливе, щоб не «проганяти» клієнта різними службами: його спра­вою займається персональний кейз-менеджер (сазе-тапа^ег). Саме він на основі результатів співбесіди вирішує, що вам по­трібно, який обсяг інформації від нього вимагається і «як часто його бажають бачити в муніципалітеті».

Соціальна допомога і працевлаштування здійснюються зав­дяки діям спеціальних центрів зайнятості (Сепіег £ог ^огк апй Іпсоте-СШ), які, власне, і покликані втілювати принцип «Опе 81ор8Ьор». Всього створено 130 центрів; вони міжмуніципальні і підзвітні Міністерству соціальних справ і зайнятості Нідер­ландів як національному органу, що здійснює політику на рин­ку праці (оскільки питання ринку праці, як наголошувалося, є національними, а не локальною проблемою). Бази даних цих центрів містять інформацію про вакансії не лише в Голландії, але і в інших країнах ЄС. Людині, яка звернулася за соціальною допомогою, можуть запропонувати відповідну роботу, наприк­лад, у Франції або Німеччині.

Соціальна допомога в Нідерландах заснована на суворій пе­ревірці нужденності громадян. Важлива роль у цьому процесі відводиться роботі з індивідуальною соціальною інформацією. Слід зазначити, що за ступенем інформації Нідерланди посту­паються лише соціальним службам Бельгії.

Обов’язок громадянина, зареєстрованого як одержувач соці­альної допомоги, - своєчасно повідомляти про всі зміни свого статусу. Це основа системи соціального захисту країни. Інфор­мація про матеріальний статус клієнта і його заощадження (мак­симальний розмір банківських внесків, який не враховується при визначенні нужденності, складає не більше 5 тис. євро для самотнього громадянина і не більше 10 тис. для сімейної пари або самотнього батька), участь в інших соціальних програмах і додаткових джерелах доходу ретельно перевіряється.

У 2000 р. вперше було створено Центр даних фаіа Сепіег), покликаний надавати інформаційні послуги міністерству і му­ніципалітетам з виконання нового соціального законодавства. Процес збирання і обробки інформації з соціальної допомоги у Голландії розпочато введенням системи унікальних персональ­них номерів соціального страхування, на основі якої проводить­ся ідентифікація всіх без виключення одержувачів соціальної допомоги. Інформаційна історія клієнта починається з іденти­фікаційного номера. Ці номери, що привласнюються з недавніх пір всім новонародженим при їх реєстрації в муніципалітетах (інакше не отримати допомогу на дитину), супроводжуватимуть громадян все їх життя. Тут накопичується інформація про всі отримувані ними види соціальної допомоги, субсидії і страхові виплати в різні періоди (субсидії на освіту, соціальне і медичне страхування, пенсії тощо).

Існує також Інформаційне бюро. Воно - свого роду «супер­комп’ютер», що оперує ідентифікаційними номерами, висту­пає єдиним посередником в обміні даними між усіма муніци­палітетами (їх соціальними службами) та іншими організація­ми країни, з якими необхідно зв’язуватися при перевірці інфор­мації про клієнтів (соціальні стипендії, податки, заробітна пла­та, банківські внески). Дані про одержувачів соці-альної допо­моги муніципалітети щомісячно направляють на перевірку в Бюро. Слід зазначити, що в центрі даних цього Бюро перевіряєть-

ся наявність даних, їх повнота і вірогідні иомилки введення, тобто ненавмисні, технічні помилки. Вся відповідальність за зміст і достовірність даних лежить на клієнтові, зі слів якого вводиться інформація на місцях. Кожен клієнт має право на доступ до своєї персональної інформації і несе обов’язок по її своєчасному оновленню.

Інформаційна безпека забезпечується законом про конфі­денційність інформації, вся робота по обробці й аналізу ведеть­ся з анонімними даними (тільки за номерами). Потік інформації організований за принципом «інформаційної труби», по якій «транспортування даних» займає лічені години. Завдання Цен­тру-отримати аналізовані дані від муніципалітетів, порівняти їх з даними доступних інформаційних джерел.

Соціальна допомога в Нідерландах надається не «категорі­ально», тобто за формальною ознакою, як раніше, а на індивіду­альній основі, строго адресно. Це, у свою чергу, певною мірою збільшує бюрократичні процедури, пов’язані з перевіркою нуж­денності.

Офіційно проголошена мета системи соціальної допомоги Нідерландів - це боротьба з бідністю. Соціальний мінімум щоріч­но розраховується на основі прожиткового мінімуму (рівного га­рантованому мінімуму оплати праці), будучи свого роду межею бідності. У Нідерландах, як і у всій Західній Європі, борються не з абсолютною, а з відносною бідністю, що загалом закономірно: якщо прожитковий мінімум гарантований не тільки на словах, але і банкнотами Центрального банку Об’єднаної Європи, то аб­солютної бідності (тобто, коли голодують, замерзають і тому по­дібне) як соціальної проблеми за визначенням бути не може.

Отже, якщо ви бідний у Нідерландах, це означає, що ви вже не тільки давно не працюєте (або взагалі не працювали), але й не отримуєте допомогу по безробіттю (цей вид соціального стра­хування є похідним від ваших попередніх зарплат, якщо ви працювали легально). Причини тяжкого становища можуть бути різними: хронічна хвороба, незнання мови (якщо ви біже­нець), морально-психологічні проблеми, алкоголізм, наркома­нія, складні сімейні негаразди тощо. Головне, якщо ви зверну­лися в соціальну службу, значить, ви у складному становищі, і там це розуміють.

Технологія призначення соціальної допомоги. Потрапляю­чи в приймальню, клієнт чекає своєї черги (слід зазначити, що не довго; довгих черг ви не зустрінете ні в одній зі служб, все робиться швидко). Цей процес зовні нічим не відрізняється від прийому клієнтів у звичайних банках або довідкових західних аеропортів: ті ж ергономічні крісла, та ж жирна кольорова межа, що обмежує «офіційний» простір перед «віконцем», пересту­пати яку можна, тільки якщо «каса» вільна. За порядком сте­жить озброєний поліцейський.

Коли наступає черга, клієнт переступає символічну межу, прямує до приймаючого службовця. Тут все продумано до дрібниць: робоче місце людини, яка здійснює прийом соціально неблагополучних (а саме такими і є сьогоднішні бідні) клієнтів, розташоване за міцним склом, як мінімум на голову вище вас, з тим щоб він дивився на вас зверху вниз, оскільки втілює владу. Поліцейські, яскрава обмежувальна межа, високо і недоступно сидячий службовець у залі первинного прийому створюють об­становку психологічного тиску, направленого на утихомирення можливої агресії. Іншими словами, прийшовши по допомогу, ви повинні залишити за дверима пиху і поводитися, як годиться тому, хто просить, інакше можна опинитися у іншому місці - поліцейському відділку. Навіть освітлення громадських туалетів у цих приміщеннях особливе (флюоресцентне, синього спектру); це зроблено для того, щоб виключити можливість здійснення суїциду психічно неосудним клієнтом.

Розмова на первинному прийомі нетривала; через пару хви­лин неминучих формальностей вам призначать кейз-менедже- ра, який буде персонально вести вашу справу. Коли він звільниться, вас викличуть до нього на прийом, як до лікаря, тільки кабінети там будуть абсолютно інші й обстановка відпо­відна. Кабінка для зустрічей кейз-менеджера з клієнтом, об­ладнана дуже просто: вас розділяє тільки суцільний стіл, який не можна ні обійти (він упирається в стіни кабінки), ні пере­стрибнути (для захисту від надмірно збуджених і неврівнова- жених персон над столом паралельно його поверхні міцно зак­ріплена вертикальна перегородка від однієї стіни до іншої). Стіл достатньо широкий, щоб клієнт не дотягся до менеджера, але більше вас ніщо не розділяє - ви знаходитеся на одному рівні.

Немає ні скла, ні грат, все зроблено для того, щоб не заважати комфортному і довірчому спілкуванню. За клієнтом легкі скляні двері з матового скла, тобто, з одного боку, ви відчуваєте, що не самотні і все під охороною, з другого - вам не заважають люди, які проходять по коридору. За спиною менеджера немає ніяких дверей, адміністративний простір за ним відкритий, під столом з його боку розташована кнопка виклику поліції, як у банку, «про всяк випадок». Голландська система соціального захисту продумана до дрібниць не тільки щодо соціальної без­пеки бідних, але і відносно фізичної безпеки і психологічного комфорту соціальних працівників, які працюють з ними. Подібні заходи передбачені, щоб виключити можливість екст­ремальних поведінкових проявів. Як правило, все відбувається спокійно, довірливо і без ексцесів. Порядок дотримується у всьо­му, взаємна пошана і доброзичливість при спілкуванні менед­жерів і клієнтів.

г

Організація прийому клієнтів, які звертаються за соціаль­ною допомогою, типова для 130 міжмуніципальних центрів зай­нятості (Сепіег Гог \Уогк апсі Іпсоте-С\УІ), які створюють орган­ізаційну основу соціальної допомоги в Нідерландах. Мета їх діяльності - скорочення кількості одержувачів соціальної до­помоги і максимальне сприяння працевлаштуванню.

На першому прийомі персональний менеджер зобов’язаний уважно вислухати, поставити питання для того, щоб скласти уявлення про причини тяжкого становища, наміри клієнта. Перше завдання кейз-менеджера - виявити, що може, чим зай­мався раніше, які має плани клієнт, щоб допомогти зорієнтува­тися. Саме на це направлений план реінтеграції, який менед­жер складе персонально для клієнта. При його підготовці ме­неджер проконсультується з питань ринку праці, профнавчан- ня, медекспертизи, фінансів зі своїми колегами з профільних служб муніципалітету. Він допоможе правильно заповнити не­обхідну форму декларації, з’ясує, наскільки правомірно у кож­ному випадку можливе призначення соціальної допомоги, на який термін і з якою періодичністю, що повинен зробити клієнт для отримання допомоги, який обсяг інформації від нього ви­магається, яку програму професійної підготовки або перепідго­товки або курс лікування необхідно пройти. Згідно з законо­

давством, рішення про призначення або відмову в допомозі по­винно бути ухвалене протягом восьми тижнів (у Гаазі цей термін місцева влада скоротила до чотирьох тижнів). Основне завдан­ня кейз-менеджера - визначити «відстань» клієнта до ринку праці. Оцінка цієї «відстані» заснована на чотирибальній шкалі: якщо клієнти з групи 1 можуть відносно легко працев- лаштуватися, то відповідно група 4 - найменш бажана для пра­цедавців. Складений і узгоджений з клієнтом план реінтеграції буде включений у тендерний пакет для проведення конкурсно­го відбору приватних фірм (недержавних організацій), що спец­іалізуються на реінтеграції. Але раніше муніципалітет укладе з клієнтом договір, відповідно до якого він візьме зобов’язання

з виконання його частини плану реінтеграції. Отже, кожна сто­рона несе свою частку соціальної, адміністративної і фінансо­вої відповідальності. У роботі персонального консультанта - кейз-менеджера - власне, і утілюється принцип Опе-зіюр-зЬор

6. «єдиного вікна» або «однієї зупинки». Він веде персональну справу клієнта, визначаючи його соціальну долю за допомогою реінтеграції в суспільство. Значною мірою від його професіона­лізму і досвіду залежить майбутнє клієнта.

Соціальні працівники - це висококваліфіковані, добре під­готовлені молоді, амбітні фахівці - недавні випускники універ­ситетів з різними базовими спеціальностями (економісти, со­ціологи, фінансисти). Ведення персональної справи клієнта ви­магає комплексного підходу і взаємодії консультанта з муніци­пальними службами різного профілю. У процесі роботи фахі­вець набуває цінного досвіду, що дозволяє йому розраховувати на підвищення або перехід у приватний сектор на більш висо- кооплачувану роботу. Максимальний термін роботи кейз-мене­джера обмежений п’ятьма роками. Вважається, що за цей пері­од фахівець набуває достатньої досвіду для подальшого зростан­ня, оскільки отримувана ним заробітна плата, хоча і цілком гідна, проте не настільки висока, щоб компенсувати величезні психологічні, інтелектуальні і трудові витрати, які він несе, працюючи з найважчим у соціальному плані контингентом на­селення. Таким чином, часовий обмежувач захищає цих фахівців, з одного боку, від «зносу», з другого - від можливості корупції і «звикання» до клієнтів або придбання «хороших»

знайомств. Подібна ротація (у Гаазі штат ротується ще частіше

7. кожні півроку) - обов’язковий елемент кадрової роботи соц­іальних служб.

Як висновок можна зазначити, що Закон про соціальну до­помогу розмежовує обов’язки муніципальних соціальних служб. Місто на 100% несе відповідальність за соціальну допомогу. Му­ніципалітетам надана повна свобода в розробці політики розвит­ку, включаючи визначення заходів у галузі реінтеграції. На фе­деральному рівні визначаються лише параметри, яким необхід­но відповідати для отримання соціальної допомоги.