2. Соціальна робота з віл-інфікованими у Швеції

В Швеції існує Фонд, який спрямований на допомогу клієнтам у вирішенні проблем ВІЛ/СНІДУ. Це недержавна організація, яка надає підтримку людям, що живуть з ВІЛ та іншими інфекційними захворюваннями (малярія, пневмонія), а також здійснює профілактичну роботу в Швеції і за кордоном.

У Швеції приблизно 5 000 носіїв ВІЛ, причому 56% з них - мігранти, 13% інфікувалися через вживання наркотиків і, що слід зазначити, дуже мало людей вмирає від СНІДУ.

Даний Фонд як громадська організація надає такі види по­слуг: підтримка ВІЛ-позитивних, проведення вторинної профі­лактики, надання психотерапевтичних послуг; по всій країні діє цілодобова « гаряча лінія » з питань ВІЛ/СНІДУ; лабораторні послуги з діагностики; лікування; робота з сім’єю ВІЛ-пози­тивних, когнітивна психотерапія; сімейна терапія; організація різних форм роботи для ВІЛ-позитивних (морські круїзи, роз­важальні вечори, групова робота); соціальна допомога (догляд за тваринами під час відсутності господаря, робота по дому), яка часто виконується силами волонтерів.

Волонтери, які працюють в організації, проходять спеціаль­не навчання з питань ВІЛ/СНІДУ. Рівень розповсюдження ВІЛ інфекції у Швеції низький, смертність від СНІДУ мінімальна. При цьому виділено 20 000 ліжок для лікування наркозалеж- них. У лікуванні широко використовується замісна терапія.

Кожен регіон Швеції самостійно визначає необхідність і місце роботи пункту з обміну шприців. У даний час лише дек­ілька регіонів мають такі пункти.

У молоді формується така позиція ставлення до нарко­манії: «наркоманія не є хворобою, хворобою є залежність». Політика щодо наркоманії - обмежувальна. Спостерігається тенденція до скорочення стаціонарної допомоги і заміна її на денні центри.

З метою попередження вживання наркотиків у школах роз­глядаються питання сексуального здоров’я. З 1953 року в Швеції проводяться лекції з сексуального виховання, які веде педагог. Заняття будуються за системою відповідей на питан­ня, що поступають, від учнів. Інформація видається дозовано.

На регіональному рівні проблемами охорони здоров’я займаєть­ся куратор педагогів, який забезпечує педагогів навчальними фільмами, відео- і методичними матеріалами. Поступово була вироблена національна стратегія проти розповсюдження ВІЛ/ СНІДУ.

3. Особливості соціальної роботи у Швеції з колишніми засудженими

На сьогодні існує недержавна організація «Повернення зло­чинців у суспільство», яка підтримує колишніх засуджених після звільнення. Членство в організації передбачає повну відмо­ву від наркотиків і алкоголю, повну відмову від злочинних дій.

Співробітники організації відвідують в’язниці, з метою по­шуку людей, які хотіли б змінити своє життя після звільнення. В день звільнення колишнього засудженого зустрічають біля воріт в’язниці. За певний час до звільнення виявляють їхні про­блеми і сприяють в їх вирішенні, здійснюючи взаємодію зі службами державної соціальної підтримки. Згодом призначе­ний куратор здійснює соціальний супровід. Супровід включає пошук житла, роботи, зміну кола друзів, спілкування. Дана організація підписує офіційний договір про співпрацю з пені­тенціарною системою Швеції. Роботу цієї організації підтри­мує поліція.

Щорічно у Швеції звільняються з МПВ 5 000 чоловік. Фінан- сування організації здійснюють: пенітенціарна система Швеції, Європейські грантодавачі, SIDA та інші організації.

Основну проблему знов скоюваних злочинів фахівці вбача­ють у старому оточенні засудженого. Головне - після звільнен­ня створити нову мережу соціальних контактів, чим займаєть­ся створене молодіжне відділення «Повернення злочинців в суспільство». Головне, щоб людина зрозуміла і узяла відпові­дальність за своє життя в свої руки. їх девіз: «У тебе є плани з повернення в суспільство? Тобі не вистачає підтримки зробити це? Ти думаєш, що єдиний шлях - це повернутися до колишньо­го способу життя, який привів тебе у в’язницю? Повернутися до колишнього оточення? Чом би тобі не приєднатися до нас замість цього? Сьогодні у нас більше 6 500 членів і більшості із них - це колишні засуджені».

Окрім того, у Швеції, Кстонії й Україні працює організація « Нонвіктус». Роль даного підрозділу полягає в організації соці­альної роботи з бездомними, залежними, та у сфері здоров’я. Заснована вона в 1985 p., коли BIJI епідемія почала розповсю­джуватися в Швеції. Головна мета її діяльності - це підтримка здоров’я людини, задоволення її базових потреб у їжі, одязі, відпочинку. «Конвіктус» організовує виїзди в місця, де зосе­реджені дані цільові групи. Лише за один місяць у середньому в організацію подається близько 600 звернень за допомогою.

Денне відділення центру для бездомних. Сюди звертаються люди, які з певних причин залишилися без житла. Тут їм на­дається гаряча їжа, можливість помитися, відпочити, поміняти одяг, є доступ в Інтернет. Можна також зробити щеплення від різних захворювань. Окрім того, у 2008 році було проведено дос­лідження щодо «бездомності», виявлені якісні показники цієї проблеми. На законодавчому рівні визначено поняття бездом­ності: людина, яка має проблеми зі здоров’ям, у зв’язку з чим, не може нормально оплачувати житло, або у нього немає місця про­живання. Зміст поняття «бездомності» орієнтує соціального пра­цівника на пошуки шляхів допомоги такій категорії людей.