1. Технології соціальної роботи з парко залежними у Швеції

Одним із пріоритетних напрямів соціальної роботи у Швеції є напрям профілактики вживання наркотиків. Створена націо­нальна асоціація «За суспільство без наркотиків», заснована ще в 1969 році. Створення цієї громадської організації було викли­кане необхідністю формування і просуванню громадської дум­ки з проблем наркоманії. Асоціація політично і релігійно неза­лежна.

Проблема наркоманії гостро постала у Швеції в 1964 році. Наркоманія сприймалася суспільством як хвороба. Терміново була організована медична допомога наркозалежним, шляхом органі­зації спеціальних пунктів і видачі наркотиків безкоштовно, але за рецептами. Такий крок призводив до зловживань і збільшення кількості осіб, що вживають наркотики. Тому у 1967 році експе­римент по видачі безкоштовних наркотиків був закритий. До по­чатку 70-х pp. XX ст. законодавство Швеції було гуманним і лібе­ральним у ставленні до осіб, що вживають наркотики.

Головне завдання соціальної роботи в Швеції на даний час - це формувати у молоді правильну модель поведінки у ставленні до наркотиків, особливо в школах. І при першій же підозрі їх вживання підлітки мали здати тест на вживання наркотиків. У школах упроваджувалась система випадкового добровільного те­стування на наявність вживання наркотиків. Педагоги проявля­ли терпимість до індивіда, але нетерпимість до споживання. Зви­чайно застосовувати більше примусу, ніж потрібно у кожному конкретному випадку, але тюремне ув’язнення виправдовува­лось. Пропагувалась віра в лікування і реабілітацію, що могло бути підставою до того, чому споживач повинен кинути.

Покарання за наркозлочини передбачають штраф (нетяжкі злочини), позбавлення волі до 10 років (за тяжкі злочини). У Швеції дуже поширено покарання у вигляді штрафів, а також діють закони, які обмежують поширення наркотиків («Закон про продукти, небезпечні для здоров’я», «Закон про заборону деяких видів допінга», «Закон про неповнолітніх правопоруш­ників»).

Кримінальна відповідальність неповнолітніх за наркозло­чини наступає з 15 років. Соціальному працівникові надається два тижні для підготовки характеристики підозрюваного не­повнолітнього. Соціальний працівник обов’язково присутній при допитах неповнолітнього. Даний відділ поліції працює з 1996 року.

Поліція використовує в роботі міжвідомчий підхід. На­приклад, представник соціальної служби працює в одному від­ділі з поліцейськими, здійснюється зв’язок з медичними ус­тановами (лікарнями). Обов’язково наявний зворотний зв’я­зок соціальних служб щодо роботи з неповнолітніми правопо­рушниками.

Водночас у Швеції відсутні в’язниці для неповнолітніх, але функціонують закриті спеціальні центри. Концепція міжвідом­чої взаємодії була підписана у 2004 році. Міжвідомча взаємодія здійснюється завдяки співпраці поліції з прокуратурою, ліку­вальними установами, соціальними службами. Соціальна служ­ба представляє також план соціального супроводу і виправлен­ня правопорушника, проте якщо він порушує окреслені умови, то як форма покарання застосовується штраф. У сукупності всі можливі форми контролю допомоги і супроводу добираються соціальним працівником, виходячи із потреб конкретного клієнта, його здоров’я та мотивації.