2. Соціальне обслуговування літніх людей у зарубіжних країнах

Питання особливостей соціальної роботи з літніми людьми сьогодні турбує всі країни. За прогнозами Організації Об’єдна­них Націй, вже до середини XXI ст. чисельність населення землі перевищить 9 млрд. чоловік. При цьому народжуваність зни­зиться з сьогоднішніх 282 дітей у середньому на 100 жінок до 215, а очікувана тривалість життя становитиме в середньому 76 років, а в розвинених країнах перевищить 80-річний рубіж.

У найбільш економічно розвинених країнах до середини століття населення буде щорічно зменшуватися в середньому на 0,2%. Очікується, що пенсіонери становитимуть половину населення Європи. Одночасно з процесом старіння населення значно збільшується навантаження на працездатних членів суспільства. До людей літнього віку ми відносимо всіх осіб, вік яких понад 60 років. Ця вікова категорія населення характери­зується такими особливостями.

Вікові завдання: природно-культурні (збереження життє­вої активності й здорового способу життя); соціально-культурні (збереження й переорієнтація соціальної активності та пізна­вальних інтересів; віднайдення певних форм участі в житті близьких); соціально-психологічні (формування почуття задо­воленості прожитим життям, почуття виконаного обов’язку; знаходження доступних способів самореалізації; пом’якшен­ня кризи переходу до післятрудового життя).

Провідні інститути та агенти соціалізації: родина, мікро- соціум, інститути піклування, релігійні організації; родичі, сусіди, товариші по дозвіллю, їх роль і можливості у вирішенні вікових завдань.

Особливості життєдіяльності: сфери інтересів, способи пізнавальної, предметно-практичної і духовно-практичної діяльності, оздоровчі заняття, турбота про здоров’я; особливості змісту й кола спілкування в родині й мікросоціумі; особливості

життя в установах піклування. Небезпеки: алкоголізм, палін­ня, самотність, суїцид, занедбаність, хвороби, убогість.

Основні напрями соціальної роботи: виявлення осіб, які вимагають соціального піклування вдома та у спеціальних ус­тановах; створення умов для виявлення активності людей похи­лого віку в мікросоціумі і задоволення їхніх інтересів; роз’яс­нювальна робота з близькими людей похилого віку.

До надомних послуг пенсіонерам гарантованих державою, належать: організація харчування і доставка продуктів додому; допомога в придбанні медикаментів, товарів першої необхідності; сприяння в отриманні медичної допомоги і супровід у медичні заклади; допомога в підтримці умов проживання відповідно до гігієнічних вимог; організація різних соціально-побутових по­слуг (ремонт житла, забезпечення паливом, обробка присадиб­них ділянок, доставка води, оплата комунальних послуг); допо­мога в оформленні документів, зокрема для встановлення опіки і опікування, обміну житла, приміщення до стаціонарних уста­нов органів соціального захисту населення; сприяння в органі­зації ритуальних послуг і похованні самотніх померлих.

Соціальний працівник, незалежно від профілю спеціалі­зації, повинен бути ознайомлений з біосоціальною сутністю ста­ріння й старості; зі старінням населення як демографічним процесом з усіма його соціальними наслідками; зі своєрідністю соціальних, психологічних і медичних проблем літнього віку; з особливостями самотності, адаптації до старості; з обсягом і мож­ливостями трудової діяльності в цей період, у тому числі інте­лектуальної й творчої; з використанням залишкових фізичних та інтелектуальних здібностей літніх людей, а також з основа­ми догляду за безпомічними людьми похилого віку й низкою інших соціально-психологічних і морально-етичних проблем.

Соціальний працівник - фахівець у галузі геронтології - більше уваги приділяє проблемам психології та психопатології людей літнього та старечого віку, засвоєнню психотерапевтич­них методів у вирішенні їхніх сімейно-побутових проблем, ро­зумінню деонтологічних питань в обслуговуванні і соціальній роботі з літніми людьми.

Основне завдання фахівців соціальної роботи з людьми по­хилого віку пов’язане з їхнім соціальним захистом. Соціальний захист - це комплекс економічних, соціальних і правових га­рантій для громадян літнього і старечого віку, що ґрунтується на принципах людинолюбства і милосердя з боку держави по відношенню до тих членів суспільства, які цього потребують. Соціальний захист верств населення літнього і старечого віку включає профілактику, підтримку і представництво.

Профілактика має на меті зберегти добробут старої людини шляхом зменшення чи усунення чинників ризику і тим самим запобігти її влаштуванню в стаціонарних установах соціально­го обслуговування.

Підтримка - це допомога, необхідна старим людям для збе­реження максимально можливого рівня самостійності.

Представництво - захист інтересів старих людей, визнаних недієздатними, від їхнього імені, для організації надання не­обхідної допомоги.

Таким чином практична, соціальна робота з літніми і ста­рими людьми полягає в тому, щоб зробити роки життя людини в цьому віці гідними і благополучними.

Концептуальні погляди світової спільноти на місце і роль літніх людей у суспільстві знайшли концентрований вираз у документі ООН з назвою «Зробити повнокровним життя осіб похилого віку». Загальний сенс цього документа відповідає кон­тексту стійкого соціального розвитку, при якому люди старшо­го віку сприймаються як позитивний чинник, а не як тягар для суспільства.

Стратегія соціальної політики при організації соціальної роботи з літніми людьми включає три основні елементи: селек­цію, оптимізацію і компенсацію.

Селекція (або відбір) має на увазі пошук основних або стра­тегічно важливих складових елементів життєдіяльності літньої людини, які були втрачені нею з віком. Мова йде про те, щоб індивідуальні запити були приведені у відповідність з реаль­ною дійсністю, що дозволило б літній людині переживати по­чуття задоволення і контролювати своє повсякденне життя.

Оптимізація полягає в тому, що літні люди за сприяння кваліфікованих фахівців з соціальної роботи знаходять для себе нові резервні можливості, оптимізують своє життя як у кіль­кісних, так і в якісних відносинах (Рекомендації Сорок п’ятої сесії Генеральної Асамблеї ООН, грудень 1990 р.).

Компенсація - це створення додаткових джерел, які ком­пенсують вікову обмеженість в адаптивному процесі, у викори­станні нової сучасної мнемонічної техніки і технологій, що по­ліпшують пам’ять, компенсують втрату слуху.

Таким чином, якщо суспільство буде готове прийняти под­ібну стратегію соціальної практики щодо літніх людей, то ре­зультативність і суспільна корисність все більш зростаючого їх числа, без сумніву, збільшиться.

Водночас, соціальна робота сприяє виявленню позитивного потенціалу громадян «третього віку», які стають помітною гро­мадською силою, допомагає оцінити накопичений практичний досвід, наблизити національну політику і соціальні програми до потреб населення, котре старіє. Особливе місце в роботі з літніми «третього віку» відводиться установам соціального об­слуговування. В даний час функціонують центри соціального обслуговування населення, які включають відділення соціаль­ної допомоги вдома; відділення денного перебування; відділен­ня термінової соціальної допомоги.

Відділення соціальної допомоги вдома надають такі послу­ги: доставка додому продуктів харчування і гарячих обідів, то­варів першої необхідності; сприяння в оплаті житла, комуналь­них і інших послуг; здача речей і предметів домашнього ужит­ку в прання, хімчистку, ремонт; сприяння в отриманні медич­ної допомоги, зокрема супровід до лікувально-профілактичних установ, відвідини в стаціонарах.

Простежуються новітні технології для організації соціаль­ної роботи з літніми людьми: сприяння в проходженні медико- соціальної експертизи; допомога в отриманні путівок на сана­торно-курортне лікування, зокрема пільгових; надання допо­моги в питаннях пенсійного забезпечення і наданні інших соці­альних виплат; організація ремонту житла, забезпечення па­ливом, обробка присадибних ділянок, доставка води; сприяння в забезпеченні книгами, журналами, газетами, у відвідинах концертів, кіносеансів, виставок; допомога в написанні листів, оформленні документів, зокрема при обміні і приватизації жит­лових приміщень.

Основні послуги вдома надаються безкоштовно, деякі послу­ги оплачуються пенсіонером, але за умови, що він отримує надбав­ку до пенсії по догляду. Розмір плати становить 25% від суми над­бавки. Кошти, що поступають за обслуговування, зараховуються на рахунки центрів і направлені на їх розвиток. За рахунок цих надходжень отримуються спецодяг, взуття для соціальних праців­ників, у сільських районах - велосипеди; частина коштів визна­чається на преміювання працівників. У багатьох центрах соціаль­ного обслуговування створені стаціонарні відділення, де літні люди можуть перебувати від тижня до 3 місяців.

Відділення денного перебування покликані допомогти літнім людям подолати самотність, замкнутість. Тут можна от­римати долікарську допомогу, безкоштовне або пільгове харчу- вання, освоїти різні види трудотерапії (ремесло, рукоділля тощо). Клієнти денного відділення спільно відзначають свята, дні народження тощо. Центри організовують роботу з пенсіо­нерами за місцем проживання, створюючи різні клуби за інте­ресами. Головне завдання служби термінової соціальної допо­моги - надання невідкладної підтримки тим, хто її потребує.

Соціальне обслуговування у сфері побуту: забезпечення без­коштовною гарячою їжею або продуктами харчування; надан­ня грошової і речової допомоги; направлення в медико-соціальні відділення; надання побутової, юридичної і психологічної до­помоги; сприяння в працевлаштуванні; організація прокату побутової техніки і господарського інвентарю; створення каси взаємодопомоги.

Головним завданням сучасного суспільства є створення гідних умов життя людям похилого віку. Основними формами соціальної роботи з людьми похилого віку є реабілітація та соціальна допомо­га, створення умов для можливостей реалізувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності, шукати незадіяні на попе­редніх етапах життя ресурси. Соціальна допомога людям похило­го віку спрямована на допомогу у самообслуговуванні або обмежен­ня негативних наслідків самообслуговування (одягання, умиван­ня, приймання їжі, рух по кімнаті, здатність робити покупки, готувати, прати, користуватися телефоном). Перевагами людей похилого віку є досвід, знання, навички. Це обов’язково має вра­ховуватися соціальним працівником.

Основними правилами соціальної роботи з людьми похило­го віку мають стати: врахування потреб людей похилого віку,

зняття упередженого ставлення, адекватна оцінка реального стану і оточення людини похилого віку. Основними методами при цьому можуть бути: біографічний метод або стимуляція спогадів; навіювання думки, що життя не пройшло марно; прийомами можуть бути - перегляд фотографій, відвідування друзів, прослуховування старих платівок, відвідини танцюваль­них майданчиків та клубів.

Ефективним методом у роботі є трудова та громадська зай­нятість. Літня людина може допомагати у догляді за дитиною, входити до складу громадських організацій, партій, рухів, ви­рощувати квіти. Особливу увагу варто приділити людям похи­лого віку, які переживають втрату близької людини. Одним із найкращих методів є терапевтична короткотривала група, ос­новними принципами якої є: єдність біологічних і соціальних методів впливу. Реабілітація і лікування є природним проце­сом, у якому використовуються засоби фізіологічного і психіч­ного захисту. Багатоаспектність передбачає врахування психо­логічної, професійної, сімейної і суспільної сторін реабілітації

• терапію середовища; партнерство хворого і соціального пра­цівника; послідовність і поступовість роботи. Тобто перехід від простих методів до більш складних.

Цінним є метод сприяння соціальних працівників у ство­ренні груп самодопомоги, в яких люди похилого віку мають можливість розв’язувати індивідуальні проблеми і проводити кампанії за ті чи ті зміни щодо захисту своїх прав та інтересів. Цінним є досвід організації оздоровчих груп. Тренер оздоров­чої групи повинен пам’ятати, що не можна доводити людину похилого віку до знемоги. Необхідно дозволити людям похило­го віку виконувати вправи за вибором. Не займатися раніше 2 годин після сніданку і 4 годин після обіду. Після інтенсивних вправ приймати душ. Високоефективною вправою є прогулян­ка. Час ходіння за тиждень приблизно такий: 1—3-ій тиждень - 15-20 хвилин; 4-6-ий тиждень - 20-30 хвилин; 7-ий тиждень більше ЗО хвилин. Приблизна швидкість 100 кроків за хвили­ну. Необхідно обирати маршрут так, щоб не було перехресть і вулиць із жвавим рухом. Продовжувати прогулянку при появі головокружіння, задухи, болю в поясниці не можна. Важливою для здоров’я людини похилого віку є комплексна гімнастика,

що включає вправи для рук, ніг, тулуба, вправи на загартуван­ня організму.

У роботі з людьми похилого віку особливе місце займає спе­ціальний догляд, тобто соціальна робота в установах, які здійснюють денний стаціонарний догляд або допомогу вдома. Це догляд за шкірою, порожниною рота, приймання ліків.

Люди похилого віку можуть потребувати представництва - захисту їхніх прав у суді, а у деяких випадках - захисту від насильства в родині, з боку сусідів, знайомих, доглядальників. Для цього створюються адвокатські консультації при релігій­них осередках, церквах, громадських організаціях, які захи­щають права людини похилого віку.

Важливим напрямом роботи з людьми похилого віку є офор­млення пенсій. Соціальний працівник має добре знати пенсій­не законодавство, щоб у разі потреби відстояти права людини похилого віку у правоохоронних органах.

Головна роль у роботі з людьми похилого віку належить про­паганді знань про особливості роботи з людьми цієї категорії се­ред найближчого оточення. Вагу матимуть лекції: догляд за лю­диною похилого віку; допомога пережити втрату; дозвілля лю­дини похилого віку; фінансове забезпечення людини похилого віку; люди похилого віку і діти; побут людини похилого віку.

Отже, основними напрямами соціальної роботи з людьми похилого віку є виявлення осіб, які потребують соціального спілкування вдома і у спеціальних установах, створення умов для виявлення їх активності у мікросоціумі, адаптації до ста­рості й задоволення інтересів, роз’яснювальна робота з близь­кими людей похилого віку.

Соціальна робота з людьми похилого віку в різних країнах має свої особливості. До установ соціального обслуговування, що діють у Великобританії на муніципальному рівні, належать будинки-інтернати і денні стаціонари тимчасового перебуван­ня для літніх людей та інвалідів. Ці установи розраховані на 30-50 місць з мінімальною кількістю персоналу (5-6 чоловік) і приблизно таким же числом добровольців-волонтерів, іноді та­кож пенсіонерів.

І

Серед інноваційних форм соціальної роботи з людьми похи­лого віку слід зазначити організацію центрів ремінісценції (спо­гадів). Фахівці цих служб спонукають немолодих англійців до

спогадів, які активізують пам’ять, піднімають настрій, що спри­ятливо позначається на їх загальному стані.

У Сполучених Штатах Америки велике число приватних агентств задіяно в соціальній роботі і поширена практика плат­них соціальних послуг. На принципах комерціалізації будуєть­ся діяльність багатьох соціальних установ. За даними низки дос­лідників (В.Д. Альперович і ін.), 80% американських будинків для непрацездатних приносять прибуток концернам, які ними володіють. Залежно від величини оплати в приватних пансіона­тах для інвалідів і літніх людей надаються послуги різного рівня. Заможні клієнти проживають у розкішних умовах з численним обслуговуючим персоналом, а малозабезпечені особи отримують мінімум послуг, живучи з кількома мешканцями в одній кімнаті.

Платне обслуговування здійснюється і в приватних будин­ках для людей похилого віку сімейного типу. Такі будинки при­значені для тих, хто не в змозі жити самостійно і позбавлений можливості проживати в сім’ї. Будинком сімейного типу для літніх може бути упорядковане житло приватної особи, що вия­вила бажання за певну грошову винагороду обслуговувати стару людину. Особам, що працюють у сімейних будинках, зазвичай платять з особистих коштів клієнтів, з їх пенсій, матеріальної допомоги. У СІНА зростає число соціальних послуг, які стають платними. Для стимулювання діяльності приватних установ і соціальних агентств федеральний уряд періодично надає цільові субсидії, що реалізовуються на рівні штатів у вигляді конкрет­них соціальних програм. Державні органи зберігають за собою право видачі ліцензій приватним соціальним службам і контро­люють відповідність рівня їх послуг нормативним вимогам.

Чимале число американських ветеранів, особливо самотніх, не мають свого житла. У багатій країні світу, згідно даним соці­ологічних опитів, 275 тис. ветеранів є бездомними. Для надан­ня їм допомоги на будівництво тимчасових притулків організа­ція «Непрацездатні ветерани СІЛА» виділяє певні кошти, при­вертаючи до співпраці муніципальні органи.

Програми соціального страхування - це програми, до фон­ду яких одержувач допомоги (пенсії) сам робить попередній вне­сок, який має форму спеціального податку, що вноситься май­бутнім одержувачем або його працедавцем, або обома разом. Стра­хування надає кожному громадянинові вибір, як найкращим

чином захистити себе від випадковостей. До програм соціально­го страхування відносяться: страхування через старість (пенсії), страхування по втраті годувальника, страхування по безробіттю, страхування по непрацездатності, медичне страхування.

У Німеччині можуть виходити на пенсію за бажанням у віці від 60 до 65 років, а іноді мінімальний вік може бути 57 років, якщо уже накопичено достатньо коштів. Роль приватних соці­альних служб, платних соціальних послуг залишається в Німеч­чині допоміжною. Ця тенденція характерна для більшості країн, де функціонує державно-корпоративна модель соціаль­ного захисту. В Німеччині разом з державними і муніципаль­ними діють приватні будинки людей похилого віку. Утриман­ня в деяких з них обходиться так дорого, що перебування там не можуть собі дозволити навіть подружні пари з хорошими при­бутками . Чималу суму доводиться платити літнім людям за ден­не і тимчасове перебування у спеціальних соціальних устано­вах, де діє принцип платних послуг.

Останніми роками в континентальній Європі збільшується чисельність приватних соціальних агентств, розширюється практика надання платних послуг соціальними установами. У низці країн Європи уряди вимушені були зробити певні заходи у сфері соціального обслуговування, щоб зрівняти в правах чо­ловіків і жінок. Мова йде, перш за все, про можливість отриму­вати пенсію за померлого чоловіка. У Данії в 1985 р. було відмінено допомогу з нагоди втрати годувальника разом зі всіма правами на соціальне страхування померлого чоловіка. Серед інших заходів, спрямованих на скорочення витрат щодо пенсій­ної статті, можна назвати такі, як: скорочення розмірів пенсії, зміна порядку її нарахування, продовження термінів внесків до страхового фонду для отримання права на пенсію.

Державна система соціального забезпечення Франції спря­мована на те, щоб дбати про добробут своїх громадян. У Франції високі пенсії. Пенсіонери подорожують, ходять у перукарні, обідають у ресторанах. Франція - одна із економічно розвине­них європейських країн. За даними ООН у Франції вже до 2040 р. на кожного працюючого буде припадати один пенсіо­нер, тоді яку 2000 р. таке співвідношення було 2 до 1, а в 1960 р.

• 4 до 1.

У Франції немолоді працівники у разі звільнення можуть отримувати виплату коштів з раннього виходу на пенсію у розмірі 70% від попередньої зарплати, якщо їх працедавець наймає замість них безробітних молодше 26 років. Фінансується ця до­помога з фонду страхування по безробіттю і урядового фонду.

Соціальним захистом людей похилого віку відають депар­таменти. Зокрема, з бюджету департаменту виплачується до­помога літнім людям. Також департамент співпрацює з грома­дою. Взаємовідносини між департаментом та громадою буду­ються відповідно до прийнятих законів та інструкцій.

Повноваження громади: виявлення людей, які потребують допомоги, забезпечення життєдіяльності місцевого населення, зокрема, утримання лікарень тощо. Якщо необхідно, громада ініціює додаткові види соціальної допомоги. У кожній громаді є своя делегація (подібно управлінню), яка опікується питан­нями людей похилого віку. З бюджету громади може виплачу­ватися, наприклад, допомога на лікування.

Французькі пенсіонери, у яких постає необхідність пересе­лятися у будинки людей похилого віку, повинні мати у своєму розпорядженні пристойну суму, тому що місце в такому закладі в самій Франції коштує дуже дорого. Тому багато французьких клієнтів вибирають будинки людей похилого віку у сусідній Бельгії, де пропонують пакет послуг за значно меншу плату. У Франції, де будинки людей похилого віку набагато більші, в об­слуговуючого персоналу бракує часу на пацієнтів, особливо на тих, хто потребує постійного, інтенсивного догляду. Крім того, тут прак­тично немає вільних місць, і всі додаткові витрати (від 5 до 15 євро в день), окрім квартплати, пацієнти повинні оплачувати самі.

Найбільші повноваження у сфері соціального захисту насе­лення належать департаменту. Механізм реалізації державної соціальної політики Франції ґрунтується на принципі субси- діарності, який полягає в наближенні соціальних послуг до спо­живача. Також на рівні держави вирішуються питання обов’яз­кового медичного страхування населення та проблеми осіб без постійного місця проживання.

Література до підрозділу: 10,16,21, 25, 71, 73, 77, 87,106, 116,123,130,144,159,183,184,189, 212.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЙ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ