2. Підготовка та подання основних звітних форм на прикладі

“Костопільського багатогалузевого житлово-комунального підприємства”

2.1.Класифікація звітності. Основні вимоги до заповнення звітних форм

Звітність підприємства – це інформація про фінансове становище підприємства, результати його діяльності та рух грошових коштів, інформація про стан розрахунків з бюджетом, інші статистичні показники, узагальнена у формах звітності, що встановили відповідні органи. Вона містить величезний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття як перспективних, так і поточних управлінських рішень.

В умовах ринкової економіки звітність господарюючих суб’єктів є основним засобом комунікації і найважливішим елементом інформаційного забезпечення фінансового аналізу.

Теретико-методологічні питання формування звітності й методичних підходів до її складання досліджувалися у працях відомих вітчизняних науковців, зокрема М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Б.І Валуєва, К.П. Дудки, В.М. Жука, Г.Г. Кірейцова, М.В. Кужельного, В.Г. Лінника, В.Б. Моссаковського, П.Я. Хомина, Л.С. Шатковської, Білаої Л.М., Мухаммеда Я.С.Р., Семенишеної Н.В., Янок Д.А. та багато інших. Однак слід визнати, що залишилися ще недостатньо опрацьовані питання щодо використання звітності з системі управління підприємством, які потребують поглибленого вивчення. 

Оскільки основний приріст у науку відображається в науковій новизні, то для визначення основних здобутків з проблем звітності та виявлення напрямів нерозкритих питань, необхідним є вивчення та систематизація елементів наукової новизни у працях науковців.

Хомином П.Я. удосконалено класифікацію видів звітності з урахуванням змісту економічних об’єктів, що входять у її сферу з розмежуванням на зовнішню і внутрішню, та запропоновано склад і зміст таких звітних форм, які відповідають системоутворюючим принципам формування економічної інформації.

У дисертаційній роботі Л.М. Білої також обґрунтовано та систематизовано критерії класифікації звітності, за якими звітність поділяється на бухгалтерську, що включає фінансову і спеціальну (соціальну), оперативну, статистичну й податкову, та розширено ряд інших класифікаційних ознак, зокрема, періодичність, обсяг показників, ступінь узагальнення та призначення.

Семенишеною Н.В. удосконалено класифікаційні ознаки звітності на сучасному етапі формування ринкових відносин і в результаті виділено такі: видова ознака, характер впливу на об’єкт управління; ступінь узагальнення; ступінь конфіденційності; склад; терміновість подання; ступінь регламентації.

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію про господарську діяльність підприємства. Для одержання інформації про результати такої діяльності дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається складанням звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Звітність – це система узагальнених і взаємопов'язаних економічних показників поточного обліку, які характеризують результати діяльності підприємства за звітний період.

Звітність “Костопільського БЖКП” класифікується:

1. Фінансова звітність – передбачає узагальнення даних бухгалтерського обліку на звітну дату. Складається з Балансу (ф. № 1м), Звіту про фінансові результати (ф. № 2м) .

2. Податкова звітність – звітність підприємства по основних податках та обов’язкових платежах до бюджету і позабюджетних фондів.

3. Звітність по страхових внесках до органів соціального страхування.

4. Статистична звітність – звітність підприємства в органи державної статистики, показники визнаються як в грошових, так і натуральних одиницях [11, 9-10].

Фінансова звітність подається:

· реєстраційний орган;

· в статистичні органи управління по місцю реєстрації;

· до вищестоячої організації (власнику на вимогу);

· в обслуговуючий банк при наявності непогашених кредитних ресурсів;

· в Територіальне відділення Державної комісії цінних паперів і фондового ринку;

· до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг.

Кабінет Міністрів України постановою від 29 вересня 2010 року № 879 вніс зміни до пункту 2 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року №419, яким зобов’язав підприємства (крім банків та фінансових установ), які отримують дохід від будь-якої діяльності більше ста мільйонів гривень на рік, подавати річну фінансову звітність до податкових органів.

Загальні вимоги до фінансової звітності затверджені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та детально визначаються у Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 [5].

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Фінансова звітність призначена для загального користування зовнішніми користувачами — фізичними та юридичними особами, які потребу­ють інформації про діяльність підприємства для прийняття рішення [1].

Для прийняття економічних і адміністративних рішень, здійснення оцінки стану бухгалтерського обліку і звітності користувачам фінансових звітів, в тому числі і контролюючим органам, необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності.

Який інтерес у найбільш важливих груп користувачів викликає те чи інше джерело інформації показано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Інтереси користувачів фінансової звітності

Користувачі	Інтереси	Джерела інформації
1. Менеджери підприємства	Оцінка ефективності виробничої і фінансової діяльності; прийняття управлінських і фінансових рішень	Внутрішні звіти; фінансова звітність підприємства
2. Органи оподаткування	Оподаткування	Фінансова звітність, податкова звітність, дані внутрішніх перевірок
3. Акціонери	Оцінка адекватності доходу ступеню ризику зроблених інвестицій; оцінка перспектив виплати дивідендів	Фінансова звітність
4. Кредитори	Визначення ступеня наявності ресурсів для погашення кредитів і сплати відсотків	Фінансова звітність, спеціальні довідки
5. Постачальники	Визначення наявності ресурсів для оплати поставок	Фінансова звітність
6. Покупці	Оцінка тривалості функціонування підприємства	Фінансова звітність
7. Службовці	Оцінка стабільності і рентабельності діяльності підприємства з метою визначення перспективи своєї зайнятості, отримання фінансових та інших пільг і виплат від підприємства	Фінансова звітність
8. Статистичні органи	Статистичні повідомлення	Фінансова звітність, статистична звітність

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, ре­зультати діяльності та рух коштів підприємства. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінки якості управління;

• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

• забезпеченості зобов’язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• інших рішень.

Фінансова звітність повин­на задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складе­них з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб. Порядок надання фінан­сової звітності користувачам визначається чинним законодавством.

Квартальна фінансова звітність подається “Костопільським БЖКП” органам, зазначеним вище, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна - не пізніше 9 лютого наступного за звітним року.

Якісні характеристики фінансової звітності визначені у Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Основними якісними характеристиками фінансової звітності є [5]:

1. Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації.

2. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скорегувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

3. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

4. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати:

- фінансові звіти підприємства за різні періоди;

- фінансові звіти різних підприємств.

Установлення і зміни облікової політики підприємства здійснюються за рішенням власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи).

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

1. автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;

2. безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

3. періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

4. історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

5. нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;

6. повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

7. послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути оголошенна і розкрита у фінансовій звітності;

8. обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

9. превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

10. єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Виявлення фактів недотримання вищезазначених принципів складання фінан­сової звітності свідчить про неналежний стан бухгалтерського обліку і звітності на об’єкті контролю, а також ставить під сумнів достовірність показників звітності. Крім того, зазначене може слугувати ознакою тих чи інших фінансових порушень на підприємстві та «підказати» найбільш раціональний напрям подальших ревізійних дій.

Податки – це система обов’язкових платежів, які сплачуються юридичними та фізичними особами до централізованих фондів держави.

Нарахування і сплата будь-якого виду податку чи збору (обов’язкового платежу) припускають здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.

Податкову звітність подають до податкових органів за підсумками звітного періоду у встановлений законодавством строк. Терміни здійснення податкової звітності встановлюються по кожному податку окремо. Першим днем подання податкової звітності вважають день, що йде за днем закінчення звітного податкового періоду. Якщо останній день подання податкової звітності є вихідним або святковим, то днем подання звітності вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день. Граничні терміни подання податкової звітності можуть бути продовжені за правилами і на підставах, передбачених податковим законодавством.

Податкова звітність має бути надана адресату звітності за формами встановленого зразка, що діють на момент подання документа, з обов’язковими додатками, повністю заповненою, а саме: наявні обов’язкові реквізити та відмітка про подані додатки, значення показників, що не заповнюються через відсутність інформації, мають бути прокреслені.

Документи податкової звітності, що подаються на паперових носіях, мають бути заповнені чорнилом, пастою кулькових ручок, за допомогою друкарських машинок, принтерів, засобів механізації або інших засобів, які забезпечують збереження записів протягом установленого терміну зберігання звітності, без підчисток, помарок, малопомітних виправлень, підписана відповідними посадовими особами, скріплена печаткою платника податків.

У випадку втрати платником податків печатки на момент подання звітності до податкових органів, така звітність надається разом з відповідним документом, виданим органом внутрішніх справ, який засвідчує втрату печатки.

У “Костопільському БЖКП”сплачуються такі податки:

1. ПДВ.

2. Податок на доходи фізичних осіб.

3. Розрахунок сплати єдиного податку СМП.

4. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

5. Збір за забруднення навколишнього середовища.

Властивостями статистичної звітності є:

1. Обов’язковість – означає, що звіти подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючись уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити (назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту).

2. Систематичність означає регулярне і своєчасне складання та подання звітності у затверджені строки.

3. Вірогідність (достовірність) означає, що дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності та виключати будь-які викривлення (приховування і приписки).

У “Костопільському БЖКП” складають такі форми статистичної звітності, як: звіт з праці №1- ПВ, звіт про основні показники діяльності підприємства №1-П, , звіт про наявність та рух ОЗ, амортизацію (знос) № 11-ОЗ.

Розрахунки з оплати праці та за обов’язковим страхуванням є окремим об’єктом бухгалтерського та податкового обліку підприємства. Від існуючого порядку стягнення зборів значним чином залежить витрати часу бухгалтерської служби.

Єдиним соціальний внесок – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовізкового державного соціального страхуванняв обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхнії сімей на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Костопільський БЖКП є платником Єдиного соціального внеску.

Розмір ЄСВ дорівнює сумі внесків до всіх фондів соціального страхування. Адміністратором ЄСВ призначається Пенсійний фонд, інші фонди не розпускаютьсяі отримують кошти від Пенсійного фонду України в пропорціях встановлених законодавчо.

Помилки у фінансовій звітності можна визначити як: пропуск інформації або надання недостовірної інформації у фінансовій звітності внаслідок невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка була або мала бути наявна на момент складання фінансової звітності.

Бухгалтерські помилки можуть мати різну природу, зокрема, у п. 5 МСБО (IAS) 8 виділяються помилки, допущені внаслідок:

1) помилок у математичних розрахунках;

2) помилок у застосуванні облікової політики;

3) неправильної інтерпретації фактів господарської діяльності;

4) неуважності;

5) шахрайства.

Найскладніше виявити третю групу помилок, оскільки бухгалтерські нормативи інколи не містять чітких рекомендацій щодо порядку відображення господарських операцій у бухгалтерському обліку.

Виправлення помилок у фінансовій звітності здійснюється згідно П (С) БО 6 у такому порядку: виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Помилки, які допущені в поточний звітний період, найчастіше виявляються бухгалтером у процесі ведення бухгалтерського обліку і не потребують коректування звітності підприємства.

Помилки в первинних документах, облікових регістрах і звітах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою, щоб можна було прочитати виправлення. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом «виправлено» та підтверджене підписами осіб, які підписали цей документ.

Помилки в облікових регістрах виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом або із знаком «мінус», правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом темного кольору. Внесення цих даних облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.

Залежно від періодичності здійснення помилки поділяються на:

- випадкові (арифметичні помилки, пропуски, неправильне заповнення звітних форм, неправильні проводки),

- помилки, які повторюються (постійно робиться неправильне бухгалтерське проведення).

За характером помилки, які можуть бути у звітності, можна поділити на такі види:

1. Неповнота відображення операцій: означає, що у бухгалтерському обліку не знайшли відображення всі факти господарських операцій. Такі помилки приводять до заниження звітних даних. Щоб виявити подібні помилки, аудитор повинен не тільки детально знати систему обліку в організації, але і досконально розуміти її управлінську структуру.

2. Необґрунтованість облікових записів: означає, що факт господарської операції відображений в обліку без достатніх на те підстав (включено в баланс майно, на яке підприємство не має права власності – майно, яке отримано за договором комісії). Ці помилки приводять до завищення показників звітності.

3. Помилки в періодизації: пов'язані з неправильним розподіленням операцій по облікових періодах, коли їх відображають у фінансовій звітності наслідки операцій «не свого» звітного періоду.

4. Помилки у записах: означають, що або операція відображена не на тому рахунку, на якому мала бути, або зроблена помилка у проведеній сумі.

5. Помилки в оцінці: пов'язані з тим, що були неправильно оцінені активи і пасиви, які відображені у звітності (наприклад, неправильно зроблено оцінку резерву сумнівних боргів).

6. Неправильне відображення інформації: виникає при неправильному перенесенні сальдо рахунків у звітні форми (наприклад, при взаємному згортанні дебіторської і кредиторської заборгованості), а також при відображенні результатів операцій по невідповідних рахунках, недостатність інформації у звітності, тобто відсутність пояснень та розкриття.