2. Підготовка та подання основних звітних форм на прикладі дп «Рівневторкольормет»

2.1. Класифікація звітності. Основні вимоги до заповнення звітних форм

Документи, які характеризують результат діяльності підприємства, виробничі витрати, склад та використання капіталу відносять до звітності.

Звітність – це облікові записи, які дають можливість прослідкувати господарську діяльність. Обліковий процес на кожному підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об’єднання поточних даних для розрахунку економічних показників, необхідних для управління. Крім того, звітність – джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності.

В умовах ринкових відносин, коли на економічному просторі одночасно працюють різноманітні господарські суб’єкти – юридичні та фізичні особи, звітність стає основним джерелом інформації.

Розробкою документів звітності займаються фахівці, котрі володіють питаннями обліку, аналізу та знають інформаційні потреби держави, регіонів, підприємств.

В розвинутих країнах діють різноманітні спеціалізовані організації, як господарські, так і суспільні (асоціації, центри, комітети, союзи бухгалтерів). Ці організації систематично проводять дослідження серед керівництва фірм та інших користувачів звітності з метою вивчення потреби в економічних показниках, які дозволяють децентралізовано приймати економічні рішення в умовах ринкової економіки [1, с.23].

Звітність підприємства класифікується:

1. Фінансова звітність - передбачає узагальнення даних бухгалтерського обліку на звітну дату.

2. Податкова звітність - звітність підприємства по основних податках та обов’язкових платежах до бюджету і позабюджетних фондів. Звітні дані ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку з відповідним коригуванням в рамках податкового законодавства.

3. Звітність підприємства до Пенсійного фонду та органів соціального страхування.

4. Статистична звітність - звітність підприємства в органи державної статистики, показники визнаються як в грошових, так і натуральних одиницях [12].

Фінансова звітність є складовою частиною бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона розрахована насамперед на таких користувачів інформації, як інвестори, кредитори та інших, які не можуть вимагати звітів з урахуванням їх конкретних потреб.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття обґрунтованих рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Фінансова звітність подається:

• в статистичні органи управління по місцю реєстрації;

• до вищестоящої організації (власнику на вимогу);

• в обслуговуючий банк при наявності непогашених кредитних ресурсів;

• в Територіальне відділення Державної комісії цінних паперів і фондового ринку – підтверджену аудитором річну звітність до 1 травня для відкритих та закритих акціонерних товариств.

Звітним періодом ДП "Рівневторкольормет" для складання фінансової звітності є календарний рік. Товариство подає фінансову звітність щороку до 20 лютого по закінченню звітного року.

Якісні характеристики фінансової звітності регламентовано П (С) БО 1 [8]:

• Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива;

• Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами;

• Фінансова звітність повинна бути достовірною;

• Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: фінансові звіти підприємства за різні періоди; фінансові звіти різних підприємств.

Фінансова звітність підприємства складається з урахуванням наступних принципів, дотримання яких підтверджується в наказі про облікову політику підприємства, зокрема: автономності підприємства, безперервності діяльності, періодичності, історичної (фактичної) собівартості, нарахування та відповідності доходів і витрат, повного висвітлення, послідовності, обачності, превалювання змісту над формою, а також - єдиного грошового вимірника.

Однією із важливих вимог, що ставляться до звітності підприємств і організацій всіх форм власності, є повнота і до­стовірність її показників. Тому до початку складання звітності проводиться значна підготовча робота. Насамперед необхідно перевірити повноту відображення в поточному обліку госпо­дарських операцій, оформлених відповідними документами, і завершити облікові записи:

• уточнити розподіл витрат і доходів між суміжними звітними періодами;

• перевірити стан розрахунків і списати у встановленому порядку нереальну дебіторську за­боргованість, а також кредиторську заборгованість, по якій минули строки задавнення позову;

• розподілити витрати по обслуговуванню виробництва;

• визначити фактичну собівартість випущеної із виробництва та реалізованої продукції (робіт, по­слуг);

• визначити і списати фінансовий результат (прибутки, збит­ки) від реалізації та позареалізаційних операцій;

• списати (для складання річного звіту) використаний протягом року прибуток.

Після цього перевіряють правильність облікових записів, взаємно звіряють дані синтетичного і аналітичного обліку та роблять виправні записи для усунення виявлених помилок (якщо вони мали місце).

Перед складанням річного звіту обов'язково проводять пов­ну інвентаризацію господарських засобів, їх джерел, стану роз­рахунків з дебіторами і кредиторами і відображають її резуль­тати в обліку. Суми статей балансу за розрахунками з фінансо­вими, податковими органами, установами банків повинні бути погоджені з ними і відрегульовані. За діючим положенням пе­редбачено повну інвентаризацію проводити в максимально на­ближені до складання річного звіту строки (з 1 жовтня до 1 січня). Отже, якісна відмінність між квартальним і річним балансом полягає у тому, що перший складають в основному за даними поточного обліку, а показники річного балансу обо­в'язково підтверджуються результатами інвентаризації, що за­безпечує їх достовірність.

Баланс та інші форми звітності підписують керівником підприємства і головним бухгалтером.

Податкова звітність – сукупність дій платника податку по складанню, веденню і поданню документів, які містять інформацію про результати діяльності платника податку, його майновий стан і фіксують процес обчислення податку, а також суму, яка має бути сплачена до бюджету. Податкова звітність складається платником податків самостійно і подається до податкових органів за результатами звітного періоду у встановлені законодавством терміни [2, с.110].

Терміни подання податкової звітності встановлюються для кожного податку окремо. Першим днем представлення звітності вважається день, наступний за днем закінчення звітного періоду. У випадках, коли останній день подання звітності є вихідним або святковим, днем подання звітності вважається перший робочий день, що слідує за вихідним (святковим).

Форми податкової звітності та порядок їх заповнення розробляються Державною податковою адміністрацією України обов’язковим узгодженням профільного комітету Верховної Ради України. Форми та періодичність подання податкової звітності по місцевим податкам та зборам розробляються і затверджуються місцевими органами влади.

Виділяють дві групи податкових документів:

1. Розрахунково-декларативна документація – документи, у яких фіксуються податкові розрахунки й суми податків. По кожному податку існує єдиний розрахунковий документ, що представляє платником податків у податковий орган у встановлений законодавством строк. У розрахунково-декларативних документах указуються строки подання звітності, база оподатковування, податкові пільги, розмір податкового окладу.

2. Довідкова документація – документи, що містять довідкові відомості, що деталізують дані для обчислення податків, що розшифровують або обґрунтовують податкові розрахунки. Подібна документація ділиться на: документи, необхідні для обчислення податків; документи довідкового характеру, що не впливають на вирахування сум податків.

Податкова декларація – документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Податкова декларація приймається без попередньої перевірки. Незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації.

Податкова декларація подається до податкового органу у двох примірниках, один з яких повертається платнику з відміткою посадової особи податкового органу про дату її прийняття. Підпис посадової особи має бути засвідчений печаткою [1, с.183].

Податкова декларація повинна містити в собі наступні обов'язкові відомості:

• ідентифікаційний код платника податку;

• повне найменування платника податку, відомості про його місцезнаходження або місце проживання;

• період, за який подається декларація, або дата, за станом на яку подається декларація;

• дату подання податковому органу податкової декларації;

• розмір бази оподатковування;

• суму й розмір витрат і пільг.

У податковому законодавстві передбачено подання податкової декларації незалежно від наявності (відсутності) податкових зобов’язань у платника податків (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість).

Платник податку має право обрати один з трьох порядків подання податкової декларації: особисто; поштою; в електронному вигляді.

Декларацію підписує платник податку чи його представник у межах його повноважень.

Якщо платник податку після подання декларації знайшов арифметичну помилку чи описку, що призвело до заниження (завищення) податку, він може подати податковому органу декларацію з уточненнями разом із заявою про це. Така заява дорівнюється до подачі нової декларації.

Статистичну звітність складають на основі даних бухгалтерського і оперативного обліку для визначення макроекономічних показників.

Статистична інформація, отримана на основі проведених органами статистики статистичних спостережень, існує у вигляді:

• первинних даних - інформації щодо кількісної та якісної характеристики явищ і процесів, поданої респондентами під час статистичних спостережень;

• статистичних даних - інформації, отриманої на основі проведених статистичних спостережень;

• статистичних спостережень - один із етапів статистичного дослідження для формування якісної інформаційної бази (це планова, науково організована реєстрація масових даних про будь-які соціально-економічні явища і процеси) [1, с.193].

Властивостями статистичної звітності є:

1. Обов’язковість означає, що звіти подають усі зареєстровані суб’єкти діяльності, додержуючись уніфікованої форми та затвердженого переліку показників і зазначаючи свої реквізити (назву, адресу, прізвище та підпис відповідальної особи, дату складання звіту).

2. Систематичність означає регулярне і своєчасне складання та подання звітності у затверджені строки.

3. Вірогідність (достовірність) означає, що дані, наведені у звітності, мають відповідати дійсності та виключати будь-які викривлення (приховування і приписки).

Класифікується статистична звітність:

• За частотою подання: річна; періодична: місячна, квартальна, річна.

• За строком подання звітів: до певного числа; не пізніше певного числа; певного числа (у тому числі на зазначену дату).

• За призначенням: загальнодержавна; статистична звітність підприємств певних галузей і видів діяльності.

• За адресатом: органам державної статистики; Міністерствам і відомствам; Державній податковій адміністрації; Фонду державного майна; іншим користувачам.

• За способом відправлення: телеграфна; поштова; власноруч; електронна [1, с.194].

Звітність підприємства до Пенсійного фонду та органів соціального страхування є обов’язковою. До неї відноситься єдиний страховий внесок. Підприємство нараховує суми єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Всі платники повинні нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок та подавати звіт з урахуванням норм Порядку №22-2. Звіт про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування необхідно подати починаючи з 01 лютого до 20 лютого після звітного року.

Іноді, при заповненні тієї чи іншої форми звітності, бухгалтер допускає певні помилки, помилка - це ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов’язань, невідповідність записів даним обліку.

Помилки бувають: математичні, від невірного використання методів обліку, за неувагою та як наслідок шахрайства. В практичній діяльності можливо виділити два види помилок: помилки, які допущено в поточному періоді, та\або помилки, допущені у попередніх періодах [1, с.210].

Виправлення помилок у фінансовій звітності.

Для виправлення помилки у фінансовій звітності необхідно: з’ясувати суть помилки; визначити порядок відображення в бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та, водночас, правильність її відображення; провести (у разі необхідності) коригування даних фінансової звітності.

Виправлення помилок у фінансовій звітності здійснюється згідно П (С) БО 6 [13] у такому порядку: виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється коригуванням сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року; виправлення помилок, що відносяться до попередніх періодів, потребує повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Виправлення помилок в податковій звітності.

Оскільки податкові зобов'язання відповідно до чинного законодавства визначаються платником в деклараціях за кожен звітний період (місяць або квартал), то й уточнені декларації у разі виявлення помилок подаються платником за кожний відповідний звітний період.

На даний час для виправлення платником помилок, самостійно виявлених ним у поданій раніше податковій декларації законодавство замість подання нової податкової декларації, що містить виправлені показники (уточненої декларації), визначає два альтернативних шляхи:

• подання уточнюючого розрахунку;

• відображення відповідних показників у податковій декларації з податку на додану вартість відповідно за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки було самостійно виявлено.

Відповідно до ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Цим законом передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, будь-які помилки, виявлені платником податків або податковими органами після закінчення терміну 1095 днів, що настає за останнім днем подачі декларації про прибуток підприємства, не підлягають виправленню, а суми відповідних податків не донараховуються та не повертаються.

Виправлення помилок у звітності підприємства до Пенсійного фонду та органів соціального страхування.

У разі, якщо страхувальник самостійно, до початку перевірки органом Фонду, виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним звітності, і які стосуються правильності нарахування суми страхових внесків до Фонду, то такий страхувальник повинен вжити невідкладних заходів щодо їх виправлення шляхом письмового повідомлення про факт та зміст помилок робочому органу Фонду за місцем реєстрації, у якому мають бути відображені причини виникнення помилок та надано розрахунок сум донарахованих (зменшених) внесків.

Аналогічно виправляються помилки по коштах на обов’язкове державне пенсійне страхування. Письмове повідомлення надсилається за підписом керівника та головного бухгалтера або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності і зберігається у страхувальника (копія) та робочому органі Фонду разом із звітом страхувальника за той період, в якому це повідомлення отримане.

Страхувальник при виявленні помилки, що спричинила появу заборгованості страхувальника перед Фондом, повинен донарахувати та сплатити суму пені, розраховану на суму недоплати. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Пеня на суму недоїмки не стягується, якщо існувала заборгованість за Фондом перед страхувальником, і сума такої заборгованості перевищувала суму виявленої недоїмки на момент виявлення помилки.

Зайво перерахована сума пені за несвоєчасну сплату внесків підлягає поверненню страхувальнику за його письмовою заявою.

У разі самостійного повідомлення страхувальником робочому органу Фонду про факт виявлення помилки та перерахування нарахованих ним, у разі недоплати, страхових внесків та пені у повному обсязі до початку перевірки органом Фонду, штрафи до страхувальника не застосовуються.

При виявленні помилки органами Фонду, що спричинила наявність заборгованості страхувальника перед Фондом, страхувальник повинен здійснити відповідний розрахунок з Фондом шляхом перерахування належної до сплати суми страхових внесків до Фонду. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі та в порядку, визначеному законодавчими актами.

Страхувальник при поданні звітності до робочого органу Фонду повинен відобразити помилки минулих звітних періодів звітного року шляхом коригування відповідних статей звітності.

Якщо платник страхових внесків до Фонду допустив в Розрахунковій відомості помилку за минулі звітні періоди, що призвело до переплати страхових внесків, то такий страхувальник повинен відкоригувати такі показники у відповідних рядках в Розрахунковій відомості за наступний звітний період. Крім того, якщо платник дійсно має переплату до Фонду по страхових внесках, то суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків повертаються платнику у 15-денний термін або, за його згодою, зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.