Підсумки у розвитку промисловості

За роки першої п’ятирічки в СРСР було збудовано 1500 великих промислових підприємств, оснащених новітньою технікою. В УСРР було збудовано близько 400 нових заводів, фабрик, електростанцій та інших підприємств. Потужність електростанцій України виросла з 474 тис. кВт у 1928р. до 1425 тис. кВт у 1932 р., виробництво електроенергії  відповідно – з 1261 млн. кВт/год до 3248 млн. кВт/год, тобто збільшилося в 2,5 рази. За роки п’ятирічки в Донбасі було введено в експлуатацію 53 великих шахти. Шахтарі швидко переходили від кайла й обушка до врубових машин і відбійних молотків. Видобуток вугілля в Україні виріс з 27,4 млн. т у 1928/29 р. до 39,3 млн. т  у 1932 р. Найбільша частка капіталовкладень – чверть від капіталовкладень, які використовувалися в промисловості, - було направлено на нове будівництво і реконструкцію старих підприємств у металургійній промисловості. На діючих металургійних заводах було збудовано 12 доменних і 24 мартенівських печей. У 1932 р. було введено в дію завод інструментальних сталей „Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, що започаткувало нову галузь металургійної промисловості в республіці – електрометалургію. У 1930 р. почав працювати Харцизький трубопрокатний завод. На Маріупольському металургійному заводі ім. Ілліча було введено в дію цех по виробництву суцільнотягнутих труб, який пізніше виділився в трубопрокатний завод ім. В.В. Куйбишева. У 1930 р. почалося спорудження в Маріуполі заводу „Азовсталь” і в Запоріжжі „Запоріжсталі”, а в 1931 р. у Кривому Розі – „Криворіжсталі”. Перший чавун ”Азовсталь” і „Запоріжсталь” дали у 1933 р., а „Криворіжсталь” у 1934 р. Виплавка чавуну в Україні збільшилася з 2,8 млн. т у 1928/29 р. до 4,2 млн. т у 1932 р., сталі – відповідно 2,7 млн. т   і   3,3 млн. т. Вирішальне значення для технічної реконструкції всього народного господарства мало машинобудування. Обсяг його продукції в Україні за роки п’ятирічки зріс у 4,5 рази, при цьому половину продукції становили нові види машин. Машинобудівники України освоїли виробництво надпотужних трансформаторів, турбогенераторів, нових типів паровозів і літаків, складних свердлильних і гвинторізних верстатів, електродвигунів тощо. Сільськогосподарське машинобудування майже повністю перейшло на випуск більш складних машин: тракторів, комбайнів, тракторних плугів, сівалок, зерноочисних та бурякозбиральних машин. Багато складних машин почало  виготовлятися в Україні для гірничої, металургійної, хімічної промисловості. Різке збільшення виробництва різноманітних машин зумовило те, що за роки п’ятирічки частка імпорту у внутрішньому  споживанні машин скоротилась у 2,4 рази. За роки першої п’ятирічки були споруджені і почали давати продукцію такі заводи-велетні, як Харківський тракторний, Запорізький комбайновий, Новокраматорський завод  важкого машинобудування, кардинально реконструйовано Луганський паровозобудівний завод. Велося будівництво заводів турбогенераторного і радіально-свердлильних верстатів у Харкові. Тракторний завод у Харкові було збудовано за 15 місяців. Перший трактор з маркою „ХТЗ” зійшов з конвейєра 1 жовтня 1931 р. Уже в 1932 р. завод випустив близько 17 тис. тракторів. Прискореними темпами розвивалася і хімічна промисловість, обсяг продукції якої в Україні за роки п’ятирічки збільшився в 4,3 рази. У 1932 р. в Україні було вироблено 274 тис. т мінеральних добрив проти 57 тис. т у 1928 р., або в п’ять разів більше. Зокрема за роки п’ятирічки були збудовані найбільші  в Європі Донецький содовий завод „Донсода”, Рубіжанський комбінат з виробництва анілінових барвників та інші хімічні підприємства. Оскільки у роки першої п’ятирічки неп було згорнуто, то були ліквідовані і всі приватні підприємства. У великій промисловості у 1927/28 р. приватновласницький сектор дав 0,7 % її валової продукції, у 1930 р. – 0,3%, а на кінець п’ятирічки у республіці не стало жодного капіталістичного підприємства. Дрібних приватновласницьких підприємств у 1928/29 р. в Україні налічувалося 595, давали вони 2% валової продукції, а в 1932 р. таких підприємств уже не було зовсім. 

Наслідки надмірного  форсування індустріалізації

Підсумки виконання першої п’ятирічки були підведені на об’єднаному Пленумі ЦК і ЦКК ВКП(б) у січні 1933 р. У своїй доповіді Сталін сказав, що п’ятирічка виконана за 4 роки і 3 місяці. Він заявив, що на кінець четвертого року п’ятирічки вдалося виконати програму загального промислового виробництва, розраховану на п’ять років, - на 93 %, а по важкій промисловості – на 108%. Але насправді висновки Сталіна не відповідають дійсності. У більшості основних позицій, зокрема у збільшенні виробництва електроенергії, видобутку електроенергії, вугілля, залізної руди, нафти, виробництву чавуну, мінеральних добрив, тракторів, сталі, прокату, не було виконано не лише підвищених завдань, що встановлювалися за вказівками Сталіна річними контрольними цифрами, а й завдань п’ятирічного плану. При цьому, не зважаючи на волюнтаристське збільшення планів, темпи приросту промислової продукції з кожним роком не збільшувалися, а зменшувалися. В Україні перший п’ятирічний план також не був виконаний, хоча про це жоден з тодішніх керівних працівників ніде не сказав. За п’ятирічним планом було передбачено зростання валової продукції промисловості республіки на 264%, тобто приріст мав становити 164%. А статистичний збірник „Народне господарство Української РСР”, виданий у 1957 р., засвідчує, що протягом першої п’ятирічки валова продукція всієї промисловості республіки зросла тільки на 203%. Отже, наведені дані показують, що темпи зростання промисловості УСРР у роки першої п’ятирічки були високі, але разом з тим, вони свідчать, що в цілому перший п’ятирічний план зі збільшення обсягу валової промислової продукції не був виконаний. Вивчення підсумків за натуральними показниками свідчить, що більшість основних планових накреслень, не говорячи вже про підвищені річні завдання, виявилися нереальними і не були виконані. З найбільш важливих позицій промисловість УСРР не досягла запланованих на кінець п’ятирічки показників не тільки у 1932 р., а й у 1933 р. Так, у 1933 р. електроенергії було вироблено 3248 млн. кВт/год замість запланованих на останній рік п’ятирічки 4680 млн. кВт/год, вугілля було видобуто відповідно39,3 млн. т замість 53 млн. т (за річним планом мало бути видобуто 80 млн. т). Чавуну у 1932 р. було вироблено 4,2 млн. т замість запланованих 6,6 млн. т, сталі відповідно 3,3 млн. т замість 5,2 млн. т, прокату – 2,7 млн. т замість 4,2 млн. т. Залізної руди у 1932 р. було видобуто 8,4 млн. т замість 10,2 млн. т. Замість запланованих на останній рік п’ятирічки 2140 тис. т цукру у 1932 р. було вироблено лише 558 тис. т. Нормальному розвиткові промисловості перешкоджала волюнтаристська лінія Сталіна і його оточення на безперервне „підхльостування” країни, на непомірно форсовані темпи індустріалізації без урахування реальних умов і можливостей економіки, на прискорену примусову колективізацію, що вела до підриву продуктивних сил сільського господарства. Для забезпечення „стрибка” у виробництві промислової продукції постійно збільшувались інвестиції у будівництво нових підприємств. Але реально освоїти їх не було можливостей. Невистачало будівельних матеріалів, металевих конструкцій, устаткування, електроенергії, не справлявся з перевезенням транспорт. Розпочаті без необхідних умов і підготовки будови затягнулись, кошти розпилювались і омертвлялись, не давали віддачі. Як відзначав Держплан УСРР, уже в 1929/30 р. „майже всі будівельні матеріали були в дефіциті”. До того ж на багатьох невистачало робітників, особливо кваліфікованих, великою була їх плинність, погана організація праці і трудова дисципліна. Внаслідок усього цього плани капітального будівництва не виконувались, підприємства не ставали своєчасно до ладу і, отже, не давали запланованої продукції. Зриви у здійсненні будівельної програми, доведення до підприємств нереальних планів, незбалансованість цих планів з матеріальними і людськими ресурсами, повна відмова від економічних методів господарювання, перехід до адміністративно-командного, бюрократичного управління вели до неминучого невиконання необґрунтовано великих завдань, дезорганізації виробництва, збільшення в ньому диспропорцій, наростання напруженості в бюджеті, створення в країні обстановки безперервного штурму. Економічно необґрунтовані чисто волюнтаристські прагнення адміністративно-командними методами досягти фантастичного „стрибка” в розвитку промисловості і форсована насильницька колективізація привели народне господарство країни, в тому числі і України, на кінець першої п’ятирічки до серйозного розладнання, до порушення  в ньому пропорцій і збалансованості. Через некомпетентне, волюнтаристське керівництво Сталіна і його оточення, намагання будь-якою ціною добитися нічим економічно не обґрунтованого „стрибка”, „ривка” в розвитку промисловості планів першої п’ятирічки не було виконано, хоч середньорічний приріст промислової продукції становив тоді 19,2% по країні в цілому, а по Україні – 19,4%. Зосередження головних сил і засобів на піднесенні важкої промисловості забезпечило більш швидкий розвиток базових галузей індустрії – енергетичної, вугільної,  залізорудної, металургійної, машинобудівельної та інших, створення нового сучасного на той час виробничого апарату, вихід на новий, індустріальний рівень розвитку. Закладалася індустріальна база для подальшої реконструкції всього народного господарства на новій технічній основі. Але робилося це при занадто великих жертвах і нестатках робітничого класу і особливо селянства, яких можна було запобігти, якби Сталін і його оточення діяли не адміністративно-командними, бюрократичними методами, а на основі економічних закономірностей, без авантюрних „стрибків” і „ривків”. 

Завдання другої п’ятирічки у промисловості

Оскільки на початок 1934 р. стали цілком ясними зриви у виконанні планів першої п’ятирічки, керівництво країни змушено було рахуватися з реаліями і для другої п’ятирічки знизити завдання з підвищення темпів розвитку промисловості. XVII з’їзд КП(б)У, який працював у січні 1934 р. в Харкові, схвалив тези про другу п’ятирічку як бойову програму великих робіт. З’їзд прийняв рішення перенести столицю республіки з Харкова до Києва – природного історичного центру України. Основним і вирішальним господарським завданням другої п’ятирічки було завершення реконструкції всього народного господарства, основною умовою якого мало стати освоєння нової техніки і нових виробництв. Другий п’ятирічний план передбачав подальший розвиток економіки Української СРР. Із загальної суми капіталовкладень в народне господарство країни на другу п’ятирічку у 133,4 млрд. крб. (у цінах 1933 р.) в економіку України планувалося вкласти 16,9 млрд. крб., або 12,7%. Планувався подальший розвиток вуглевидобутку, чорної і кольорової металургії, енергетики, машинобудування, хімії, легкої і харчової промисловості, транспорту і зв’язку. Слід було завершити будівництво металургійних велетнів – „Запоріжсталі”, „Криворіжсталі”, „Азовсталі”, Новокраматорського машинобудівного, Харківських турбогенераторного і верстатобудівного заводів, спорудити хімічні комбінати в Горлівці, Лисичанську, Кам’янському, Дніпропетровську, ввести в дію 68 нових шахт у Донбасі тощо.