Закінчення війни з Польщею

Коли радянські війська розгортали наступ, а польське командування уникало у невигідних умовах боїв і, щоб зберег­ти сили, відводило свої армії, радянське командування перебільшило ступінь поразки противника й можливості своїх військ. Головком С.Каменєв, який прибув у Мінськ у штаб Західного фронту, вважав, що Варшаву цей фронт може зайняти тільки своїми силами до 12 серпня. У зв'язку з цим, коли Реввійськрада Південно-Західного фронту (О.Єгоров, Й.Сталін) 22 липня 1920 р. у телеграмі запропонува­ла перенести головний удар фронту з напрямку на Брест у напрямок на Львів, на Галичину, 23 липня   С.Каменєв затвердив цю пропозицію. Унаслідок цього головні сили Західного й Південно-Західного фронтів стали діяти у двох різних напрямках, що призвело до розпорошення сил, і у вирішальний момент наступу на Варшаву Західний фронт залишився без необхідної підтримки фронту Південно-Західного.  Угледівши небезпеку, ЦК РКП(б) 5 серпня виніс рішення про передачу 12-ї, 14-ї і 1-ї Кінної армій у розпорядження Західного фронту. Але головне військове командування тільки 11 серпня поставило нові завдання арміям: 12-й - наступати в напрямку на Люблін, а 1-й Кінній - вийти в район Замостя. З вини Реввійськради Південно-Західного фронту 1-а Кінна армія була виведена з бою під Львовом і направлена в район Замостя лише 20 серпня, а прибула туди 28 серпня, коли під Варшавою для радянських військ уже склалося катастрофічне становище. Під натиском переважаючих сил противника, який почав наступ 16 серпня, радянські війська були змушені відступати. Польські війська на середину вересня захопили Західну Україну. Лінія фронту стабілізувалась вздовж лінії Коростень – Житомир – Бердичів.

Ризький мир

Війна виснажила обидві сторони. Розпочалися мирні переговори, спочатку в Мінську, а потім у Ризі.12 жовтня 1920 р. в Ризі між РСФРР і УСРР, з одного боку, і Польщею – з другого, було підписано договір про перемир’я і прелімінарні (попередні) умови миру, а 18 березня 1921 р. був підписаний там же мирний договір. Західна Україна й Західна Білорусія відходили до Польщі. Польща зобов’язалась надати особам російської, української і білоруської національностей, які перебували в Польщі, усі права, що забезпечували розвиток культури, мови і виконання релігійних обрядів. Правда, польські правлячі кола не виконали цієї умови

2.10 Розгром білогвардійських військ Врангеля. Кінець армії унр Наступ Врангеля влітку 1920 р.

Улітку 1920 р.,  коли  Південно-Західний   фронт  основними   своїми силами вів наступ проти польських військ на заході, не при­пинялися бої і на півдні, з білогвардійцями. У час розгрому армій Денікіна до Криму відступила невелика (до 5 тис. чол.) група генерала Слащова. Радянське головне командування недооцінило небезпеки й не кинуло своєчасно достатніх сил для розгрому цієї групи. Після взяття радянськими військами наприкінці березня 1920 р. Новоросійська на англійських і французьких кораблях до Криму було перекинуто 35-40 тис. денікінців. Бойовий склад їх військ становив понад 30 тис. чол., зведених у чотири корпуси. 4 квітня 1920 р. у Севастополі на нараді старших начальників замість Денікіна, який пішов у відставку, головнокомандуючим білогвардійськими військами був обраний генерал-лейтенант П.Врангель. Військам  Врангеля протистояла 13-а армія, яка на початок червня мала 12,5 тис.  бійців, тобто у два з лишком рази менше, ніж у білогвардійців. Починаючи наступ, білогвардійське командування планувало оточити й знищити 13-у армію, захопити Північну Таврію та Донбас і вийти в тили радянських військ, які діяли проти польських військ. 6 червня 2-й армійський корпус Слащова висадився біля села Кирилівки і 9 червня зайняв Мелітополь. 7 червня білогвардійці почали наступ на Перекопському і Чонгарському напрямках. Після запеклих боїв 12 червня їм удалося захопити Каховку та Олешки. Але до 24 червня наступ Врангеля був зупинений на лінії Херсон - Нікополь - Великий Токмак – Бердянськ. Війська 13-ї армії, розділені Дніпром, тепер становили дві групи: правобережну, яка займала фронт від Херсона до Нікополя, і лівобережну - по лінії Василівка – Великий Токмак – Бердянськ. ЦК РКП(б) й радянське командування вживало заходів до посиле­ння військ, що протистояли Врангелю. Щоб ліквідувати переваги врангелівців у кінноті, рішенням Реввійськради Південно-Західного фронту від 16 липня  1920 р. було створено 2-у Кінну армію (командуючий О.Городовников, з  2 вересня - П.Миронов). На кримську ділянку фронту було перекинуто ряд військових частин, зокрема на початку серпня сюди з Сибіру прибула  51-а стрілецька дивізія (начдив В.Блюхер).