Лекція1 . Автозаповнення. Абсолютні та відносні адреси комірок.

Автозаповнення можна використовувати для введення в суміжні комірки одного стовпця або одного рядка послідовних рядів календарних даних , часу , чисел , комбінацій тексту і чисел. Крім того , можна створити власний список автозаповнення .

Для автозаповнення комірок необхідно в першу із заповнюваних осередків ввести початкове значення ряду. Потім слід виділити осередок і при натиснутій лівій кнопці миші перетягувати маркер автозаповнення (маленький чорний квадрат у правому нижньому куті виділеної комірки) у бік зміни значень . Покажчик миші при наведенні на маркер приймає вид чорного хреста ( мал. 10 ) . При перетягуванні вправо або вниз значення будуть збільшуватися (рис. 10 - . Рис 12 ) , при перетягуванні вліво або вгору - зменшуватися ( рис. 11 ) .

Рис. 10. Автозаполнение по столбцу с возрастанием	Рис. 11 Автозаполнение по столбцу с убыванием
Рис. 12 Автозаполнение по строке с возрастанием

По закінченні перетягування поруч з правим нижнім кутом заповненої області з'являється кнопка Параметри автозаповнення (рис.13).

Для заповнення послідовним рядом чисел, а також для вибору способу заповнення календарними рядами після перетягування необхідно клацнути лівою кнопкою миші по кнопці Параметри автозаповнення (див. рис. 13) і вибрати необхідний режим автозаповнення.

У меню, (рис. 14) для заповнення послідовним рядом чисел слід вибрати команду Заповнити.

Рис. 13 Результат автозаполнения	Рис. 14 Меню автозаполнения при работе с числами

У меню ряду календарних значень (рис. 15) можна вибрати такі варіанти заповнення:

Заповнити по робочих днях - тільки робочі дні без урахування свят;

Заповнити по місяцях - одне і те ж число послідовного ряду місяців;

Заповнити по роках - одне і те ж число одного і того ж місяця послідовного ряду років.

Рис. 15 Меню автозаполнения при работе с датами

Такого ж результату можна добитися, якщо перетягувати маркер автозаповнення правою кнопкою миші, а потім вибрати варіант заповнення в контекстному меню.

Копіювання автозаповненням

Автозаповнення можна використовувати для копіювання даних осередку на поруч розташовані осередки по рядку або стовпцю.

Для копіювання необхідно виділити осередок з копійований даними і перетягнути маркер автозаповнення по рядку або стовпцю (рис. 16).

Рис. 16  Копирование автозаполнением	Рис. 17.  Копирование автозаполнением календарных данных

Щоб при перетягуванні маркера автозаповнення при копіюванні календарних даних відбулося саме копіювання, а не заповнення послідовним поруч значень, слід клацнути по значку автозаповнення і в меню вибрати команду Копіювати комірки (рис. 17).

Абсолютні і відносні адреси комірок .

У кожногй комірки є своя адреса. Це позначення комірки складається з номера стовпця і рядка. Таке позначення називається відносною адресою або просто адресою А1 , В2 , . С3 ...). При операціях копіювання методом заповнення Excel автоматично змінює його в формулах.

Іноді при заповненні осередків формулою необхідно зберегти абсолютну адресу комірки , якщо вона містить значення, яке використовується в обчисленнях в інших рядках і стовпцях. Абсолютний адреса вказує на єдине положення в електронній таблиці і не змінюється при копіюванні методом автозаповнення .

Для позначення використовуються символ "$" . $ D $ 2.- абсолютний адресу , D $ 2 , $ A1 - змішані адреси.

Діапазон осередків - група суміжних осередків , використовується для скорочення запису формул і в операціях форматування , копіювання , очищення і т.д. Позначення : C6: D10 ( діапазоном може бути рядок , стовпець або прямокутний блок) Якщо при виборі осередків утримувати клавішу CTRL , то можна додати нові діапазони до вже заданої таким чином можна створювати незв'язані діапазони.

Дуже зручний спосіб посилання на клітинку або інтервал за допомогою присвоєння цьому осередку імені. Для цього потрібно :

• виділити комірку

• клацнути на область листа

• набрати довільне ім'я , наприклад: " ВСЬОГО " і натиснути ENTER . Це ім'я можна використовувати у формулах замість адреси комірки.

Поняття функцій, типи функцій, вставка функцій.

Формули являють собою вирази, за якими виконуються обчислення . Формула завжди починається зі знака рівності (= ) . Формула може включати функції , посилання , оператори та константи .

Функція - стандартна формула, яка забезпечує виконання певних дій над значеннями , які виступають у якості аргументів. Функції дозволяють спростити формули, особливо якщо вони довгі або складні .

Посилання вказує на клітинку або діапазон клітинок аркуша, які потрібно використовувати у формулі. Можна задавати посилання на комірки інших аркушів тієї ж книги і на інші книги. Посилання на клітинки інших книг називаються зв'язками .

Оператором називають знак або символ , що задає тип обчислення у формулі . Існують математичні, логічні оператори, оператори порівняння та посилань.

Константою називають постійне ( не обчислюване ) значення. Формула і результат обчислення формули константами не є.

Введення формул з клавіатури

Формули можна вводити з використанням клавіатури і миші. З використанням клавіатури вводять оператори (знаки дій) , константи (переважно числа) і, іноді , функції . З використанням миші виділяють осередку , що включаються в формулу . Адреси осередків ( посилання) також можна вводити з клавіатури , обов'язково в англійській розкладці .

Оператори (знаки дій ) вводяться з використанням наступних клавіш:

• додавання - клавіша клавіатури + (плюс ) ;

• віднімання - клавіша клавіатури - (мінус або дефіс) ;

• множення - клавіша клавіатури * (зірочка) ;

• розподіл - клавіша клавіатури / (дріб ) ;

• піднесення до степеня - клавіша клавіатури ^ (кришка ) .

Наприклад , при створенні формули для розрахунку вартості товару Баунті в комірці D2 таблиці на рис. 18 необхідно виділити осередок D2 , ввести з клавіатури знак = , клацнути лівою кнопкою миші по комірці В2 , ввести з клавіатури знак * , клацнути лівою кнопкою миші по комірці С2

.

Рис. 18  Ввод формулы с клавиатуры

При введенні з клавіатури формула відображається як у рядку формул, так і безпосередньо в комірці (див. рис. 18).

Для підтвердження введення формули у комірку слід натиснути клавішу клавіатури Enter або натиснути кнопку Введення (зелена галочка) у рядку формул.

Створення формул з використанням Майстра функцій

Функції використовуються не тільки для безпосередніх обчислень , а й для перетворення чисел , наприклад для округлення , для пошуку значень , порівняння і т. д.

Для створення формул з функціями зазвичай використовують майстер функцій , але при бажанні функції можна вводити і з клавіатури.

Для створення формули слід виділити осередок і натиснути кнопку Вставка функції в рядку формул . Можна також натиснути комбінацію клавіш клавіатури <Shift> + <F3> .

Наприклад , для створення в осередку А11 формули для округлення значення в комірці А10 таблиці на рис. 18 , слід виділити осередок А11 .

У діалоговому вікні Майстер функцій: ( . Див. мал 19 ) крок 1 з 2 в списку Категорія необхідно вибрати категорію функції, потім в списку Виберіть функцію слід вибрати функцію і натиснути кнопку ОК або двічі клацнути лівою кнопкою миші по назві обраної функції

.

Рис. 19 Выбор функции

Наприклад, для округлення числа слід вибрати категорію Математичні, а функцію ОКРУГЛ.

Якщо назва потрібної функції невідомо, можна спробувати знайти її за ключовими словами. Для цього після запуску майстра функцій в полі Пошук функції діалогового вікна Майстер функцій: крок 1 з 2 (рис.20) слід ввести приблизний зміст шуканої функції і натиснути кнопку Знайти.

Рис. 20  Поиск функции

Знайдені функції будуть відображені в списку Виберіть функцію. Виділивши назву функції, в нижній частині діалогового вікна можна побачити її короткий опис. Для отримання більш докладної довідки про функції слід клацнути по посиланню Довідка по цій функції .

Після вибору функції з'являється діалогове вікно Аргументи функції (рис. 21 ) . У поля аргументів діалогового вікна слід ввести аргументи функції . Аргументами можуть бути посилання на комірки , числа , текст , логічні вислови й т. д. Вид діалогового вікна Аргументи функції , кількість і характер аргументів залежать від використовуваної функції

.

Рис. 21.  Задание аргументов функции

Посилання на комірки можна вводити з клавіатури , але зручніше користуватися виділенням осередків мишею. Для цього слід поставити курсор у відповідне поле , а на аркуші виділити необхідну комірку або діапазон комірок . Для зручності виділення клітинок на аркуші діалогове вікно Аргументи функції можна зрушити або згорнути .

Текст , числа і логічні вираження як аргументи зазвичай вводять з клавіатури.

Аргументи на поля можна вводити в будь-якому порядку .

Наприклад, у таблиці на рис. 21 округляемое значення знаходиться в комірці А10, отже , в поле Число діалогового вікна Аргументи функції вказано посилання на цей осередок. А в поле Число розрядів аргумент 2 введений з клавіатури.

Як підказки в діалоговому вікні відображається призначення функції , а в нижній частині вікна відображається опис аргументу , в полі якого в даний момент знаходиться курсор.

Слід мати на увазі , що деякі функції не мають аргументів.

По закінченні створення функції слід натиснути кнопку ОК або клавішу клавіатури <Enter>.