Одноклітинні організми

Одноклітиннні Одноклітинні Одноклітинні, що прокаріоти еукаріоти утворюють колонії

Одноклітинні еукаріоти

Рослини Тварини Гриби

(хлорела, (амеби,інфузорії, (мукор,

аламідомонада, радіолярії фітофтора,

ацетабулярія, форамініфери) синтрихіум,

пінулярія, дріжджі)

навікула,

трицератіум)

Одноклітинні, що утворюють колонії

Царство Царство Царство

Тварини Рослини Дроб’янки

Клас Інфузорії Відділ Зелені водорості Відділ Ціанобактерії

Клас Джгутикові Відділ Діатомові водорості

Клас Радіолярії Відділ Золотисті водорості

2. Порівняльна характеристика особливостей будови еукаріот і прокаріот.

Самостійна робота з підручником.

Заповнити таблицю.

Ознаки	прокаріоти	еукаріоти
Склад клітинних стінок
Генетична організація
Органели
Клітинна будова
Метаболізм і фотосинтез
Рухливість
Розмноження

3. Робота в групах.

Перша група: «Одноклітинні гриби».

Завдання: А) Особливості організації та життєдіяльнояті грибів.

Б) Різноманітність і значення в природі й житті людини.

Друга група: «Одноклітинні рослини».

Завдання: А) Особливості організації та життєдіяльнояті рослин.

Б) Різноманітність і значення в природі й житті людини.

Третя група: «Одноклітинні тварини».

Завдання: А) Особливості організації та життєдіяльнояті тварин.

Б) Різноманітність і значення в природі й житті людини.

Четверта група: «Колоніальні організми»

Завдання: А) Особливості організації та життєдіяльнояті колоніальних організмів .

Б) Переваги одноклітинних організмів, об’єднаних в колонію у порівнянні з одноклітинними організмами.

Теоритичні відомості для групи «Одноклітинні гриби».

Гриби – група безхлорофільних організмів, які живляться гетеротрофно, осмотично дістаючи органічні речовини з неживого субстрату (сапротрофи) або з живих організмів (паразити). Гриби поширенні по всій земній кулі. Вегетаивне тіло нижчих грибів представлене простими або розгалудженими без перегородок гіфами. Клітина оболонка гіф - щільна, складається з полісахаридів (переважно хітин). Гриби розмножуються вегетативно й різними формами статевого процесу. Гриби широко розповсюджені в природі, де вони розвиваються в різних екотопах і на різних субстратах. Ґрунтові гриби беруть активу участь у розкладі органічної речовини, її мінералізації. З ґрунтом повязані гриби – копрофіли, що розвиваються на екскрементах тварин. Велику групу складають гриби – ксилофіти, що розвиваються на мертвій і живій деревині. Група водних грибів включає паразитичні види , що викликають хвороби риб та ікри. Найважливішими є групи грибів – паразитів рослин і тварин. Деякі з них – продуценти токсинів – викликабть мікотоксикози великої рогатої худоби і птиці. Гриби можуть завдавати значної шкоди. Вони руйнують деревину, псують нафтопродукти, лакофарбові покриття, викликають корозію металів, руйнують книги та витвори мистецтва. Гриби – паразити рослин спрчиняють втрату врожаю, псують сільськогосподарську продукцію, шкодять здоров’ю людей і тварин. Дріжджі - група одноклітинних грибів, яка обєднує близько 1500 видів і має велике практичне значення, особливо пекарські або пивні. Деякі види є факультативними й умовними патогенами.

Теоритичні відомості для групи «Одноклітинні рослини».

Водорості – автотрофні організми, поширені по всій земній кулі. Ростуть переважно в різноманітних континентальних водоймах та морях, але зустрічаються і в ґрунті, на скелях, стовбурах дерев. Деякі водорості є компонентами лишайників. Зовні одноклітиннна водорость вкрита оболонкою із целюлози з домішками пектинових ркчовин. Протопласт водоростей містить ядро, цитоплазму та занурені в неї органоїди. Хлоропласти водоростей часто називають хроматофорами, вони бувають зернистими, дископодібними, пластинчастими. В хлоропластах містяться пігменти: хлорофіли а,в,с, каротиноїди, ксантофіли, фікобеліни. У хроматофорах деяких водоростей є піреноїди – тільця білкового походження, навколо яких відкладаються запасні поживні речовини. Водоростям властиве вегетативне та статеве розмноження (кон’юґація).

Водорості відіграють значну роль в житті водойм (живлення водяних тварин) та в процесі ґрунтоутворення, масовий розвиток у водоймах деяких форм водоростей призводить до «цвітіння води». Водорості беруть участь у процесах біологічного самоочищення водойм. Розріняють: їстівні, токсичні, азотфіксуючі форми. Хлорелу культивують з метою наукових досліджень. У просторах Світового океану іноді спостерігаються явища, вражаючі своєю незвичністю. З незапам’ятних часів людині відомий так званий червоний приплив, під час якого величезні ділянки поверхні океану забарвлюються в зловісний криваво - червоний колір. Червоний приплив викликав жах у мореплавців старовини і служив поганою ознакою.Часто наступні події виправдовували побоювання людей. Відомі випадки, коли екіпажі судів отримали сильні отруєння, вживаючи в їжу рибу і молюсків, виловлених у тих районах. У сучасної людини червоний приплив викликає не марновірний страх, а обґрунтовану тривогу. Останнім часом ці припливи трапляються частіше й охоплюють прибережні води всіх континентів, за винятком Антарктиди. Таємниця червоного припливу була відкрита ще в минулому столітті, коли з’ясувалось, що морська вода стає криваво-червоною через швидкого розмноження деяких видів одноклітинних водоростей. Як з’ясувалось , ці організми токсичні й виробляють отруйні речовини. Одні з них токсичні спочатку, інші починають виділяти отруту в несприятливих умовах , наприклад, коли в процесі живлення їм не вистачає певних речовин. Ця отрута по харчових ланцюжках потрапляють в інші морські організми. В результаті гинуть планктон, донні тварини, риби, кити, морські птахи.Токсини небезпечні і для людини. Деякі з них володіють канцерогенними властивостями , тобто можуть викликати злоякісні утворення. Випадки червоних припливів, що почастішали, учені пов’язують із забрудненням океану відходами виробництва.

Теоритичні відомості для групи «Одноклітинні тварини».

Найпростіші - одноклітинні організми, переважно мікроскопічних розмірів. Тіло складається з цитоплазми, що поділяється на ектоплазму та ендоплазму; в ендоплазмі знаходяться різні органели, ядро. У більшості видів тіло вкрите плазматичною мембраною – плазмонемою, у багатьох є еластична оболонка – пелікула. Деякі мають зовнішний або внутрішній скелет. Рухаютья за допомогою псевдоподій, джгутиків, війок. Розмноження відбувається поділом, брункуванням, відома кон’юґаціяабо копуляція. Найпростіші живляться переважно мертвою органічною речовиною, клітинами бактерій, водоростей, грибів, тобто вони - гетеротрофи. Серед них є й хижаки, які полюють на інших одноклітинних тварин, а також паразити людини, тварин, рідше - рослин.

Усі види найпростіших споживають рідкі органічні сполуки, деякі здатні до фагоцитозу - захоплення клітиною твердих часток. наприклад, амеба огортає частинку їжі несправжніми ніжками. Їжа, оточена клітинною мембраною, опиняється всередині клітини. Так утворюється травна вакуоля, в якій їжа перетравлюється.

Неперетравлені рештки їжі видаляються в будь-якому місці клітини або через особливі отвори в її оболонці.

Найпростіші дихають киснем, розчиненим у воді або іншій рідині (наприклад, у крові хазяїна). Кисень, який вони вбирають через поверхню клітини, окислює органічні сполуки. При цьому звільняється енергія, потрібна для забезпечення життєдіяльності організму. Вуглекислий газ, що утворився в процесі дихання, виводиться з клітини.

Регулювання тиску всередині клітини. Прісноводні найпростіші - амеба протей, арцела звичайна, інфузорія-туфелька - мають особливі скоротливі вакуолі. Пригадайте, такі самі органели має й прісноводна одноклітинна водорість хламідомонада. Скоротливі вакуолі забезпечують виведення з клітини надлишків води, регулюючи внутрішньоклітинний тиск. Разом з водою виводяться й деякі кінцеві продукти обміну речовин. У паразитичних і більшості морських найпростіших скоротливих вакуоль немає.

Найпростіші реагують на вплив різноманітних чинників довкілля (світло, температуру, хімічні речовини тощо).

Найпростішим притаманні різноманітні таксиси - реакції на подразники довкілля, які відбуваються у вигляді руху організмів до джерела подразнення або у протилежний від нього бік. (термотакс – рух під дією теплових стимулів, фототаксис – рух під дією світла, реотаксис – рух проти течії води або стременя повітря, гальванотаксис – рух під дією електричного струму, геотаксис – рух під дією сил гравітації)

За несприятливих умов клітина найпростіших перестає рухатись, у ній зменшується вміст води, гальмуються процеси обміну речовин, несправжні ніжки втягуються, а джгутики або війки - відкидаються, навколо клітини утворюється захисна щільна оболонка. Так формується циста. У вигляді цисти деякі найпростіші можуть існувати до 20 років. За настання сприятливих умов тварина виходить з оболонки та починає активну життєдіяльність. Циста забезпечує не тільки переживання несприятливого періоду, а й розселення організмів. З потоками повітря або води, за участі інших тварин цисти можуть переноситися на значні відстані.

Серед найпростіших є паразитичні форми, здатні спричиняти тяжкі захворювання людини (дизентерійна амеба – збудник амебної дизентерії, лямблії викликають лямбліоз, трипаносома – збудник сонної хвороби, лейшманії – збудник лейшманіозу). Деякі найпростіші ведуть паразитичний спосіб життя в кишечнику хребетних і безхребетних тварин, інші найпростіші живляться мікроорганізмами, які знаходяться в кишечнику тварин, людей (джгутиконосці, саркодові). В кишечнику тарганів, термітів мешкають джгутиконосці, які перетравлюють клітковину. Окремі джгутиконосці пристосувалися до паразитування в рослинних тканинах, руйнуючи хлорофіл. У кишечнику жуйних тварин інфузорії перетравлюють вуглеводи і білки. Крейдяні осадові породи складаються з черепашок форамініфер, арцел. За залишками радіолярій в гірських породах можна визначити геологічний вік порід. Скелети радіолярій складають основну масу радіоляритів, трепелу, вапняку, крейди.

Теоритичні відомості для групи «Колоніальні організми».

Колоніальні організми, водні організми, які при безстатевому (вегетативному) розмноженні залишаються сполученими з дочернім і подальшими поколіннями, утворюючи більш менш складне об'єднання — колонію . До колоніальних рослин відносяться різні одноклітинні водорості: синьо-зелені, зелені, золотисті, жовто-зелені, діатомові, пірофітовиє, евгленовиє. За способом утворення колоній їх ділять на зооспоровиє і автоспорові (розмножуються зооспорами або автоспорами).

Одноклітинні колоніальні організми ведуть прикріпленний спосіб життя на нерухомому субстраті, деякі можуть мати скелет (радіоляріїї) і існувати в товщах води. В колоніальному організмі окремі особини займають певне місце і виконують специфічну функцію. Важливу для всієї колонії. Але при цьому кожна клітина колонії може сама виконувати всі функції живого і є окремим самостійним організмом. Одноклітинні колоніальні організми були проміжною ланкою в процесі виникнення багатоклітинних організмів. До колоніальних організмів належить вольвокс, його колонії складаються з 500 – 60000 дводжгутикових вегетативних клітин. Клітини колоній за своєю будовою відповідають хламідомонадам. Окремі клітини великої шаровидної колонії з’єднані між собою безбарвною, прозорою, драглистою масою. Є багато колоніальних видів серед фітомастигін. До прісноводних фітомастигін належить евдорина, колонії якої мають шаровидну форму і складаються із 8 – 32 клітин. В прісних водоймах дуже часто зустрічаються колонії гоніумів – зелені пластиночки, які складаються з 16 клітин. Для колоніальних одноклітинних характерне нестатеве розмноження, але може спостерігатися і статевий процес з утворенням гамет. Деякі види ціанобактерій здатні утворювати ниткоподібні колонії, у яких одні клітини відповідають за фіксацію азота, а інші – фотосинтезують. Ціанобактерії спричиняють «цвітіння води», що призводить до масової загибелі риби та отруєння тварин, людей. Деякі синьо-зелені водорості людина вживає в їжу (носток, спіруліну), ціанобактерії використовують як добрива на плантаціях рису (через їх здатність фіксувати азот).