Тема 3.2. Ринок і його структура

1. Поняття, економічний зміст та класифікація ринків. Структура ринку.

2. Попит і пропозиція: суть, значення, особливості формування.

3. Основні концепції визначення попиту.

4. Методи прогнозування збуту товарів.

1. Поняття, економічний зміст та класифікація ринків. Структура ринку

Ринок є однією з основних категорій сучасної економічної науки. Це інститут чи механізм, який об’єднує покупців і продавців товарів чи послуг, сукупність продавців і покупців, які, з одного боку намагаються і здатні купити, а з іншого – зацікавлені в продажі товарів і схильні до обміну. Отже, в найбільш загальному розумінні з ринком зв’язують сферу обміну, сукупність наявних та потенційних покупців товару (послуги). З поняттям «обмін» звичайно ототожнюють акт отримання якогось бажаного об’єкта з пропонуванням натомість чогось іншого. Тобто ринок – це система економічних відносин, зв’язків господарських суб’єктів, які приймають рішення самостійно. В класичному трактуванні визначення ринку звучить наступним чином: “Ринок - це сфера товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов’язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна господарська діяльність з приводу просування товарів і послуг від їх виробників до споживачів”.

Основна властивість ринку в тому, що він виступає незалежним і дуже чутливим регулятором і координатором надзвичайно складної системи трудових зусиль людей, спрямованих на виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. Тільки виходячи на ринок, продавець одержує дійсну і достовірну суспільну оцінку того, що він виготовив, і саме ця оцінка примушує виробника робити тільки те, що потрібно споживачу.

Отже, ринкова економіка може успішно розвиватись лише за умов вільного споживацького вибору, вільного вибору фаху та місця праці, свободи підприємництва. Якщо розглядати детальніше, то наявність ринку визначається наступними ознаками:

• можливість вільного вибору ділового партнера;

• можливість реалізації товару за договірною ціною;

• можливість налагодження прямого зв’язку між виробником і споживачем товарів (послуг);

• наявність здорової конкуренції між виробниками, продавцями

Для створення таких умов потрібна реалізація різноманітних форм власності (приватної, державної, кооперативної, акціонерної тощо) і наявність відповідної інфраструктури, яка складається з: ринку споживчих товарів і послуг; ринку засобів виробництва; ринку фінансів; ринку праці; ринку інформації; ринку інтелекту.

Ринок споживчих товарів та послуг базується на розгалуженій мережі товарних бірж, підприємств оптової торгівлі, маркетингових організацій. Тобто це ринок організаційних, матеріальних і технічних засобів, за допомогою яких товари просуваються від місця безпосереднього виробництва до місця реалізації, нагромаджуються, зберігаються і продаються. Це також прийняті схеми і структура товаропросування, матеріально-технічна база оптової торгівлі, мережа роздрібних торгових підприємств, засоби організації та обліку товаропросування тощо.

Поряд з споживчим ринком розвивається ринок засобів виробництва. Ф. Котлер визначає цей ринок як сукупність осіб і організацій, які закупляють товари і послуги для використання їх при виробництві інших товарів і послуг, які продаються, здаються в оренду або постачаються іншим споживачам. Ринок засобів виробництва має свою структуру: ринок засобів виробництва для виробництва засобів виробництва; ринок засобів виробництва для виробництва споживчих товарів; ринок засобів виробництва для оборонного виробництва, наукових досліджень тощо.

Маркетинг даного ринку є набагато складнішим ніж маркетинг споживчого ринку. Це зумовлено тим, що виробництво засобів для виробництва споживчих товарів повинні прогнозувати, виходячи з попиту на споживчому ринку.

Розвиток ринку засобів виробництва, як і споживчого ринку, неможливий без розвитку ринку фінансів (капіталу, цінних паперів). Основними елементами ринку фінансів є: податкова система; кредитний механізм, страхування. Обов’язковою умовою успішного функціонування фінансового ринку є наявність фондових і валютних бірж.

Ринок праці за своєю суттю близький до інших ринків. Це означає, що його створення і функціонування передбачають наявність усіх необхідних передумов, на яких ґрунтуються ринкові відносини. Виходячи із загального визначення ринку, підкреслимо, що ринок праці формує систему відносин між роботодавцем і працівником, яка регламентується сукупністю правових та соціально-економічних норм і ґрунтується на еквівалентному обміні індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для її розширеного відтворення. Важливим інструментом цього ринку є біржі праці, на яких формується попит і пропозиція трудових ресурсів.

Майже на кожному кроці в процесі аналізу, планування, здійснення контролю дієвості маркетингових заходів потрібна інформація. Тому вона на рівні з іншими товарами і послугами купляється і продається. Отже, ставши товаром, інформація сформувала свій ринок як складову загального ринку.

Ринок інтелекту має три основні складові: наука, мистецтво, творчість. Цей вид ринку підпорядковується всім законам як загального ринку, так і ринку праці. Але він має свої особливості. Це, зокрема, здатність не лише виконувати певні функції, але і подавати ідеї, використовувати індивідуальні природні і набуті уміння людини. Інтелект - це розум, здатність людини до мислення, уявле­ння. Різновидностями інтелектуального товару є нові ідеї, винаходи, пропозиції, твори мистецтва, культури, здатність прогнозувати тощо.

Усі ринки перебувають у тісному зв'язку, їхня рівновага свідчить про стабільність економіки. Загальна макроекономічна рівновага досягається за рахунок відповідності обсягу продукції на ринку товарів і послуг діючим цінам. На ринку засобів виробництва досягається рівновага між використаними факторами виробництва і витратами на них, а на фінансовому – врівноважений рівень відсотків за позики.

Взагалі поняття «ринок» характеризується складною структурою, що класифікується за різними ознаками (рис. 1).

Рис. 1. – Класифікація ринків.

На ринку чистої конкуренції існує велика кількість конкуруючих учасників, монополістичну конкуренцію розвивають монополістичні об’єднання, олігопольні ринки включають кілька фірм, між якими потенційно можлива конкуренція, на монопольному ринку діє лише одне підприємство, яке виробляє дану продукцію.

Якщо попит значно перевищує пропозицію товару, - це ознака ринку продавця, на якому має місце стійкий дефіцит товарів та послуг. Такий ринок відображає диктат виробника над споживачем щодо цін, асортименту та якості товарів. Він не виконує функції задоволення потреб людей відповідно до їхніх за­питів і купівельної спроможності. Переважання пропозиції над попитом є характерною ознакою ринку покупця. За таких умов споживач має можливість порівнювати різні товари багатьох виробників, оцінювати відповідність споживчих властивостей своїм бажанням і можливостями. На сьогодні ринок покупця є більш поширеним у розвинутих країнах.

Особливу роль в маркетингу відіграє поділ ринків на цільові, побічні та «зона байдужості»:

• цільовий ринком підприємства є ринок, потреби й запити якого найкраще відповідають можливостям підприємства;

• побічний ринок - це ринок, споживачі якого користуються продуктом підприємства випадково або використовують його як альтернативний варіант (за­мінник);

• "'зона байдужості” - це ринок, споживачі якого не є прихильниками про­дукції підприємства.