4. Питання для самоконтролю

1. Який метод розрахунку вартості грошей у часі частіше використовується у фінансах – дисконтування чи нарощення?

2. Чому в практиці фінансових розрахунків при розрахунках з терміном до 1 року частіше використовують прості відсотки, а при більш довгострокових операціях – складні?

3. Коли намагаються оцінити можливості інвестування, краще оцінювати рух коштів чи чистий прибуток? Чому?

4. Оцінюючи можливості інвестиції, якому методу, як правило, віддають перевагу – NPV чи IRR? Чому?

5. У чому складається різниця між операційним і фінансовим лівериджем фірми?

6. Чи можливо оцінити взаємозв'язок між ризиком фірми і рівнем лівериджу фірми?

7. Чому на розвинутих ринках капіталу віддають перевагу фінансовим інвестиціям, а не інвестиціям у реальні проекти?

8. Які елементи повинна включати ставка прибутковості?

9. Чому метод «дерево рішень» настільки популярний сьогодні?

10. У яких випадках фірма може планувати «цивілізовану економію на податкових виплатах»?

11. Чому фінансовий менеджер приділяє велику увагу питанням управління дебіторською заборгованістю?

12. Які інструменти потрібно використовувати для оптимізації рівня запасів виробництва ?

13. Які чинники необхідно ураховувати для поліпшення якості управління необоротними активами підприємства?

14. У яких випадках необхідно оцінювати вартість підприємства як цілісного майнового комплексу ?

15. Як прийнято оцінювати вартість гудвілу?

16. Чи впливає на рівень чистого грошового потоку амортизація ?

17. Чи відрізняється тривалість промислового та фінансового циклу? Як?

18. Як ураховується доходність цінних паперів при формуванні портфеля підприємства?

19. Охарактеризуйте сутність поняття „термінальна вартість простої акції”.

20. Як оцінити доцільність цінових знижок ?

5. Методичні вказівки до рішення задач

Оцінюючи господарські рішення в часі необхідно пам'ятати, що гроші здобувають тимчасову цінність, що прийнято розглядати в двох аспектах:

1.інфляція.

2.обертання коштів.

Вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої звичайно виступає норма позичкового відсотка.

Відсоток – це сума доходу від надання капіталу в борг або плата за користування позичковим капіталом у всіх його формах.

Стандартний інтервал – рік, тому найчастіше відсоткова ставка встановлюється як річна і після закінчення року відбувається однократне нарахування %.

Існують 2 основні схеми нарахування:

1.прості відсотки:

FV=PV*(1+r*n), (1.1)

де: r-річна ставка %;

n – кількість років.

2.Складні відсотки:

FV=PV*(1+r)ⁿ. (1.2)

Часто на практиці зустрічається ситуація, коли обмовляється не тільки величина річного %, але й частота виплат:

FV=PV*(1+r/m)^k*m, (1.3)

де: r-річна ставка %;

m-кількість нарахувань на рік;

k-кількість років.

Часто на практиці зустрічаються фінансові контракти, що укладаються на період, що відрізняється від цілого числа років, тоді використовують наступні схеми нарахування:

1.за схемою складних відсотків:

FV=PV*(1+r)^w+f, (1.4)

де: w-ціле число років;

f-дробова частина року.

2.Змішана схема:

FV=PV*(1+r)^w*(1+f*r). (1.5)

Оцінка аннуітету.

Це окремий випадок грошового потоку. Це такий потік, у якому грошові надходження в кожнім періоді однакові по величині. Якщо кількість періодів обмежена, аннуітет називається терміновим.

Види аннуітету:

- постнумерандо;

- пренумерандо.

Нарощений грошовий потік постнумерандо визначається як:

FV_pst=A*FM3(r,n) , (1.6)

а сучасний

PV_pst=A*FM4(r,n). (1.7)

Потік пренумерандо розраховується:

FV_pre=A*FM3(r,n)*(1+r)=A*FM3(r,n)*FM1(r,n) (1.8)

Аналіз беззбитковості

Аналіз беззбитковості – механізм управління прибутком підприємства, що базується на оптимізації співвідношення постійних і змінних витрат. За допомогоюцього аналізу можна прогнозувати зміну прибутку підприємства в залежності від зміни обсягів продаж, а також визначити точку беззбитковості діяльності.

В аналізі беззбитковості розраховуються наступні показники:

- маржинальний прибуток (вкладений дохід):

МП = В – ΣВзмін.= П + ΣВпост., (1.9)

де В – загальний виторг;

ΣВзмін.- загальні змінні витрати;

П – загальний прибуток;

ΣВпост. – загальні постійні витрати;

• відносний вкладений дохід (коефіцієнт відношення вкладеного доходу до загального виторгу, норма маржинального доходу):

Кмп = МП / В; (1.10)

• критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості, точка безпеки):

Тбез _шт = ΣВпост./ (Ц₁ – Взмін.₁), (1.11)

де Ц₁ – ціна одиниці виробу;

Взмін.₁ – змінні витрати на одиницю виробу;

- поріг рентабельності (точка беззбитковості у грошовому вимірі, пороговий виторг):

Тбез _грн = ΣВпост./ Кмп = Кбез _шт * Ц₁; (1.12)

• запас фінансової міцності (запас безпеки):

Зфм _шт = Q - Тбез _шт , (1.13)

де Q – обсяг продажу, шт.;

Зфм _грн = В - Тбез _грн ; (1.14)

• коефіцієнт фінансової міцності:

Кфм = Зфм _грн * 100 / В = 100 - Тбез _грн*100 / В; (1.15)

• операційний важель (ефект виробничого левериджу):

ОВ = МП / П = (ΣВпост. + П)/П = 1 + ΣВпост./П = ΔП_% / ΔВ_%. (1.16)

За допомогою відносного вкладеного доходу можна розрахувати, як зміниться прибуток при заданій зміні обсягу продажу (виторгу):

ΔП = ΔВ * Кмп. (1.17)

За допомогою операційного важелю можна розрахувати, як зміниться прибуток при заданій зміні обсягу продажу у відсотках:

ΔП_% = ΔQ_% * ОВ. (1.18)

У разі використання аналізу беззбитковості для багато номенклатурного виробництва необхідно поділити постійні витрати між продуктами підприємства пропорційно їх обсягу реалізації.

Розрахунок рівня запасів.

Оптимальний рівень замовлення визначається за формулою:

(1.19)

де: S – витрати матеріальних цінностей;

F – вартість виконання одного замовлення;

C – витрати на утримування одиниці запасів.

Максимальний розмір запасів розраховується за формулою:

(1.20)

де: RP – рівень запасів, при якому необхідно здійснювати замовлення;

LU – мінімальна денна потреба в сировині;

LD – мінімальна кількість днів, протягом яких виконується замовлення.

Мінімальний розмір запасів розраховується за формулою:

SS=RP-AU·AD, (1.21)

де: AU – середня денна потреба в сировині;

AD – середня тривалість виконання замовлення.

Рівень запасів, при якому необхідно здійснювати замовлення розраховується за формулою:

RP=MU·MD, (1.22)

де: MU – максимальна денна потреба в сировині;

MD – максимальна кількість днів, протягом яких виконується замовлення.

Оцінка прибутковості операцій з цінними паперами.

Мета фінансових вкладень – одержання доходу і збереження капіталу від знецінювання в умовах інфляції, тому важливо правильно оцінити доход по цінних паперах різного виду.

Очікувана прибутковість простої акції залежить від того, як змінюється рівень дивідендів:

1.оцінка акцій з рівномірно зростаючими дивідендами (з позиції інвестора):

Vt=c*(1+g)/r-g (МодельГордона), (1.23)

де: с – базова величина дивіденду (базовим приймається останній виплачений дивіденд);

g - щорічний темп приросту;

r – дисконтна ставка.

Чисельник формули являє собою перший очікуваний дивіденд фази постійного росту.

2. Оцінка акцій з темпом приросту, що змінюється.

Часто на практиці після фази постійного росту дивіденд установлюється на деякому постійному рівні, як правило перед цим він знижується:

V_t=c_j/(1+r)^j+c_k+1/(r-g)*(1/1+r)^k, (1.24)

де: k – к-ий період.

В оцінці звичайних акцій формула виглядає так: Vt= , (1.25)

де: Т – нескінченна послідовність дивідендів, що залишилися, визначається по формулі:

(1.26)

Вартість облігації в даний момент часу визначається по формулі:

(1.27)

Якщо купон виплачується кілька разів на рік, тоді розрахунок варто вести по формулі:

(1.28)

де: INT – сума відсотків, щорічно одержувана інвестором;

М – номінальне значення облігації;

Ів – номінальна відсоткова ставка;

m– періодичність виплат.

Показники оцінки ефективності проектів

Методи можна розділити на 2 групи:

1. засновані на дисконтованих оцінках;

2. засновані на облікових оцінках.

Методи оцінки ефективності інвестицій, засновані на дисконтуванні:

• метод чистої приведеної вартості (метод чистої дисконтованої вартості, метод чистої поточної вартості);

• метод внутрішньої норми прибутку;

• дисконтований строк окупності інвестицій;

• індекс прибутковості;

• метод ануїтету.

Метод розрахунку чистої приведеної вартості.

Метод заснований на зіставленні величини загальної інвестиції з загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, які генеруються проектом на протязі життєвого циклу. Норма дисконту встановлюється, виходячи з щорічного відсотка повернення, що хоче або може мати інвестор на капітал, що їм інвестується. Якщо інвестиції будуть генерувати доход на протязі n років, чиста дисконтована вартість грошових потоків:

, (1.29)

де K – сумарні інвестиції у інвестиційний проект, грн;

Pi – чистий річний дохід і-го року, грн;

r - ставка дисконтування;

n – тривалість проекту, роки.

Більш універсальним є розрахунок NPV по вхідних та вихідних грошових потоках:

, (1.30)

де r – ставка дисконту;

В – вхідний грошовий потік;

З – вихідний грошовий потік (інвестування).

Чисту дисконтовану вартість проекту можна підсумовувати або віднімати по різних проектах, тому цей показник є основним при оптимізації інвестиційного портфеля. Проект приймається, якщо NPV > 0.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій:

(1.31)

Якщо PI>1, то проект приймається.

Цей показник є відносним, тому зручним для вибору одного проекту з ряду альтернативних або при комплектуванні портфелю інвестицій з максимальною сумою значення NPV.

Метод внутрішньої норми прибутку.

Під внутрішньою нормою прибутку (або нормою рентабельності інвестицій, або внутрішньою нормою прибутковості, IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV=0. IRR показує максимально-допустимий відносний рівень витрат, що може бути зіставлений з даним проектом, і розраховується приблизно по формулі:

, (1.32)

де f( ) – NPV(r₁) > 0, тобто чиста дисконтована вартість, що має позитивне значення;

f( ) – NPV(r₂) > 0, тобто чиста дисконтована вартість, що має від`ємне значення;

- коефіцієнт дисконтування, при якому NPV>0;

- коефіцієнт дисконтування, при якому NPV<0.

Метод визначення строку окупності інвестицій.

При використанні цього методу можливі два підходи:

1) не передбачається тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Строк окупності залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестицій по роках життєвого циклу проекту. Тоді

, при якому

2) при нерівномірному розподілі прибутку по роках життєвого циклу проекту строк окупності підраховується прямим підрахунком років, напротязі яких інвестиція погашається кумулятивним доходом.

Підвидом даного розрахунку є дисконтований строк окупності й у цьому випадку враховується зміна вартості грошових потоків у часі.

DPР = t + (KPV_t+1 / PV_t+1), (1.33)

де t – рік останнього від`ємного значення кумулятивної вартості;

KPV_t – кумулятивна вартість t року (останнє від`ємне значення);

PV_t+1- дисконтована вартість грошового потоку у t+1 році.

Останній метод точніше визначає строк окупності, але має істотні недоліки:

• не враховує вплив доходів останніх періодів;

• не враховує розподіл доходів по роках;

• не дозволяє оцінювати ефективність інвестиційного портфелю.

Однак цей показник незамінний, коли метою є не підвищення прибутковості підприємства в результаті використання інвестиційного проекту, а вирішуються питання ліквідності, а також коли інвестиції зв'язані з високим ступенем ризику.

Метод розрахунку коефіцієнта ефективності інвестицій.

, (1.34)

де PN – середньорічний чистий прибуток, грн;

К – єдиноразові капітальні вкладення;

RV - залишкова або ліквідаційна вартість, грн.

Особливості використання цього показника полягають в тому, що він:

• не припускає дисконтування показників доходу;

• доход характеризується величиною середнього прибутку;

• знаменник – середня величина інвестицій.

Цей показник порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу.

, (1.35)

де ЗСЗа – загальна сума засобів, авансованих у діяльність підприємства (підсумок балансу).

Недоліки застосування цього показника:

• не враховує зміну вартості грошей у часі;

• не робить розбіжності між проектами, що мають однаковий середньорічний прибуток, але різняться характером формування його по роках життєвого циклу проекту.

Часто виникає задача порівнювати проекти різної тривалості. Хай проекти А і Б розраховані на i і j років. В цьому випадку необхідно:

• знайти якнайменше загальне кратне термінів дії проектів;

• розглядаючи кожний з проектів, що повторюються, проаналізувати NPV проектів А і Б, які реалізовані необхідне число разів у перебігу сумарного періоду;

• вибрати той проект, для якого сумарний NPV загального потоку, що враховує повтори, має найбільше значення.

, (1.36)

де NPVi – чистий приведений дохід початкового (що повторюється) проекту;

i – тривалість проекту;

n – число повторень початкового проекту (воно показує число додатків (рос. – «слагаемых») у дужках).

Існує спрощена формула розрахунку, по якій враховується повтор проекту необмежене число разів:

. (1.37)

На практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність з різних джерел. Як плату за користування авансованими в діяльність підприємства ресурсами, воно несе витрати на підтримку свого потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат називають середньозваженою вартістю капіталу (WACC). Він відображує сформований на підприємстві мінімум повернення коштів на вкладений у його діяльність капітал. Розраховується в такий спосіб:

, (1.38)

де Да, До, Дв, Дп,- відповідно прибутковість акцій, облігацій, власного і позикового капіталу, %;

Ка, До, Кв, Кп, - відповідно частка даного виду капіталу в загальній сумі;

- податок на прибуток (частки).

Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності якого не нижчий за поточне значення показника WACC (або ціни джерела коштів для даного проекту, якщо проект має цільове джерело). Саме з цим показником порівнюється IRR, розрахований для конкретного проекту. Якщо IRR>WACC, то проект варто прийняти, якщо IRR<WACC, то проект варто відхилити, якщо IRR=WACC, те все рівно приймати або відхиляти проект, тобто проект є індиферентним.

Показник WACC застосовується тільки для акціонерних товариств. Якщо підприємство не є акціонерним, то аналогом WACC є рівень витрат виробництва і обігу у відсотках до загальної суми авансованого капітал.

Застосування різних показників іноді може привести до різних висновків. При оцінці ефективності ІП підбирається відповідна схема його фінансування з метою забезпечення умов його реалізації.

Оцінка витрат і результатів реалізації ІП здійснюється за розрахунковий період, тривалість якого (горизонт розрахунку) приймається з урахуванням:

• тривалості створення, експлуатації і ліквідації об'єкта;

• нормативного терміну служби технологічного устаткування;

• досягнення заданих показників ефективності (прибутку, доходу, норми прибутку на капітал).

Вибір одного проекту з декількох – традиційна задача, яка найчастіше пов'язана з обмеженістю доступних фінансових ресурсів. Залежно від критерію вибір буде різним. Існують наступні взаємозв'язки між показниками NPV, PI, IRR і CC (WACC):

NPV>0, то IRR>CC і PI>1;

NPV<0, то IRR<CC і PI<1;

NPV=0, то IRR=CC і PI=1,

де СС – вартість капіталу.

Зі всіх розглянутих критеріїв найприйнятнішим для ухвалення рішення інвестиційного характеру є NPV, IRR і PI. При цьому враховується наступне:

1. рекомендується вибирати варіант з великим NPV, оскільки цей показник характеризує можливий приріст економічного потенціалу підприємства. Це одна з найважливіших цілей для підприємства;

2. можливо зробити розрахунок коефіцієнта IRR для пріростних вкладень показників капітальних вкладень і доходів (один проект в порівнянні з іншим). При цьому, якщо IRR>CC, то пріростні витрати виправдані і доцільно прийняти проект з великими капітальними вкладеннями. Вважають, що найважливішим є показник NPV.