67. Що слід розуміти під державною фінансовою політикою?

Метою державної фінансової політики є забезпечення істотного підвищення рівня життя громадян нашої країни.

Державна фінансова політика спрямовується на виконання цілого комплексу завдань. У першу чергу, це забезпечення економічного зростання, що відображається в динаміці показників приросту ВВП. Втім, досягнення високих темпів ВВП уряд не розглядає як кінцеву мету. Не менш важливим є раціональне використання досягнутих результатів. Збільшен­ня доходів. як наслідок забезпечення високого приросту ВВП, має спрямовува­тись на зміцнення фінансового потенціалу вітчизняного бізнесу, підвищення йо­го конкурентоспроможності та ефективності, забезпечення зростання оплати праці зайнятих. Причому такі результати повинні сприяти нарощуванню доходів державного та місцевих бюджетів, що дасть змогу забезпечити соціальні випла­ти з боку органів державного управління в розширених обсягах.

68.Дискреційна та недискреційна фінансова політика: сутнісна характеристика.

За способом реалізації фінансова політика буває двох типів:

 дискреційна фінансова політика;

недискреційнафінансоваполітика.       Дискреційна фінансова політика - це політика, що проводиться безпосередньо урядом країни і здійснюється за допомогою органів системи управління фінансами. Такий тип фінансової Політики недостатньо враховує можливості фінансового регулювання. Основними засобами дискреційної політики є:

 соціальні програми;

 державні закупки;

 державні інвестиції;

 зміна трансфертних видатків пєрерозподільчого типу;

 громадські роботи, що пов'язані з видатками;

управлінняподатковимтягарем.       Під нєдискреційною фінансовою політикою розуміють здатність податкової системи до самостійної стабілізації. Тобто, вона повинна мати такі особливості, які дозволять їй - регулювати фінансово-економічну діяльність в країні без безпосереднього втручання будь-яких органів управління. Дані особливості податкової системи називаються убудованими стабілізаторами. Крім податкового існують ще ряд - важливих убудованих стабілізаторів, що у своїй сукупності сприяють економічній рівновазі в країні. Серед них можна виділити наступні:

 соціальні виплати, включаючи допомоги по безробіттю;

 благодійні допомоги поза рамками системи соціального страхування;

 програми економічної допомоги (особливо в періоди кризи перевиробництва);

 ефект надійності компаній (наприклад, акціонерні товариства створюють ілюзію стабільності доходу не змінюючи рівень виплати дивідендів);

 інертність схильності до споживання (тобто, підтримуючи звичайний рівень життя, індивід повільно пристосовується до зміни рівня свого життя).       Але, не зважаючи на безумовно корисну здатність убудованих стабілізаторів до стабілізації фінансових процесів, без впливу уряду на фінансово-економічну ситуацію в країні не обійтись.       За рівнем втручання держави в економіку країни в залежності від особливостей її стану та розвитку фінансову політику поділяють на три основних типи:

 класична;

 регулююча;

 планово-директивна.

В сучасних умовах ні в одній країні світу в чисту вигляді жоден тип фінансової політики не зустрічається.