47. Поясніть відмінності у формуванні доходів східних рабовласницьких держав і Стародавньої Греції та Римської імперії.

Головними витратами рабовласницьких і феодальних держав були витрати на ведення воєн, утримання двору монарха, державного апарату; будівництво суспільних споруд (храмів, каналів для зрошувальних систем, портів, доріг, водопроводів). Головними доходами були: надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами); військова здобич, данина зі скорених народів; натур. грошові збори та повинності, мита, позики.

На ранньому етапі існування держави її доходи носили натуральний характер. Так, ресурси державної скарбниці у країнах Стародавнього Сходу, Римської імперії і Візантії поповнювалися за рахунок експлуатації рабів на державних п-ствах (рудниках, каменоломнях, соляних розробках тощо), воєнних пограбувань, данини з переможених народів, натуральних зборів і повинностей. Витрати рабовласницьких держав спрямовувалися на придбання розкошів царського двору, на утримання армії, флоту і на їх спорядження, на спорудження сусп. будівель, викуп полонених та на іншіпотреби. Розмеж. між ресурсами держави і власними ресурсами її глави в цей час не було. Монарх розпоряджався ресурсами держави як своєю власністю.

З розвитком товарного виробництва і обміну, розширенням і вдосконаленням функцій держави, її доходи і витрати поступово набували грошового характеру. Грошова форма вартості давала можливість встановлювати частки сплати доходів окремих господарств (осіб) на користь держави. Держава законодавчо визначає форми мобілізації своїх доходів і напрямки їх використання.

Виникнення фінансових відносин належить до періоду форму вання перших державних утворень міст-держав. Найвідомішим містом-державою Стародавньої Греції стали Афіни. Як еквівалент вартості товару в той час використовувалися найрізноманітніші предмети - шкури тварин або й самі тварини, метал у формі зливків, дроту чи брусків, сіль, перець тощо. Для обчислень на лічильній дошці використовували камінці, які з розвитком товарного обміну набули значення грошових одиниць. Перші гроші найдавнішої грецької культури епохибронзи знайдені археологами у формі зливків різної ваги (29-37 кг.) із клеймом, що імітували волові шкури належать до XVІІІ-XV ст. до н. е.

48. Доходи та видатки феодальних міст.

Феодалізм не знав єдиного документа, який об'єднував би всі доходи і видатки держави. На цій стадії розвитку суспільства основними витратами були витрати на ведення війн, утримання монаршого двору, державного апарату, будівництво суспільних споруд (храмів, каналів, зрошувальних систем, доріг, водопроводів). Основними доходами були надходження від державного майна (доменів) і регалій (монопольного права монарха на окремі промисли і торгівлю певними товарами), військова здобич, дань з покорених народів, натуральні і грошові збори, мито, позики.

Найбільш розвинуті форми фінансових відносин при феодалізмі існували в містах центрах ремесел, мануфактур та торгівлі. Міста часто викуповували у феодалів право на всякого роду податки і збори (торгові збори, монетну регалію, судібни збори тощо). Все більш широке розповсюдження одержують державні фінанси в часи абсолютних монархій, особливо у зв’язку з величезним зростанням видатків на утримання королівського двору, заміною феодального ополчення наймитницькою армією, розвитком (незначним) практики держ. субсидування промисловості, обумовленої головним чином потребами армії та двору. З розпадом феодалізму і поступовим розвитком в його надрах капіталістичного способу в-тва все більшого значення стали набувати грошові доходи і витрати держави, а доля натур. зборів скорочувалась. Бюджет як явище в історії людського суспільства з'явився порівняно недавно – в епоху капіталізму.

49. Які зміни у сфері податків та державних видатків відбулися на етапі індустріального розвитку економіки?Незважаючи на безліч економічних важелів, за допомогою яких держава втручається в економічне життя країни, найвідчутнішими серед них є оподаткування та урядові видатки. Саме податки — економічна основа для здійснення урядових закупівель товарів та послуг і державних трансфертних платежів.За останні десятиріччя урядові видатки значно зросли і досягли 20 % валового внутрішнього продукту. Крім придбання товарів і послуг (закупівля зброї, будівництво автомагістралей і поштових споруд, утримання суддів, пожежних, учителів тощо), держава здійснює виплати, які перерозподіляють податкові доходи, отримані від усіх платників податків, певним верствам населення в формі допомоги по безробіттю, виплат на соціальне страхування і забезпечення, допомоги ветеранам війни тощо. Останнім часом вони також зросли і в багатьох країнах перевищують 20 % національного доходу. Як наслідок, податкові надходження, необхідні для фінансування державних закупівель і трансферт. платежів, складають близько ⅓ ВВП.

Крім об’єктивних економічних, фінансових і політичних проблем, що впливають на нестабільність структури бюджету, коливання в питомих вагах окремих статей пов’язані і з проблемою взаємозв’язку бюджету з цільовими фондами. По-перше, постійно змінювався перелік цих фондів. По-друге, окремі фонди то включаються в бюджет, то вилучаються з нього. При цьому чим масштабніший фонд включався або виключався з бюджету, тим істотніше це впливало на питому вагу інших груп і статей доходів і видатків.

.В динаміці структури видатків бюджету України спостерігаються досить чіткі тенденції. По-перше, це зниження частки видатків на економічну діяльність держави. Як уже підкреслювалось раніше, це закономірний результат трансформаційних процесів у сфері фінансів підприємств. І хоча крива змін трохи стрибкоподібна, усе ж тенденція має чітку спрямованість. По-друге, це стабільність соціальних видатків. По-третє, характерною рисою динаміки структури видатків бюджету є підвищення питомої ваги видатків, пов’язаних із реалізацією управлінської функції держави.

З одного боку, це досить об’єктивна і закономірна тенденція. Україна, почавши формувати свою державність, стала створювати і відповідний державний апарат, налагоджувати міжнародні відносини. Але, з іншого боку, на тлі економічної кризи, зниження реальних доходів і життєвого рівня переважної частини населення, це здається не зовсім виправданим. З інших груп видатків необхідно виділити, насамперед, видатки на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту постраждалого населення. Незважаючи на скасування з 1997 р. формування цільового фонду на зазначені цілі, видатки, що у даний час фінансуються за рахунок звичайних (нецільових) доходів бюджету, мають досить стабільний характер і становлять біля 4 % обсягу бюджету. Видатки на обслуговування державного боргу, навпаки, мають нестабільний характер, але це пояснюється значною мірою незалежними від бюджетної політики причинами — установленим графіком погашення заборгованості і виплати процентних доходів кредиторам держави.

50.Визначте проблеми щодо фінансового забезпечення соціальних потреб держави в постіндустріальній економіці.Найважливішим елементом базису постіндустріальної формації стає наука, університети, частково загальноосвітня школа. Вони переходять з надбудови індустріального суспільства в базис постіндустріального, утворюючи з інформаційно-складеною частиною базису нерозривну єдність. Відбувається остаточне перетворення науки на безпосередню продуктивну силу суспільства, почате в період індустріалізму.  

Формаційна спільність інформаційно-економічної формації включає: 1) фінансову і технократичну еліту, 2) інформаційно-технічну інтелігенцію, 3) інженерно-технічну інтелігенцію, 4) користувачі Інтернету і персональних комп'ютерів. Потреба в самоствердженні стає ведучою серед мотивів. Мотивами "інформаційно-фінансової інтелігенції" стають також проблеми багатства, виживання людства в умовах екологічної катастрофи і глобалізації. 

Прибічники постіндустріальної інформаційно-економічної цивілізації виявляють безліч серйозних проблем, які обтяжують постіндустріальні суспільства. Передусім, це проблема взаємин "золотого мільярда" і іншої частини людства, тобто проблема конфлікту між багатими і бідними. Інформаційна революція розділяє усе населення на два інформаційні класи - власників засобів інформації і не власників. Виникає нова соціально-інформаційна і соціально-економічна нерівність. І нарешті, маси людей, що не опанували засоби інформації і одночасно витиснені з сфери матеріального (сільського і промислового) виробництва, опускаються на соціальне дно. Неробство цього населення стає причиною асоціальної активності, прикладом якої може служити агресивність уболівальників різних країн.

Постіндустріальна епоха, що настає є постекономічною, тому що в ній - виробництво матеріальних благ, матеріальні інтереси, приватна власність, індивідуальний товарний обмін, експлуатація вже не є такими, що переважають. Переважають стають виробництво інформації, творчі інтереси, колективна власність, нетоварний обмін інформацією, зникнення експлуатації як факту. У постіндустріальній інформаційно-економічній формації зберігаються і змішана власність на інформацію, і інформаційні мережі, і інформаційно-товарний обмін, і експлуатація творчої праці, і багаті і бідні, і колишні мотиви (багатство, незалежність, влада, творчість), тільки їх роль в мотиваційній структурі міняється.

Верхівка суспільства, орієнтована не на отримання незчисленних матеріальних благ, а на отримання нового знання, що прагне до досягнення внутрішньої задоволеності своєю діяльністю, проте розпоряджатиметься основною частиною громадського багатства; в той же час представники нижчих класів, що прагнуть до забезпечення гідної якості життя через привласнення матеріальних благ, будуть позбавлені можливості досягнення рівня добробуту, до якого вони прагнуть.