45.Фінанси феод.Міст та їх вплив на розвиток держ.Відносин.

Типовим явищем щодо феодальної формації було ототожнення доходів та видатків голови держави із державними доходами та видатками. В період раннього феодалізму фінансові відносини зникли повсемісно. В подальшому по мірі розвитку товарно-грошових відносин все більш значення мали грошові податки. У звязку з постійними війнами зростали й державні грошові видатки. Найбільш розвинуті форми фінансових відносин при феодалізмі існували в містах центрах ремесел, мануфактур та торгівлі. Все більш широкого розповсюдження одержують державні фінанси в часи абсолютних монархій, особливо у звязку з величезним зростанням видатків на утримання королівського двору, розвитком (незначним) практики державного субсидіювання промисловості, обумовленої головним чином потребами армії та двору. Однак в епоху феодалізму фінанси були невпорядковані. Вони не були цілісною системою грошових відносин, що регламентуються державою, які виникають у звязку з формуванням та використанням загальнодержавного грошового фонду. Мобілізація коштів на основі системи відкупів та примітивних розкладних зборів відрізнялася безконтрольністю та свавіллям. Державна казна не відрізнялась від казни голови держави, та монархія розпоряджалися грошовими ресурсами цілком безконтрольно, як власними коштами. В мобілізації державних податків переважали розкладні податки, які породжували свавілля в їх стягненні. Податки були дуже невизначеними. Стягнення непрямих податків в формі “відкупів” також приймало характер пограбування. Сама система збору податкових платежів приймала різні форми, починаючи з покладання обов’язків збирачів рент на самих селян з солідарною відповідальністю за сплату та закінчувався наданням відкупів окремим містам. Звідси стає зрозумілим потреба буржуазії, що народжується, побудувати податкову систему, при якої платник залежав би не від збирача податків, а від закону. Істотним джерелом доходів в цей період був й продаж посад. Органи влади й суду аж до ХІХ в. утримувались за рахунок різних поборів з населення. Операції по державному кредиту, якими монархи широко користувалися, у банкірів, купців, лихварів також мали невпорядкований характер та здійснювались безконтрольно. Таким чином, фінанси в феодальному суспільстві розвивалися стрімко, підвищувалася роль загальнодержавних і місцевих податків. Формування феодальних монархій у ХV ст. створило необхідні передумови для уніфікації грошових систем в рамках окремих держав, що сприятливо вплинуло на розвиток грошово-кредитних відносин у Західній Європі..

46.Доходи і видатки феодальної держави

Класичні феодальні відносини сформувались в державах Західної Європи. Сутність феод. відносин полягала в тому, що старший власник землі – сеньйор – наділяв свого васала майном на умовах несення ним військової служби, виконання грош. повинностей, участі в суді. У феодальних державах існувала досить жорстка система оподаткування. Держ доходи феод держав в період ранньофеодальних монархій складалися з натуральних повинностей, з доменів і регалій, з податків у грошових формі, а також із судового мита. Основою держ доходів у період феодалізму були домени – майно (земля, ліси, водойми та інше майно, яке одноосібно належало королю).

Домени – були основою економічної і політичної могутності короля. Регалії – як форма державних доходів, це виключне право короля в якій-небудь галузі господарства.

Доходи феод держав: полюдний податок, поземельний податок, фіскальна монополія, мито. Всі фінансові нововведення йшли від Англії. 1215р.-велика Хартія Вольностей(Жодного податку без походження з парламенту) основа доходів феод держав – земля. Великою Хартією надавалося право утримувати гільдії, які сплачували податки на доходи.

Феодальна держава стягувала як непрямі податки, так і прямі. Переважало пряме оподаткування – подушний і поземельний податок. Характерним видом доходів феод держави було внутрішнє мито, яке справлялось за провезення товару через заставу по дорогах, річках.В 17-18 ст. внутрішнє мито у більшості країн Західної Європи і на Русі було скасоване. У феодальних державах важливим доповненням до податків був державний кредит. З часом доходи і видатки глави держави були відділені від дежавних доходів і видатків. Значну частину доходів феод. держав складали судові штрафи.

Видатки феод держав базувались на привато-правовому принципі. Основними видатками були: -військові (їх питома вага значно зросла, була вогнепальна зброя, військове озброєння); - видатки на утримання королівського двору; - податки на підкуп сусідніх васалів. Серед видатків були ті, що пов’язані з викупом короля з полону. Зароджується новий напрям видатків пов’язаний з економічною дільністю. Держава надавала всіляку підтримку, встановлювала державні субсидії та привілеї мануфактурам. Промислові п-ства отрим також грош. допомогу та експортні премії