Запитання для самоконтролю

1. Що таке служба безпеки підприємства?

2. Якими є функції діяльності служби безпеки?

3. Який порядок створення служби безпеки?

4. Який порядок ліквідації служби безпеки?

5. Як здійснюється відбір працівників на роботу в службу безпеки?

6. Що таке програма забезпечення безпеки фірми?

Тема 5. Особливості діяльності служби безпеки підприємства.

Мета: формування у студентів знань про охоронну діяльність служби безпеки підприємства, ознайомлення студентів із основними заходами протидії рекету, замахам, захопленню заручників.

ПЛАН

1. Завдання служби безпеки із організації режиму та охорони.

2. Діяльність служби безпеки із організації контрольно-пропускного режиму на підприємстві.

3. Діяльність служби безпеки із забезпечення внутрішньооб'єктного режиму та робота з представниками сторонніх організацій.

4. Охоронна діяльність служби безпеки.

5. Організація взаємодії з правоохоронними органами щодо га­рантування безпеки бізнесу.

6. Гарантування безпеки масових заходів.

7. Охорона комерційних вантажів.

8. Гарантування безпеки керівників.

9. Гарантування безпеки об'єкта і бізнесу.

10. Діяльність служби безпеки в кризових ситуаціях.

11. Купівля, зберігання і використання зброї для забезпечення діяльності служби безпеки підприємства.

12. Використання собак-охоронців для гарантування безпеки.

13. Технологічні заходи гарантування безпеки.

14. Гарантування фізичної безпеки.

15. Заходи протидії рекету, замахам, захопленню заручників; правила поведінки особи під час її захоплення як заручника.

-1-

Для забезпечення надійної охорони матеріальних цінностей, конфіденційних документів та інформації, що містить відомості комерційного характеру, а також для своєчасного запобігання спро­бам несанкціонованого доступу до них встановлюють певний режим діяльності, дотримання якого є обов'язковим для всіх працівників, відвідувачів і клієнтів.

Керівники і працівники фірми, що забезпечують і здійснюють ре­жим охорони, керуються у своїй діяльності відповідним законодав­ством, нормативними документами і певними рекомендаціями.

-2-

З методологічної точки зору при вивченні даної теми, необхідно, насамперед, визначити сутність та місце поняття контрольно-пропускний режим - комплекс організаційно-правових обмежень і правил пропуску через контрольно-пропускні пункти в окремі будівлі (приміщення) працівників об'єкта, відвідувачів, транс порту і матеріальних засобів.

Контрольно-пропускний режим як частина системи безпе­ки має відповідати чинному законодавству, статуту підприємства так іншим нормативно-правовим актам, що регулюють діяльність підприємства.

Основними цілями створення контрольно-пропускного режиму є:

• захист законних інтересів підприємства, підтримка порядку внутрішнього управління;

• захист власності підприємства, її раціональне й ефективне використання;

• зростання прибутків підприємства;

• внутрішня і зовнішня стабільність підприємства; захист комерційних таємниць і прав на інтелектуальну власність.

Контрольно-пропускний режим як частина системи безпеки дає змогу вирішити такі завдання:

• забезпечення санкціонованого проходження працівників відвідувачів, ввезення (вивезення) продукції і матеріальних цінностей, ритмічної роботи підприємства;

• запобігання безконтрольному проникненню сторонніх осіб і транспортних засобів на території, що охороняються, і в окремі будівлі;

• своєчасне виявлення загроз інтересам підприємства, а також потенційно небезпечних умов, що сприяють виникненню матеріального і морального збитку підприємства;

• створення надійних гарантій підтримки організаційної стабільності зовнішніх і внутрішніх зв'язків підприємства;

• припинення посягань на законні інтереси підприємства, вико­ристання юридичних, економічних, організаційних, соціально-психологічних, технічних та інших засобів для виявлення і по­слаблення джерел загроз безпеці підприємства.

Основні заходи контрольно-пропускного режиму розробляє служба безпеки, а затверджує керівник фірми. Відповідальність за організацію контрольно-пропускного режиму покладається на начальника служби безпеки, практичне здійснення контрольно-пропускного режиму - на охорону (чергових по КПП, контролерів, охоронців), працівники якої мають знати встановлені на об'єкті правила контрольно-пропускного режиму, документи, що діють, стосовно порядку пропуску на об'єкт (з об'єкта) працівників і відвідувачів, ввезення (вивезення) товарно-матеріальних цінностей. Контрольно-пропускний режим може бути встановлений як по об'єкту загалом, так і в окремих корпусах, будівлях, відділах, сховищах та інших спеціальних приміщеннях.

Вимоги до контрольно-пропускного режиму слід обов'язково довести до кожного працівника об'єкта. Всі працівники об'єкта зобов'язані дотримуватися їх. У кожному випадку порушення контрольно-пропускного режиму необхідно проводити адміністративне розслідування.

-3-

Внутрішньооб'єктний режим - це встановлений на фірмі порядок виконання правил внутрішнього трудового розпорядку щодо гаранту­вання економічної безпеки, збереження матеріальних засобів і захисту конфіденційної інформації.

Вимогами до внутрішньооб'єктного режиму такі:

• установлення чіткого розпорядку робочого часу;

• суворе дотримання працівниками фірми правил економічної та інформаційної безпеки, правил протипожежної і протиаварійної безпеки і техніки безпеки;

• установлення порядку приймання і роботи з відвідувачами сторонніх організацій;

• обладнання фірми технічними засобами забезпечення виробничої діяльності;

• порядок здавання і приймання приміщень під охорону;

• порядок ведення телефонних, факсових і телекомунікаційних обмінів інформацією з дотриманням режиму конфіденційності та економії.

-4-

Основними напрямами охоронної діяльності служби безпеки є:

• захист життя і здоров'я громадян;

• охорона майна власників, зокрема під час його транспорту­вання;

• проектування, монтаж і експлуатаційне обслуговування засобів охоронно-пожежної сигналізації.

Кожний із зазначених напрямів має свої особливості при гарантуванні безпеки конкретного об'єкта захисту.

Об'єктами охорони є: стаціонарні об'єкти; рухомі об'єкти; персо­нал; грошові кошти; цінні папери та інші цінності.

Охоронці. Завдання і діяльність охорони спрямовані передусім на виконання охоронних функцій. Охоронці при цьому повинні вміти абстрактно мислити, імпровізувати, бути ініціативними, виявляти імовірнісний підхід до подій, тобто охоронець повинен розвивати в собі інтелект, розсудливість, гнучкість мислення, фізичну силу, чуття, стриманість та ін.

Охорона грошових коштів. Безпеку грошових коштів потрібно гарантувати на всіх етапах: отримання (здавання) в банку, транспор­тування, тимчасове зберігання в касі - видача (приймання). Кожна із цих ситуацій потребує спеціальних знань і умінь, професіоналізму та передбачливості.

Відділ інкасації. Це структурний підрозділ служби безпеки. Його очолює начальник відділу, що підпорядковується начальникові служ­би безпеки та його заступникові. До складу відділу належать кілька маршрутних груп і група внутрішньої інкасації.

На відділ покладаються такі завдання:

• збирання грошової виручки безпосередньо на підприємствах і в організаціях, з якими банк уклав договори на інкасацію грошової виручки, доставка і здавання її в касу банку;

• виконання за дорученням керівництва банку завдань з пере­везення грошей і інших цінностей;

• доставка клієнтам заздалегідь підготовлених за їхніми заявками грошових сум та їх здавання у встановленому порядку в касу клієнта.

Інкасатор - це посадова особа, що приймає гроші від організації для здавання їх у банк.

Гарантування безпеки персоналу. Особиста безпека персоналу, зокрема головних посадових осіб фірми, передбачає:

• охорону з використанням охоронців;

• власну безпеку особи, що виявляється у фізичній готовності до відбиття злочинних дій, психологічній готовності до сприйняття критичних умов реагування на них;

• використання засобів власної безпеки, дозволених для викори­стання в особистих інтересах відповідними законами.

Особисту безпеку можуть гарантувати особисті охоронці, що поряд з високими моральними якостями уміють володіти собою в критичних ситуаціях, здатні швидко й рішуче діяти за будь-яких обставин. Вони мають бути добре розвинені фізично, психологічно сумісними з особою, що охороняється, і членами його сім'ї та професійно підготовленими до цієї роботи.

-5-

Якою б узгодженою не була самоорганізація безпеки підприєм­ницької організації, вона не забезпечить запобігання злочинним по­сяганням без взаємодії з відповідними правоохоронними органами і насамперед з міліцією.

Метою співпраці є запобігання злочинним посяганням на персонал комерційних підприємств та розкриття їх цінності.

Пріоритетними напрямами взаємодії підприємства і тери­торіального органу внутрішніх справ мають бути:

1. Обмін інформацією:

• про факти (способи) розкрадань грошових коштів з використан­ням підроблених банківських документів, кредитних карток, інших документів;

• про фізичних осіб, що працюють у комерційних підприємст-вах, підозрюваних у скоєнні злочинів.

2. Розроблення сумісних заходів:

• протидії передбачуваним (реальним) кримінальним проявам, загрозам убивства або тяжких тілесних ушкоджень, знищенню майна підприємств, їх керівників, співробітників та членів їх сімей;

• із технічної оснащеності засобами сигналізації об'єктів;

• зі створення так званої "гарячої лінії"" між службами безпеки і територіальними органами внутрішніх справ;

• участь у формуванні централізованого, регіонального банку даних про підприємства різних форм власності, недобросовісних учасників ділових операцій, кримінальних авторитетів та ін.

3. Робота з підбору, розстановки, професійної, спеціальної підготовки персоналу служби безпеки:

• здійснення сумісної перевірки кандидатур на роботу в службу безпеки з використанням інформаційних можливостей органів внутрішніх справ, відомостей про судимість та ін.;

• сумісне розроблення і введення правил про відповідальність персоналу за протиправне використання або розголошування комерційної таємниці;

• використання допомоги міліції в навчанні і підвищенні кваліфікації кадрів служби безпеки.

Взаємодія служб безпеки фірми, компанії з державними право­охоронними органами є дуже серйозною і значною мірою ще не до кінця законодавчо розв'язаною проблемою. Тому досі в діяльності цих органів і підприємницьких компаній існує чимало проблем і навіть суперечностей. Це нерідко призводить до незахищеності підприємців перед неправомірними діями працівників міліції та контрольних органів і навіть до порушення їх прав і свобод як громадян і власників.

-6-

Масовий захід - це заздалегідь сплановане і визначене за місцем, часом, кількістю учасників і причинами зібрання людей, що має харак­тер свята, культурного або рекламного заходу або ділової зустрічі.

За цілями і завданнями масові заходи можна поділити на такі види:

1. Культурно-спортивні заходи: концерти, спортивні змагання, святкові зібрання.

2. Рекламно-комерційні (ярмарки, презентації, розпродажі тощо).

3. Ділові зустрічі і прийоми партнерів по бізнесу (збори акціонерів, а також інші зустрічі і прийоми, що проводяться у формі шведсь­кого столу, фуршету).

4. Інші масові заходи: весілля, банкети і збори з нагоди різних ювілеїв, святкувань.

До загальних завдань, які вирішуються під час проведення всіх названих вище масових заходів, належать:

• ознайомлення з об'єктом охорони, його попередня й основна перевірка перед початком заходу;

• встановлення контакту з міліцією і домовленість про взаємодію та підтримку в разі потреби, про передачу міліції правопорушників;

• запобігання пронесенню на об'єкт, що охороняється, зброї, вибухових, горючих і отруйних речовин, наркотиків, важких предметів і каміння;

• запобігання проходу на територію або в приміщення, що охо­роняються, осіб з собаками;

• контроль і підтримка порядку на прилеглій території та в суміжних приміщеннях (наприклад, контроль дій осіб у сусідньому банкетному залі).

За півтори-дві години до початку заходу співробітники охоронного підприємства (або служби безпеки) прибувають на об'єкт для про­ведення його перевірки. Іноді зачистка об'єкта може бути проведена завчасно (наприклад, за добу до початку заходу), але в цьому разі після закінчення зачистки на об'єкті має залишитися охорона. В процесі за­чистки об'єкта насамперед шукають:

• вибухові пристрої;

• вибухові, займисті речовини та рідини;

• хімічні отруйні речовини, речовини й рідини із сильним за­пахом;

• різні матеріали і предмети, які можуть скомпрометувати фірму перед гостями;

• сторонніх осіб, що сховалися на об'єкті.

Огляд об'єкта може бути пов'язаний із використанням різних по­шукових приладів і собак.

Найважливішим превентивним засобом, який має забезпечити безконфліктність масового заходу, є належний пропускний режим. Перед початком заходу доцільно відсіяти як тих, хто не має запрошень і вхідних квитків, так і тих, хто прийшов на захід у нетверезому стані або з собакою. Особливу увагу слід звертати на тих осіб, які намага­ються пронести із собою різні предмети і речовини, що можуть бути джерелом небезпеки для присутніх. Тому охорона має пильнувати осіб із портфелями та місткими сумками, а також тих, у кого верхній одяг такий, що під ним можна заховати зброю, вибухові і займисті речовини і все те, що може завдати шкоди здоров'ю людей або зірвати захід, що проводиться.

-7-

Комерційні вантажі можна перевозити автомобілями різної вантажності, залізничним транспортом (в окремих вагонах, піввагонах, на платформах), авіаційним транспортом, морськими і річковими суд­нами. Вибір виду транспорту залежить від швидкості та надійності доставки, вартості перевезення, необхідності проведення додаткових навантажувально-розвантажувальних операцій та ін. У цьому переліку пункт "надійність" - один із головних.

Уточнення договору про охорону. При узгодженні умови договору уточнюють за такими пунктами: вид доставки, вид вантажу, гарантії сторін і ступінь відповідальності охоронців, терміни і маршрут до­ставки, час і порядок приймання вантажу під охорону, час і порядок передачі вантажу одержувачеві.

Вибір маршруту. Слід планувати маршрут так, щоб він не проходив через зони регіональних конфліктів і криміногенно небезпечних районів. Для цього служба безпеки фірми повинна мати свій інформаційний банк даних або користуватися інформацією інших фірм.

Приймання вантажу під охорону. Зазвичай у договорі заздалегідь визначають порядок отримання вантажу під охорону.

Охорона в дорозі слідування. Під час перевезення вантажу автомобілем охоронець перебуває або в кабіні, поряд з водієм, або в машині супроводу.

Охорона під час зупинок. Треба завжди пам'ятати, що зупинка в дорозі - це додаткова небезпека. Зупинятися і паркуватися потрібно якомога ближче до офіційних державних установ (у місті), постів ДАІ. Під час зупинок проводиться зовнішній огляд цілісності ван­тажу. Якщо передбачається тривала стоянка, то виставляється змінна охорона.

Здавання вантажу. У пункті призначення старший охоронець здає вантаж одержувачеві. Якщо вантажоодержувач заздалегідь не сповіщений про доставку вантажу, то йому повідомляють про це через ту посередницьку організацію, куди доставлений вантаж. Після прибут­тя представників вантажоодержувача слід перевірити в них документи, що засвідчують особу, а також документи на право приймання вантажу. Після цього перевіряють: цілісність вантажу або контейнерів, в яких він був доставлений. Після закінчення огляду, якщо немає претензії з боку одержувача, вантаж передають під його контроль. Після розпису вантажоодержувача в документах про прийняття вантажу робота охо­рони вважається завершеною. За наявності претензій з боку одержувача складають акт, про що старший охоронець повідомляє своє керівництво (вантаж у цьому разі здають за фактом).

-8-

Загальні правила гарантування безпеки керівників:

• під час переміщення суб'єкта, який перебуває під охороною, потрібно уникати постійних і незмінних маршрутів під час поїздки на роботу і назад, оскільки злочинці зазвичай стежать за жертвою, щоб вибрати найкраще місце і час для нападу;

• якщо виявлено факт стеження за автомобілем, потрібно різко змінити маршрут і повідомити міліцію;

• у місцях значного скупчення людей охоронці мають розміститися так, щоб перекрити входи й виходи із приміщення, в тому числі й службові, а також вікна;

• у разі пішої прогулянки клієнта один охоронець рухається по­переду на такій відстані, щоб встигнути припинити будь-яку спробу нападу, а другий - позаду лівіше (правіше) від особи, яку охороняють, на відстані 3-5 м. Третій охоронець перебуває позаду всіх і прикриває всю групу від нападу;

• для забезпечення фізичної охорони особи охоронець має скласти перелік усіх найбільш небезпечних місць з огляду на можливий напад;

• повідомити особу, яку охороняють, про важливість дотримання нею всіх правил особистої безпеки;

• охоронцям, що перебувають в автомобілі, який супроводжує особу, котру охороняють, треба покинути транспортний засіб швидше, ніж зупиниться машина, в якій перебуває особа, яку охороняють. Охоронці шикуються у бойовий порядок, тобто лицем по ходу руху - по діагоналі. При цьому перший охоронець займає позицію спереду від підзахисного, з правого боку від нього, а другий - зліва позаду особи, яку охороняють;

• слід перевірити автомобіль перед тим, як до нього має сісти особа, яку охороняють;

• перевірити ліфти й ліфтові шахти;

• перевіряти посилки й бандеролі;

• перед укладенням важливого договору працівники служ­би безпеки мають з'ясувати всю можливу інформацію про потенційного партнера і доповісти керівникові.

-9-

Для захисту різних об'єктів потрібно:

• приділяти постійну увагу системі захисту будівель та охоронній сигналізації внутрішніх, особливо підвальних, приміщень та останнього поверху;

• добиватися встановлення і справного функціонування сучасних теле-, відео-, фотосистем;

• ініціювати будівництво захисних споруд й керувати ним;

• організовувати створення спеціально обладнаних приміщень для зберігання найважливіших документів, цінностей тощо;

• налагоджувати систематичне спостереження за безперебійним функціонуванням контрольно-пропускних систем і відповідних пунктів перевірки документів тощо;

• сприяти прийняттю рішення про купівлю та встановлення детекторів для виявлення у поштових посилках підозрілих ме­талевих та інших предметів;

• контролювати режим вмикання і безперебійної роботи у нічний час, вихідні та святкові дні систем охоронної сигналізації, внутрішнього і зовнішнього освітлення;

• підвищувати рівень виховної та профілактичної роботи з керівниками і працівниками фірми;

• звертати їхню увагу на важливість додержання ними законів, інструкцій, положень;

• підвищувати мобілізаційну готовність і психологічну підготовку керівників і працівників під час пожеж, у разі загрози вибухів та ін.;

• відпрацьовувати системи екстреного оповіщення та збору ко­лективу у разі виникнення екстреної ситуації;

• постійно повідомляти про всі виявлені службою безпеки по­рушення на підприємстві.

-10-

Для запобігання кризовим ситуаціям служба безпеки повинна:

• розробляти запобіжні плани можливої евакуації персоналу, матеріально-технічних цінностей і документів з об'єкта;

• здійснювати координацію дій служби безпеки із заходами дер­жавних правоохоронних органів;

• формувати групи з надзвичайних ситуацій;

• приділяти підвищену увагу працівникам, яких приймають на роботу, оцінювати насамперед секретарів, шоферів;

• підтримувати дружні стосунки між керівниками і працівни­ками;

• мінімізувати прояви конфліктів серед працівників;

• перевіряти працівників на можливу належність до терористич­них угруповань;

• передбачати швидке ввімкнення сигналу тривоги і прийнят­тя охоронних заходів для запобігання втечі терористів чи грабіжників.

Якщо стався випадок грабежу і злодії втекли з місця злочину, то служба безпеки має вжити таких заходів:

• добитися, щоб не зник жоден доказ;

• вимагати, щоб жодна особа, яка була присутня під час події, не покинула фірму;

• не давати жодних повідомлень у пресу, попередньо не пора­дившись з адвокатом;

• опитати свідків і дати їм змогу заповнити наперед підготовлену анкету з описом нападників;

• усіх постраждалих доставити в лікарню.

-11-

Купівлю, зберігання, перевезення зброї здійснюють відповідно до по­станови Верховної Ради України від 17.06.1992 р. "Про право власності на окремі види майна". Право купівлі мисливської гладкоствольної зброї мають громадяни України , які досягай 21 року, а право купівлі мисливської нарізної і комбінованої зброї - з 25 років. Право на купівлю газових пістолетів, холодної і пневматичної зброї калібром понад 4,5 мм і швидкістю польоту понад 100 м/с мають громадяни України з 18 років.

Для отримання в органах внутрішніх справ дозволу на придбання мисливської зброї треба подати такі документи: заповнену картку-заявку; квитанцію про оплату послуг за отримання дозволу.

Дозвіл на купівлю зброї видається громадянам за місцем їх прожи­вання органами внутрішніх справ після пред'явлення паспорта.

Протягом 10 днів від дня купівлі зброї вона має бути зареєстрована в ОВС з отриманням дозволу на її зберігання.

Для отримання дозволу на зберігання зброї подати власникові до ОВС:

• заповнену картку-заяву;

• корінець документа на купівлю зброї з відміткою магазину;

• дві фотокартки розміром 3x4 см;

• квитанцію про оплату послуг за видачу дозволу.

Дозволяється оформлення ОВС документів на передачу мисливської зброї від одного власника іншому. У разі втрати чи крадіжки зброї власник має негайно повідомити про це ОВС.

Законодавство України дозволяє громадянам використовувати для самозахисту пневматичну і газову зброю. На першу не потрібно ніякого дозволу. Проте користі від неї немає ніякої. Це - іграшка. На газову зброю потрібно отримати "добро" в міліції.

Охоронці повинні досконало опанувати навички поводження із зброєю до того, як їм дозволять носити її. Це потребує проведення регулярних занять, пов'язані цільовим тренуванням і належним до­глядом за вогнепальною зброєю.

Аргументами на користь відмови від озброєння охоронців можуть стати такі факти:

1. приватні охоронні підприємства і служби безпеки фірм не повинні досягати рівня відповідних державних структур або підміняти їх собою;

2. типова комерційна або громадська організація не є місцем, де можливий тяжкий злочин;

3. незахищеність від ризику випадкової смерті внаслідок поранен­ня у разі використання вогнепальної зброї в місцях великого скупчення людей.

Проте якщо ухвалюється рішення щодо озброєння охорони, то аргументами на користь озброєння можуть бути:

1. при використанні зброї загроза життєвій безпеці менша;

2. може трапитися так, що охороні цілком обґрунтовано доведеться скористатися зброєю на поразку або залякування.

-12-

Собаки мають бути добре дресировані спеціально для сторожової служ­би. У цьому разі собакам немає рівних за надійністю та ефективністю: їх не підкупиш і не залякаєш, не застанеш зненацька. Вони менш уразливі, ніж люди, більш живучі, агресивніші. Собака весь, від морди до хвоста, є живою зброєю.

Собак тре­ба спеціально тренувати, годувати, вигулювати, лікувати. На все це потрібен час, гроші, терпіння і відповідні знання, бо у використанні собак є певні тонкощі, які обов'язково треба враховувати:

1. Собака - жива істота, дуже розумна та емоційна. Придбавши собаку, ви берете на себе відповідальність за неї.

2. Людина, яка гратиме роль провідника службового собаки, обов'язково має пройти курс підготовки і провести дресирування собаки. Кваліфікованою є лише тварина, яка навчилася правильно діяти в екстремальних ситуаціях нападу.

3. Собака повинен жити в належних умовах. Неприпустимі для нього надто ніжні й надто суворі умови.

4. Собаку потрібно регулярно тренувати у спеціально обладнаному місці: вона має бігати, стрибати через перешкоди, повзати, нападати на навчальний макет, на людину, що зображує злочинця, вислизати від наведеного на неї ствола пістолета, рушниці, автомата, від петлі-зашморгу.

5. Категорично забороняється бити собаку, кричати на нього, то­пати ногами, відбирати їжу, лізти до нього у п'яному стані, жартома нацьковувати на людей (собака жартів не розуміє), знущатися з нього. Намордник слід надівати лише там, де це потрібно.

6. За своєю конституцією (статурою) собак поділяють на три основних типи: важкі (наприклад, доги, ротвейлери, чорні тер'єри), середні (німецькі вівчарки, різеншнауцери, великі добермани), малі (ердельтер'єри, боксери, пітбультер'єри). Оптимальний варіант - середній тип. А найкращий собака - вівчарка або лайка, за умови, що вівчарка зліша, а лайка розумніша.

7. Є "модні" породи собак. Це собаки-вбивці, яких спеціально ви­користовують для так званих "собачих боїв": пітбультер'єри, стафордшири, великі доги. Всі вони надзвичайно агресивні, погано керовані, емоційно легкозбудливі, а тому - дуже небезпечні, насамперед для самих власників. Ці собачки легко перекушують кістку руки, не те що горло. І як тільки відчують, що господар їх побоюється, то вмить переймуть ініціативу. Тому в цивілізованих країнах таких собак або забороняють тримати в приватних будинках, або вимагають реєстрації в поліції та регулярних звітів про їх належну поведінку.

8. Основні варіанти атаки собак "середнього" типу полягають у стрибку на плечі, в ударі всіма чотирма лапами в поперек, а також в ударі головою під коліна. Як тільки людина впала, собака пускає в хід зуби. Дресировані собаки вміють кусати за ноги, горло, пах. Особливо важливо виробити у собаки рефлекс укусу тієї руки, яка тримає зброю, і нападати не тільки ззаду або збоку, а й спереду. Всі види атак потрібно відпрацювати з твариною до повного автоматизму дій.

9. У яких місцях собака може бути поряд з вами? У дуже багатьох: у квартирі, в офісі, на дачі, в автомобілі, в гаражі, під час прогулянки з дружиною або з дітьми. Хіба що в театрі і в ресторані її присутність недоречна.

-13-

З усіх видів злочинів у країнах СНД майже 70% становлять крадіжки і грабежі майна громадян, власності підприємств і фірм. І кожен третій серед цих майнових злочинів був спровокований безпечністю власників або недостатньою захищеністю місць зберігання матеріальних цінностей.

Автомобіль. Найнадійніший запобіжний засіб - не залишати його без нагляду ні на хвилину. Потрібно нанести спеціальне маркування на фари, скло, колеса, радіоприймач і магнітофон. Воно має бути достатньо витонченим і водночас помітним: не так уже багато злочинців, здатних зазіхнути на річ з клеймом власника. Ще одна важлива обставина - автомобіль потрібно застрахувати.

Двері. Слід робити їх із міцного матеріалу не менш 7 мм завтовшки. Бажано покрити їх металевим листом. Метал треба замаскувати фар­бою, синтетикою, рейками, шкіряним замінником, щоб не привертати зайвої уваги. Ще краще ставити подвійні двері - перші з деревини, другі - металеві. Слід ставити на двері не менше двох надійних замків різної конструкції. Вони мають бути віддалені один від одного не менш як на 35-40 см.

Вікна - найуразливіше місце будь-якого приміщення. Адже скло легко розбити, видавити, вирізати склорізом. По-перше, на вікна в житлових приміщеннях потрібно ставити тільки подвійні рами підвищеної міцності. Якщо вікна відчиняються, то слід потурбуватися про те, щоб у них були міцні і надійні шпінгалети.

По-друге, вікна перших поверхів, засклені двері балконів і лоджій, вікна, розміщені поряд із пожежними сходами, деревами, дахом суміжних будівель, слід закривати ґратами.

Сигналізація. Доцільно укласти договір з місцевим відділом міліції про технічну охорону квартири. Якщо це з якихось причин неможливо (або небажано) зробити, треба обладнати житло чи офіс системою сигналізації. Датчики сигнальних приладів можна розміщувати на дверях, вікнах, ґратах, стінах, стелі, меблях, в освітлювальній арматурі, побутових елек­троприладах.

Сейфи. У випадку, коли ніщо не вберегло квартиру або офіс від вторгнення злочинців, потрібно мати останню "лінію оборони" - надійні сейфи. У стаціонарних і стінних сейфах слід зберігати гроші, цінні па­пери, документи, коштовності, зброю, інші предмети.

Двір. Потрапити в офіс можна, тільки "порушивши" ту чи іншу межу, наприклад, непомітно перетнути територію, "обдурити" елек­тронну систему охорони дверей тощо. Почнемо з двору. Для захисту цього периметра існують складні й дорогі (вартістю в десятки тисяч доларів) системи, принципи роботи яких можуть бути різними: підземні кабельні, мікрофонні, оптичні, іноді ємнісно-індуктивні. Проте, як правило, цю техніку застосовують на складних об'єктах - аеродро­мах, у готелях і т.ін. Зазвичай за відвідувачами або автомобілями, що наближаються до будівлі, спостерігають за допомогою системи охо­ронного телебачення, використовуючи як приховані, так і відкриті відеокамери.

Дах. У звичайних офісах дах не охороняється, оскільки напад з даху не найефективніший, та й спеціальної апаратури для захисту дахів практично немає.

Незважаючи на безліч проблем і матеріальних витрат пов'язаних з використанням систем сигналізації, воно цілком виправдовує себе. Краще отримати сигнал про напад, ніж узагалі нічого про нього не знати.

Електронні системи захисту справедливо називають помічниками служби безпеки фірми. Це потрібно враховувати, вирішуючи проблему захисту офісу.

-14-

Для гарантування безпеки інформаційно-комунікаційних систем потрібно враховувати технологічні, логічні і фізичні чинники.

Для забезпечення логічної безпеки активно застосовують до­сить розвинені програмні засоби боротьби з вірусами, захисту від несанкціонованого доступу, системи ідентифікації та кодування інформації. Саме установи, що є життєво важливими для суспільства і держави, для нормального функціонування систем життєдіяльності країни, потребують особливої уваги. На жаль, на практиці заходи такого захисту часто зводяться лише до установлення надійного замка в сервер, придбання сейфа для зберігання інформаційних носіїв і облаштування протипожежної си­стеми.

Тобто 39% загроз - це загрози фізичних дій (при цьому до них ми не відносили збої електроживлення - 45%>). Саме цим загрозам, як правило, не приділяють достатньої уваги. Очевидно, що в таких ситуаціях у разі прояву фізичних дій (терористичні акти, елементар­ний вандалізм, пожежі, дії могутніми електромагнітними полями на інформаційні системи шанси на їх живучість здебільшого близькі до нуля. І це незважаючи на величезні витрати, пов'язані із гарантуванням технологічної і логічної безпеки.

Не слід забувати про те, що катастрофи і надзвичайні ситуації, з якими, на жаль, нам доводиться стикатися, є непередбачуваними і некерованими. Тому вимоги безпеки у всьому світі посилюються, і пропоновані рішення постійно вдосконалюються, створюються нові продукти, підвищується ступінь захищеності існуючих. Тому при установленні різних систем безпеки потрібно враховувати, що:

1) реальне зниження ступеня інформаційних ризиків можливе лише тоді, коли однаково розвинені технологічні, логічні й фізичні складові інформаційного захисту;

2) відставання технологій фізичного захисту інформаційних і телекомунікаційних ресурсів від реальних загроз багато в чому зумовлене незнанням статистики втрат і браком інформації про передові стандарти рішень у цій сфері.

-15-

Рекет, або здирство, - найпоширеніший вид злочинів проти бізнесменів.

Існує два види рекету:

1. Підприємця шантажують, погрожуючи розголосити або направи­ти в "компетентні органи" якісь небезпечні для нього відомості.

У цьому разі треба передусім "тягнути" час, щоб з'ясувати, наскільки обізнаний шантажист із реальним станом ваших справ, і спробувати виявити його (за допомогою фахівців, звичайно).

Ще один хороший засіб захисту - дезінформація. Якщо у вас є хоч тінь підозри, що хтось полює за компрометуючими матеріалами, зробіть "мисливцеві" послугу: поширюйте відповідні чутки, зробіть фальшиві документи і все для того, щоб "охочі" змогли ознайомитися з ними. Цим ви швидше за все спровокуєте вимагача зробити перший крок і, отже, зможете визначити його особу і отримаєте "зброю" проти нього, нічим не ризикуючи. Шантажисти, як правило, перебувають серед найближчого оточення бізнесмена.

2. Злочинці вимагають заплатити їм за те, щоб вони не вчини­ли щось погане бізнесменові, його близьким, його фірмі. Популярні варіанти в цьому разі - нав'язування "охорони" або пропозиція "взяти на роботу" з величезним окладом. У тому, що виникає подібна ситуація, іноді винен сам бізнесмен.

Якщо "наїжджає" велике злочинне угруповання, то воно насам­перед обмежиться "накладенням данини" в розмірі 10-20% доходу підприємства. А невеликі банди ("беззаконня") прагнуть "вибити" максимальну суму, аж до повного розорення підприємця. Але в обох випадках слід мати на увазі, що виконання первинних вимог - це лише спосіб підчепити вас на гачок. Потім вони вимагатимуть ще більше і ставитимуть нові умови.

Як їм протистояти? Передусім треба максимально тягнути час, щоб з'ясувати, хто на вас "наїжджає" і яким є ступінь реальної загро­зи. Обов'язково слід звернутися до фахівців з охоронної фірми або в міліцію. Найефективніший спосіб протидії рекетирам - зустрічний ре­кет. Проте він найскладніший і дорогий. Набагато простіше обмежитися рішучою відмовою, підкріпленою демонстрацією колективної сили: появою на горизонті міліції, охоронців, здійсненням комплексу заходів безпеки, виявленням джерел інформації, пошуком підслуховувачів, роз­робленням плану дій ваших рідних і співробітників у кризовій ситуації .

Викрадення бізнесмена або членів його сім'ї з метою викупу є од­ним з поширених видів кримінальних злочинів. Крім того, стати за­ручником можна випадково, наприклад під час пограбування банку, магазину, квартири, заміського котеджу або при захопленні людей терористами.

Заручник - це людина, яка перебуває "в полоні" у злочинців.

Класична схема викрадення є такою: планування, підготовка, захо­плення, укриття заручника, спілкування й допити, ведення переговорів, отримання викупу, звільнення або вбивство жертви.

На етапі планування злочинці намічають об'єкт для викрадення, суму передбачуваного викупу, учасників операції, відповідні місця викрадення, ведення переговорів, отримання викупу.

На етапі підготовки злочинці приділяють велику увагу детальному вивченню способу життя наміченої ними жертви (і всіх членів її сім'ї), на ті місця, де вона найчастіше буває, на ті заходи безпеки, яких вживає.

Захоплення є центральною частиною операції. Аналіз подібних акцій, що траплялися на заході, показав, що 90% всіх викрадень бізнесменів відбувається у той момент, коли жертва перебуває по дорозі на роботу або з роботи, недалеко від квартири чи офісу. Від моменту захоплення потрібно контролювати свої дії і фіксувати все, що може сприяти звільненню. Потрібно запам'ятати всі деталі транспортування з місця захоплення: час і швидкість руху, підйоми і спуски, круті повороти, зупинки біля світлофорів, залізничні переїзди, характерні звуки. За можливості всі ці відомості треба повідомляти на­тяком або запискою тим, хто веде переговори із злочинцями.

Допит. Практично завжди викрадених людей допитують. Допит може мати характер майже дружньої бесіди, а може супроводжуватися звірячими тортурами. Збереження психологічної стійкості під час тривалого перебування в ув'язненні - одна з найважливіших умов порятунку заручника. Тут корисними будуть будь-які прийоми та методи, що відволікають від неприємних відчуттів і переживань і дають змогу зберегти ясність думки, адекватну оцінку ситуації.

Викуп. Злочинці розуміють, що найбільша небезпека загрожує їм у момент отримання грошового викупу. Тому вони розробляють складні, багатоступеневі системи передавання грошей. Для цього бандити призначають час і місце прибуття людини з грошима, визначають маршрут. Злочинці ведуть приховане спостереження за цим місцем і кур'єром з грошима. Отримавши викуп, бандити не завжди звільняють заручника 3 ним можуть розправитися, аби позбавитися свідка. Крім того, він може зали­шатися в руках бандитів доти, поки вони не реалізують отримані гроші.

Звільнення. Якщо злочинці самі відпускають на свободу заручника вони відвозять його в якесь безлюдне місце і залишають там одного. Інший варіант - його кидають у замкнуте приміщення, вихід із якого потребує багато часу і сил. Третій варіант - висадити людину на вулиці (але далеко від постів ДАІ та від працівників міліції) і виїхати Після цього машину кидають або міняють на ній номер.

Може трапитися і так, що заручника звільняє міліція. У ць_0Му треба намагатися переконати злочинців, що краще за все їм здатися Тоді вони можуть розраховувати на пом'якшення вироку. Якщо така спроба не вдалася, переконайте злочинців, що їх доля прямо залежить від вашої. Якщо вони зважаться на вбивство, то будь-які переговори з ними втрачають сенс. Тоді залишається тільки штурм із застосуванням зброї.