§ 1. Поняття "фонових" явищ

З'ясування суті злочинності та її детермінанти буде неповним без урахування інших негативних суспільних явищ, що тісно пов'я­зані з нею. Ці явища досить різноманітні, але всі вони сприяють іс­нуванню злочинності і, навпаки. Тобто, одне обумовлює і взаємодіє з іншим. Негативні явища ніби обрамовують злочинність, тому їх ще називають "фоновими". До них належать: наркоманія, токсикома­нія, алкоголізм, проституція і ведення паразитичного способу життя (ухилення від соціально корисної діяльності, бродяжництво, жеб­рацтво);

Зазначимо, що за окремі з цих видів антисоціальної поведінки встановлена адміністративна відповідальність. В їх основі лежить аморальність, бажання жити всупереч інтересам суспільства. Деяка частина названих проявів може мати в силу несприятливого збігу обставин: жебрацтво як безвихідна ситуація; наркоманія як наслі­док ін'єкцій під час тяжкої хвороби; зараження венеричною хворо­бою через донорську кров тощо. Але ці винятки не змінюють загаль­ної криміногенної ролі "фонових" явищ, яка виявляється у наступ­ному:

1. ведення паразитичного способу життя вимагає певних кош­ тів, які найлегше здобути злочинним шляхом;

2. стан наркотичного чи алкогольного сп'яніння послаблює са­ моконтроль особи, що полегшує вчинення злочину;

3. аморальність призводить до підвищеного ризику стати жерт­ вою злочину, тобто до високої віктимності;

4. самі по собі злочинними є незаконні операції з наркотиками, фальшування спиртних напоїв, утримання притонів для вживання наркотиків чи розпусти, звідництво й інші форми антисоціальної по­ ведінки.

164

§ 2. Кримінологічна характеристика наркоманії

Наркоманія — це хворобливий потяг до наркотичних засобів. Поряд з наркотиками, останнім часом все більше поширюється не-медичне вживання психотропних і сильнодіючих речовин, хворобли­вий потяг до яких називається токсикоманією.

У лютому 1995 року були прийняті два закони: "Про обіг в Ук­раїні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і пре­курсорів" і "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", що створили надійну правову базу для боротьби з наркоманією і токсикоманією. У цих законах наводиться поняття наркоманії як хворобливого психічного стану, зумовленого зловживанням нар­котичними засобами, і такого, що характеризується психічною або фізичною залежністю від них. Наркоман — це особа, якій ме­дичним закладом у визначеному порядку встановлено діагноз "нар­команія". Аналогічним є поняття "токсикоман" і "токсикоманія".

Перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів затверджується Кабінетом Міністрів України за по­данням Міністерства охорони здоров'я і публікується в офіційних виданнях.

Обіг деяких наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­курсорів дозволяється лише в медичних, науково-дослідних або навчальних цілях. Він здійснюється підприємствами державної і ко­мунальної форм власності за наявності у них відповідних ліцензій. Реалізація громадянам наркотичних чи психотропних речовин може проводитися тільки за рецептом лікаря через аптечні заклади, у яких є дозвіл на цей вид діяльності.

До найпоширеніших наркотиків належать: анаша, гашиш, мари­хуана, морфій, героїн, кокаїн. Все більшого розповсюдження набу­вають наркотики на синтетичній основі — ЛСД: амфетаміни, мета-мфетаміни тощо, що за своїм впливом конкурують з наркотиками, виготовленими з природної сировини. Наймодніший метамфетамін —

165

"екстазі" — має до 40 різновидів. Серед сильнодіючих засобів ток­сикомани вживають лікарські препарати, які належать до снотвор­них або транквілізаторів — седуксен, реланіум, клофелін, нозепам, похідні барбітурової кислоти. Крім того, вони використовують хіміч­ні речовини й реактиви — ефіри, ацетон, діхлоретан, хлороформ, бензин, антифриз, толуол, а також побутові хімічні засоби — пля-мовивідники, туалетну воду, клеї, розчинники фарб, рідини для чистки одягу, аерозолі тощо.

Наркотичні й психотропні речовини вживаються шляхом їх вве­дення в організм за допомогою шприца, паління, ковтання, нюхан­ня. Сенс вживання цих речовин полягає у тому, що вони виклика­ють ейфорію, яка на деякий час наділяє людину незвичайними почуттями, аж до бачення галюцинацій. Після цього настає стан прострації (наркотичного сну), а потім збудження змінюється при­гніченням центральної нервової системи (синдром абстиненції). За короткий термін вживання наркотиків (інколи — кількох тижнів) особа стає хворою на наркоманію.

Небезпека цієї хвороби полягає в тому, що вона дуже швидко й безповоротно руйнує фізичне і моральне здоров'я людини. Смерть здебільшого настає через кілька років інтенсивного вживання нар­котиків, але їй передує повна деградація особи (відмова від соціаль­но корисної праці, психічна нестійкість, порушення у статевій сфері, втрата пам'яті, тероризування рідних і знайомих тощо). Звідси і випливає нерозривний зв'язок наркоманії зі злочинністю, який про­являється у:

1. злочинах, вчинених під безпосереднім впливом наркотиків на організм: убивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганство тощо;

2. вчиненні злочинів з метою заволодіння грошима або речами для придбання наркотиків. Сьогодні частка таких злочинів стано­ вить понад 10 % від усієї сукупності крадіжок, розбоїв, грабежів і вимагань;

3. протиправних діях, пов'язаних із виготовленням та збутом наркотиків, найнебезпечніші з яких відносяться до наркобізнесу і мають ознаки організованої злочинності. Так, у 1999 році в Україні виявлено 42,6 тис. злочинів, пов'язаних із незаконним обігом нарко­ тиків, що удвічі більше, ніж у 1994 році.

Крім того, немедичне вживання наркотиків призводить до чис­ленних самогубств, побутового й виробничого травматизму, смер­тей від передозування вживаних засобів (так званий "золотий по­стріл"). Практично всі наркомани, які вживають опіати, хворі на ге­патит, значна кількість — на СНІД і венеричні хвороби.

166

Сьогодні у світі зареєстровано майже 100 млн наркоманів. В Ук­раїні їх офіційно налічується близько 90 тис; за день на облік ста­виться до 50 осіб. 90 % наркоманів — це особи віком до ЗО років. Зазначимо, що за оцінками експертів, реальна кількість наркоманів в Україні сягає 1 млн осіб. На жаль, прогнози щодо розвитку нарко­манії не втішні, оскільки спостерігаються такі тенденції:

1) наркоманія омолоджується та фемінізується. Соціологічні опитування показують, що значна частина студентів і учнів середніх навчальних закладів так чи інакше причетна до вживання нарко­ тиків;

2) зростає питома вага тяжких форм наркоманії, у тому числі по-

лінаркоманії;

3. виник ринок "важких" наркотиків (героїн, кокаїн);

4. з'являються нові види токсикоманії серед неповнолітніх і мо­ лоді (вдихання парів оргрозчинників, групові форми вживання пси- хоактивних препаратів тощо);

5. поширюється немедичне вживання наркотиків у всіх соціаль­ них групах (робітники, службовці, безробітні та, навіть, бізнесме­ ни);

6. основна маса наркоманів і наркоділків (близько трьох четвер­ тей) — це особи, які полишили суспільно корисну працю і прагнуть заробити на людській біді.

Чим це можна пояснити? В глобальному плані XX століття — час небачених потрясінь у соціальній сфері. Дві світові війни, що не мали аналогів в історії людства, кровопролитні революції, мільйони жертв репресій. Це один бік проблеми. Другий — страх перед зброєю масового знищення, поширенням невиліковних хвороб, орга­нізованою злочинністю тощо. Ці та низка інших чинників зумовили те, що частина людей втратила психологічну стійкість, забажала бу­ти подалі від лякаючої дійсності, знаходячи порятунок у наркотизмі чи алкоголізмі. В Україні до того ж наклалася глибока соціально-економічна криза на зламі XX і XXI століть.

Серед різних категорій населення виникли духовна порожнеча, крах особистих сподівань (фрустрація). У молоді, яка краще адапту­ється до сучасних умов, водночас відсутні життєві плани через не­визначеність у багатьох питаннях близького і далекого майбутнього. Все це відбувається на фоні різкого зниження життєвого рівня пе­реважної більшості громадян. Як наслідок, маємо низьку загальну культуру населення і, передусім, молоді. Звідси — споживацьке ставлення до життя, незацікавленість у духовному зростанні, потяг до так званої масової культури, що ігнорує моральні цінності, наса­джує порнографію і насильство. Саморуйнуюча поведінка (в тому

167

числі вживання наркотиків) є невід'ємним елементом цієї субкуль-тури. Сказане зумовлює конформізм, нездатність подолати вплив референтної групи, де вживають наркотики, легковажність в оцінці ситуації, прагнення до миттєвої утіхи, "все спробувати у житті".

Варто зазначити, що проблема наркоманії довгий час у нас за­мовчувалася. Домінував погляд, що вона можлива лише в капіталіс­тичних країнах, тому й не було дієвих заходів антинаркотичної про­паганди, не створено громадської думки, що засуджувала б вживан­ня наркотиків. Та й зараз не маємо належних засобів боротьби з наркоманією, насамперед у міністерствах охорони здоров'я та внут­рішніх справ. Не вистачає кваліфікованих лікарів-наркологів і психі­атрів, спеціалістів з протидії наркобізнесу. Методи лікування в ЛТП, що функціонували донедавна в системі МВС, були неефектив­ні. Реально виліковувалися лише кілька відсотків з тих, хто там пе­ребував.

Негативним чинником є і те, що Україна має велику сировинну базу наркотиків. А можливість здобути злочинним шляхом доходи, які чесною працею заробити не можна, штовхає сільських мешкан­ців на культивування снотворного маку. Щорічно в Україні виявля­ється і ліквідується його посівів на площі 1300 км². Щодоби реєст­рується понад 100 злочинів, пов'язаних із незаконним обігом нарко­тичних засобів. Як показують дослідження, злочинцями в основно­му є особи у віці до ЗО років, серед яких майже 90 % — безробітні. Споживачами є особи без певних занять — 80,9 %; робітники — 12,7 %; учні профтехучилищ і шкіл — 1,9 %; студенти — 1,7 %; інші — 2,8 %. Щодоби з нелегального обігу вилучається понад 100 кг наркотиків і наркотичної сировини, але (за світовим досві­дом) це не більше 1/10 її реальної маси.

Важливо зауважити, що жодний вид злочинної діяльності не мо­же зрівнятися з наркобізнесом за рівнем прибутків. Ось чому кри-міналітет невпинно активізується і в Україні. З появою стабільної гривні сюди почали завозитися важкі наркотики. А відмити "брудні" гроші у нас не становить будь-яких труднощів, бо системи контролю за джерелами походження капіталів практично не існує. Чимало наркоділків самі є наркоманами, а що стосується дрібних спожива­чів, то вони досить активно втягують у вживання наркотиків осіб зі свого оточення.

Зазначимо також, що сьогодні наша митна служба не має до­статньої кількості фахівців і технічних засобів, що могли б контро­лювати весь товаропотік через Україну. Це сприяє контрабанді нар­котичних засобів. Як показує світовий досвід, частина транзитного товару завжди осідає у тих країнах, через які він переправляється,

168

вона тим більша, чим більшим є потік. Враховуючи те, що Україна є транзитною державою між Сходом і Заходом, можна зробити від­повідний висновок.