§ 3. Детермінанти екологічної злочинності

Якщо виходити з того, що злочинність виникає з існуючих у будь-якому суспільстві суперечностей, то витоки екологічної зло­чинності знаходяться насамперед у протиріччях багатоаспектного процесу природокористування. Він охоплює усі сторони взаємодії людини з довкіллям. Суперечності найбільш загального характеру полягають у тому, що люди, будучи частиною біосфери, виділились із неї у суспільство, яке в цілому протистоїть екосистемі, що їх по-зодила.

Отже, загальні детермінанти екологічної злочинності беруть свій іочаток з протиріч, що виникають при взаємодії людини і природи¹. Гакі суперечності існують між людиною як частиною природи і при-іодою як цілим; між можливостями суспільства, держави, регіону

¹ Див.: Дубовик О. Л., ЖалинскийА. 9. Причини зкологаческой преступности. — М., 1988. - С. 93-94.

126

127

щодо використання природних ресурсів і суспільними потребами; між станом довкілля і наявними засобами його освоєння; між інте­ресами суспільства, соціальних груп і окремих індивідів як відносно самостійних суб'єктів природокористування. Вказані фактори в умо­вах екстенсивного, нераціонального економічного розвитку створю­ють стійкі передумови для неправомірної, в тому числі злочинної, екологічної поведінки.

В контексті загальних детермінант екологічних правопорушень доречно звернути увагу на усталену систему поглядів, яка несе в со­бі яскраво виражені деформації суспільної свідомості. До них, у пер­шу чергу, можна віднести: явну переоцінку можливостей людини оптимально впливати на навколишнє середовище, своєчасно пізна­вати його закони; хибну думку про невичерпність природних ресур­сів і їх здатність повної регенерації; орієнтацію на сумнівні пріори­тети в сфері взаємодії людини і природи; байдуже ставлення до дов­кілля і природоохоронного законодавства.

Збільшення екологічної злочинності стимулює також недоскона­лість чинного законодавства (велика кількість відсилочних норм, не­відповідність між різними правовими актами та нормами, відсут­ність механізму їх реалізації тощо). Державні органи, ухвалюючи ті чи інші рішення, рідко узгоджують їх з природоохоронними органа­ми. Прийняття таких рішень без попередньої екологічної експертизи вже саме по собі є порушенням чинного законодавства. Як наслідок, розгортається хаотичне будівництво підприємств, приватних будин­ків, котеджів, руйнується природно-заповідний фонд. І взагалі, зако­нодавче регулювання суспільних відносин у нас орієнтоване зде­більшого на усунення негативних наслідків господарської діяльнос­ті, а не на їх запобігання, що невиправдано ні з екологічної, ні з еко­номічної точок зору.

Встановленню специфічних чинників екологічних злочинів бага­то в чому може сприяти їх якісний аналіз. Так, екологічні злочини, що скоюються посадовими особами, відрізняються підвищеною сус­пільною небезпекою, заподіюючи величезну шкоду довкіллю. Пов'я­зано це із неналежним виконанням організаційно-управлінських або адміністративно-господарчих обов'язків. Саме в цій сфері здійсню­ються функції планування, розподілу, створення структур контро­лю, техніко-технологічного і ресурсного забезпечення взаємодії су­спільства і навколишнього середовища.

До чинників цієї злочинності треба також віднести:

— недосконалість системи державних органів управління у сфе­рі охорони навколишнього середовища та природокористування, їх малоефективну діяльність;

128

• непослідовність у реалізації законодавчо закріпленого прин­ ципу розмежування контрольно-наглядових і господарсько-розпо­ рядчих функцій у названій сфері;

• недостатнє матеріально-фінансове забезпечення контрольно- інспекційних служб природоохоронних органів;

• відсутність ефективного механізму участі громадськості у профілактиці екологічних злочинів та інших правопорушень.

Злочини проти довкілля можуть скоюватися як умисно, так і з необережності. Для осіб, які їх вчиняють умисно, характерні: егоїзм, зневажливе ставлення до суспільних інтересів, ігнорування екологічного законодавства, незадовільна фахова підготовка, невип­равдана жорстокість, самодурство тощо. Вказані властивості особи часто-густо мають у кінцевому підсумку корисливу спрямованість (у минулому — план за будь-яку ціну, сьогодні — прибуток і, як ре­зультат, незаслужені премії та просування по службі). Екологічні злочини з необережності вчиняються здебільшого особами, яким притаманні легковажність, зневажливе ставлення до правових норм, що регламентують природоохоронну діяльність, низька фахо­ва підготовленість, почуття безкарності та безконтрольності.

Незаконні рибальство, полювання, морський промисел, лісозаго­тівля детермінуються факторами, до яких, зокрема, відносяться: серйозні недоліки в плануванні та здійсненні різноманітних промис­лів; відсутність достатньо розвинених правомірних способів задово­лення цих потреб; висока прибутковість указаної категорії злочинів; малоефективна протидія цій злочинній діяльності з боку органів контролю; висока латентність, а значить і безкарність зазначених діянь. Чинники названих злочинів тісно пов'язані з еколого-геогра-фічними умовами, за яких здійснюється протиправна діяльність. Це території, де ще збереглася можливість масового добування фауни і флори.

Останнім часом набули поширення такі види злочинів, як неза­конна розробка надр, заготівля деревини, збір ягід, лікарських рос­лин, передноворічна вирубка ялинок тощо. Ця діяльність носить хи­жацький характер і обумовлена існуванням "чорного ринку", спро­можного забезпечити збут будь-якої кількості природних цінностей, добутих браконьєрським способом. Наприклад, понад 70 % злісних браконьєрів, що займаються ловом осетра і білуги в акваторії Азов­ського моря, мають постійних перекупщиків ікри, які реалізують цю продукцію за добре відпрацьованою схемою.

129

Проте тут варто зазначити, що збитки від техногенного впливу на водойми (технологічні порушення при експлуатації електростан­цій, залпові чи систематичні скидання забруднюючих речовин тощо)

5 1—379

значно перевищують розмір шкоди, яка завдається рибним запасам браконьєрством.

Аналіз детермінації екологічного вандалізму свідчить, що наразі взаємодіють: відчуття вседозволеності; сприятлива ситуація для за­доволення спонтанних бажань, пов'язаних із противоправною еко­логічною діяльністю, а також безкультур'я, егоїзм, правовий нігі­лізм, цинічне ставлення до природних цінностей.

Не кращим чином на стані екологічної злочинності позначають­ся недоліки у застосуванні кримінального законодавства. Зокрема, не забезпечується принцип невідворотності відповідальності за еко­логічні злочини, не виявляються всі особи, причетні до їх вчинення, внаслідок чого лишаються безкарними організатори і пособники. Непоодинокі факти призначення м'яких мір покарання злісним по­рушникам, неправильної кваліфікації їх дій. Не в усіх необхідних ви­падках конфіскуються знаряддя злочину та відшкодовуються запо­діяні збитки.