§ 4. Профілактика насильницьких злочинів

Попередження насильницьких, як і інших злочинів, базується на позитивних загальносоціальних зрушеннях економічного, культур­но-виховного, правового, організаційного характеру, що дає можли­вість протистояти криміногенним чинникам. Найперспективнішими в цьому плані є заходи, пов'язані з:

— усуненням, ослабленням або нейтралізацією факторів, що обумовлюють зниження життєвого рівня громадян, кризові явища в

95

суспільстві. Йдеться, зокрема, про соціальний захист найуразливі-ших прошарків населення, оскільки відчуття цими особами свого відторгнення від суспільства штовхає на добування засобів для за­доволення своїх потреб на шлях вчинення злочинів;

— організаційно-управлінськими заходами, спрямованими на усунення прорахунків в управлінні економікою, політикою, соціаль­ ною сферою, а також правоохоронною діяльністю, оскільки ці недо­ ліки є криміногенними чинниками. Сюди включаються заходи щодо оптимізації регулювання процесів урбанізації і міграції, працевлаш­ тування, соціальної адаптації; у правоохоронній сфері це стимулю­ вання повноти виявлення й розкриття злочинів, подоланням "но­ жиць" між тенденціями злочинності і практикою обрання запобіж­ них заходів і застосування покарань;

• усуненням або обмеженням дії криміногенних факторів шля­ хом формування у членів суспільства моральної позиції, орієнтова­ ної на базові загальнолюдські цінності: заходи, що формують у гро­ мадській думці нетерпимість до злочинів та інших правопорушень, підвищення загальної, побутової, правової культури людей. Особли­ вої уваги потребує молодь, яка в силу недостатньої сформованості світогляду і навичок життєдіяльності, різкої зміни ідеологічних цін­ ностей у суспільстві дуже схильна до негативних впливів, імітації протиправним варіантам поведінки;

• установленням контролю за діяльністю засобів масової інфор­ мації, зокрема, телебаченням, яке фактично пропагує, всупереч між­ народно-правовим зобов'язанням України, злочинний спосіб життя. Нагадаємо, що в 1935 році в колишньому СРСР була введена забо­ рона на випуск книг і фільмів, що пропагують "подвиги" злочинців. Ніякі демократичні принципи, що ми так ретельно обстоюємо, не можуть виправдати невтручання держави до здійснюваного засоба­ ми масової інформації отупіння й розбещення молоді.

Наведені вище заходи мають більш масштабні цілі, ніж боротьба з насильницькою злочинністю. Однак вони мають і важливий кримі­нологічний аспект, будучи основою спеціальної профілактики злочи­нів, оскільки їхня спрямованість на вирішення завдань соціального розвитку протидіє усім криміногенним чинникам.

До спеціально-кримінологічних засобів попередження насиль­ницьких злочинів належать:

1). Застосування кримінально-правових норм так званої "подвій­ної превенції" для своєчасного реагування на погрози убивством, тяжкими тілесними ушкодженнями, на готування до вчинення зло­чинів, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність тощо.

96

2). Послідовна й наступальна боротьба з пияцтвом та наркома­нією. Відомо, що пияцтво і наркоманія сьогодні — масова форма де-віантної поведінки, що завдає великої шкоди сім'ї, виробництву і суспільству в цілому. Ці негативні явища є своєрідним каталізато­ром насильницьких злочинів, посилюють їхню жорстокість і безвмо-тивованість. Пияцтво й наркоманія тісно пов'язані з груповою зло­чинністю, поза як вони об'єднують нестійких осіб у групи з антисо­ціальною спрямованістю. Нарешті, людина в стані сп'яніння частіше стає жертвою злочинів.

У цій справі не можна ігнорувати й правові заходи боротьби з цими негативними явищами, які дістали своє відображення у нор­мах кримінального законодавства. Зокрема, це норми, які:

а) передбачають обставини, що обтяжують відповідальність при призначенні покарання, а також застосування примусового лікування;

б) спрямовані на боротьбу зі втягненням неповнолітніх у пияцт­ во і доведення їх до стану сп'яніння, залучення до немедичного вжи­ вання лікарських та інших засобів, що спричинюють одурманення;

в) спрямовані на боротьбу з незаконним виготовленням, при­ дбанням, зберіганням, перевезенням і збутом наркотичних засобів, а також з їхнім розкраданням, з організацією або утриманням при­ тулків для вживання наркотичних і психотропних речовин.

3). Своєчасне реагування на правопорушення, що чиняться на грунті сімейних та інших побутових конфліктів. Відповідно до ста­тистики, сьогодні в Україні понад 60 % злочинів проти особи вчиня­ються у побуті. Це обумовлюється насамперед негативними змінами в житті багатьох сімей, протиріччям між збільшенням вільного часу громадян і невмінням його правильно використати. Найбільш кримі­ногенним є побут, для якого типові систематичні конфлікти в сім'ї, пияцтво, паразитичний спосіб життя.

4). Запобігання криміногенним впливам рецидивістів і професій­них злочинців. Це пов'язано з: обмеженням поширення злодійських традицій та звичаїв, особливо в середовищі неповнолітніх і молоді; руйнацією впливу злочинних "авторитетів" у кримінальному та за-гальнопобутовому оточенні; використанням кримінально-правових норм з "подвійною превенцією"; забезпеченням запобіжного впливу через суворе покарання професійних злочинців.

97

5). Поліпшення якості профілактичної роботи в маргінальному середовищі. Слід зазначити, що прошарок маргиналів, тобто людей, які втратили свої національні корені, звичаї, традиції, є криміноген­ним чинником, своєрідним каталізатором насильницької злочинно­сті, особливо серед неповнолітніх та молоді.

4 1-379

6). Підвищення ефективності діагностики психічних аномалій і акцентуацій у осіб з девіантною поведінкою й тих, хто перебуває на профілактичному обліку органів внутрішніх справ. Важливо активі­зувати роботу центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, на які покладається обов'язок лікування правопорушників від алко­голізму, наркоманії й інших психічних аномалій.

7). Посилення боротьби з організованою злочинністю. Несприят­ливі тенденції цього виду злочинності тісно корелюють із такими процесами в суспільстві, як безробіття, втрата гарантій працевлаш­тування випускників навчальних закладів, деформація моральності, тобто йдеться про те ж коло чинників, що детермінує зростання зло­чинності в цілому. Водночас організована злочинність має специфіч­ні детермінанти, що пов'язані з різким майновим розшаруванням се­ред населення, виділенням 5—10 % осіб із дуже високими дохода­ми. Механізм взаємозв'язку насильницької і організованої злочин­ності має принаймні три аспекти: а) створення десятків і сотень тисяч "адрес" для корисливо-насильницьких злочинів, що вчи­нюються організованими групами; б) встановлення взаємовигідних кримінальних зв'язків для усунення конкурентів, використання од­них кримінальних структур для захисту від інших тощо; в) розши­рення нелегального обігу зброї та вибухових речовин.

8). Забезпечення належної охорони громадського порядку. У цій справі правоохоронним органам основну увагу треба зосередити на таких моментах:

• систематично узагальнювати й аналізувати дані про криміно­ логічну обстановку в громадських місцях;

• встановити і брати під контроль найкриміногенніші об'єкти, використовувати при цьому можливості громадськості, вивчати склад осіб, що збираються на таких об'єктах, наявність серед них раніше засуджених або тривалий час не працюючих та осіб, які зло­ вживають спиртними напоями;

• підвищити якість роботи патрульно-постової служби міліції. Для цього слід систематично, з урахуванням оперативної обстанов­ ки, аналізувати розстановку сил і засобів патрульно-постової служ­ би, поліпшити її взаємодію з іншими підрозділами органів внутріш­ ніх справ, а також з громадськістю.

9). Своєчасність профілактичного впливу на осіб із підвищеним ступенем віктимності. Врахування ролі потерпілого у механізмі на­сильницьких злочинів — важлива ланка в усуненні факторів, що сприяють їх вчиненню. Віктимологічна профілактика цих злочинів повинна мати диференційований підхід, тобто враховувати особли-

98

вості різних контингентів осіб, які володіють високим ризиком стати жертвою насильницьких посягань. Це підвищить конкретність і діє­вість попередження названих злочинів.

Питання для самоконтролю

1. Що таке насильницький злочин? Назвіть види насилля.

2. Які особливості структури насильницької злочинності?

3. Як співвідносяться категорії "насильство" та "агресія"?

4. Які характерні особливості особи насильницького злочинця?

1. Які обставини об'єктивного і суб'єктивного характеру лежать в основі насильницької поведінки злочинця?

2. Як співвідноситься соціальне і біологічне в особі насильницько­ го злочинця?

5. Роль ОВС в профілактиці насильницьких злочинів.

99