§ 4. Детермінанти економічної злочинності

Аналізуючи це явище, слід приділити увагу не тільки коротко­строковим (поточним) чинникам, але й довгостроковим і середньо-строковим, що визначають тенденції розвитку економічної злочин-

77

ності. Короткострокові чинники діють, як правило, протягом пере­хідних процесів у суспільстві, які тривають від кількох місяців до кількох років. Так, це фактори, що з'явилися та діють в Україні, пов'язані з початковим нагромадженням капіталу, перерозподілом власності тощо. З 1997 року на цей процес наклалися негативні фактори глобальної фінансової кризи, і, зокрема в Росії. Середньо-строкові чинники діють протягом певного етапу трансформації сус­пільства. Такі етапи мають тривалість близько 40 років. За цей пе­ріод відбуваються суттєві зміни у функціонуванні економіки. Довго­строкові чинники існування економічної злочинності коріняться у соціально-економічних суперечностях розвитку суспільства, у змі­нах форм власності, проблемах інтеграції країни у світовий ринок, традиціях економічного життя, правовій та інформаційній забезпе­ченості підприємницької діяльності тощо.

Так, величезний сектор тіньової економіки в Україні пов'язаний з невирішеною проблемою інтеграції приватної власності в еконо­мічну систему, її офіційним виштовхуванням з неї і водночас досить широким нелегальним використанням інституту приватної власнос­ті у реальному господарюванні. Додамо сюди відсутність традицій іс­нування приватної власності, громадянського суспільства, демокра­тії, розвинутої системи громадського контролю за органами влади, відносну економічну ізольованість України тощо.

На економічну злочинність впливають не лише економічні, але й інші види суспільних відносин — політичні, правові, культурні, пси­хологічні. Скажімо, протистояння між гілками влади в Україні не лише знищує саму можливість єдиної державної політики щодо ре­формування економіки, але й створює певний вакуум влади, розпо­діл економіко-політичного простору на окремі шматки, якими нама­гаються скористатися олігархічні кланові угруповання всупереч за­гальнодержавним інтересам. Феноменом української дійсності є ан-тиринкова психологія населення, його ментальність, не сприйняття ним ділового успіху особи, бажання бачити за цим лише криміналь­не підґрунтя.

Виходячи зі сказаного, окреслимо основні детермінанти еконо­мічної злочинності в Україні на сучасному етапі з урахуванням її довгострокових, середньострокових і короткострокових чинників.

Довгострокові фактори:

• недосконалість господарського механізму щодо використання різних форм власності, виштовхування приватної власності за межі офіційної системи господарювання;

• відсутність цивілізованих ринкових відносин, добросовісної конкуренції, наявність численних диспропорцій (цінових, галузевих тощо);

• інформаційний вакуум щодо більшості соціально-економічних процесів, управлінських рішень та контролю за їх виконанням;

• відсутність в народі демократичних традицій (як економічних, так і політичних), низька правова культура, що призводить до неви­ конання своїх обов'язків перед державою у вигляді повноти сплати податків;

• протиріччя між командно-адміністративною системою госпо­ дарювання, від якої Україна відійшла, і ринковою економікою, до якої вона ще не дійшла.

Середньострокові фактори:

• надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з іншими республіками колишнього СРСР), наявність могутнього, але анти- ринкового військово-промислового комплексу;

• сировинна спеціалізація виробництва і експорту, що продукує відсталість і антиринкове спрямування економіки, проведення Ук­ раїною демпінгової політики на світовому ринку;

• надмірне адміністративне втручання в економіку, обмеження ділової ініціативи і націленості на ефективність виробництва, великі витрати на утримання управлінського апарату, надання численних пільг окремим юридичним і фізичним особам;

— високий рівень корупції в системі органів державної влади і управління та тінізації економіки.

Короткострокові фактори:

• відсутність морально-психологічної єдності суспільства, узго­ дженості дій щодо основних напрямів реформування політичної та економічної систем;

• надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання, який заганяє їх у тінь;

• відставання правового забезпечення протидії економічній зло­ чинності від швидкості її зростання та необхідності посилення бо­ ротьби з нею;

• нерозвиненість ринкової інфраструктури української економі­ ки, її нездатність забезпечити нормальний рух інвестицій, капіталів, товарів, робочої сили, неефективність державного контролю у цій сфері;

• низька платоспроможність більшості громадян, пауперизація широких верств населення, що ставить їх за межу бідності;

• правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловжи­ вань, утисків та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях.

Прискоренню процесу криміналізації економіки в Україні сприяв недосконалий Закон "Про підприємництво", на підставі якого був

78

79

розроблений надто спрощений порядок реєстрації суб'єктів підпри­ємницької діяльності. Завдяки цьому більшість зареєстрованих у 1991—1996 роках фірм використовувалася для легалізації незакон­них доходів й маскування різних протиправних дій у сфері економі­ки. Виробництвом товарів займалася порівняно незначна кількість підприємницьких структур, а більшість з них існувала задля при­криття діяльності організованих злочинних угруповань.

Через прийняття недосконалих законодавчих актів розкручува­лися витки інфляції. Це дало можливість суб'єктам підприємництва отримати великі кредити під символічні відсотки за рахунок ресур­сів Ощадного та інших банків. Використовуючи ці кредити, зловмис­ники, своєчасно отримуючи відповідну інформацію, перед кожним підвищенням цін скуповували за безцінь через свої корумповані зв'язки товари, вироблені в державному секторі економіки. Потім вони реалізовувалися за цінами, що в сотні разів перевищували вар­тість скупленого. За рахунок цього нагромаджувався тіньовий капі­тал, який конвертувався і вивозився за кордон.

Починаючи з 1996 року, як свідчить статистика, намітилася тен­денція до зменшення рівня економічної злочинності. Кількість заре­єстрованих злочинів зменшилася на 3,8 % і склала 617,3 тис, у

1997. році — 589,2 тис. або на 4,5 % менше ніж у 1996 році¹, а у

1998. році — 575,9 тис, що на 2,2 % менше проти 1997 року². Зни­ зився порівняно з 1996 роком і коефіцієнт злочинності у розрахунку на 100 тис. населення України, що складав, відповідно, 1208 та 1137. Проте кримінологічний аналіз факторів, що впливають на еко­ номічну злочинність, та стану боротьби з нею, а також результати наукових досліджень дають підстави стверджувати, що рівень заре­ єстрованої злочинності не повною мірою відповідає реальній кримі­ ногенній ситуації, що склалась у суспільстві. За результатами екс­ пертного опитування, в країнах СНД поза реєстрацією залишається понад 40 % загальнокримінальних і до 95 % економічних та поса­ дових злочинів.

Важливим чинником економічної злочинності стало масове без­робіття. За даними Держкомстату України, у пошуках роботи до державної служби зайнятості протягом 1998 року звернулося понад 1,4 млн. громадян, що на 27,8 % більше, ніж за відповідний період попереднього року. Найвищий рівень безробіття відмічається в Іва­но-Франківській (7,2 %), Чернігівській (6,5 %), Львівській (6,1 %), Волинській (6,0 %) і Житомирській (5,8 %) областях. Особливо не-

¹ Довідка про стан злочинності на території України за 1997 рік. — К., 1998.

² Довідка про стан злочинності на території України за 1998 рік. — К., 1999.

80

гативним є те, що найвищий рівень безробіття спостерігається се­ред жінок (66,4 %), і молоді (31,5 %)'.

Аналіз статистичних даних, інших матеріалів правоохоронних і контролюючих органів свідчить, що інтенсивне зростання економіч­ної злочинності відбувається на фоні "прихватизації" державного майна, криміналізації банківської й кредитно-фінансової систем, зов­нішньоекономічної діяльності, паливно-енергетичного комплексу і сфери транспортних перевезень.

Зокрема, в системі Мінтрансу масового характеру набули роз­крадання вантажів, посадові зловживання, корупція. Це стосується й деяких інших галузей господарства, що неодноразово було пред­метом розгляду на засіданнях Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України.

Стимулюючим фактором економічної злочинності є невизначе­ність у політиці ціноутворення. Одночасне існування різних цін на одні й ті самі товари (особливо першої необхідності) створює пере­думови для маніпулювання ними з метою одержання незаконного прибутку. За цих умов поширюється зона корупції, нормальні дого­вірні відносини підміняються бартерними операціями для задоволен­ня потреб вузького кола посадових осіб, а також спекуляції у ма­сових масштабах. Цей криміногенний фактор доповнюється ще й безгосподарністю, що дозволяє приховувати наслідки будь-яких розкрадань.

Стратегічним напрямом України є формування змішаної еконо­міки на основі конкуруючих між собою різних форм власності. Про­те прогалини у законодавстві й відсутність кваліфікованих кадрів відкрили шлях для відмивання "брудних" грошей в процесі привати­зації державного майна. Значного поширення набули факти зани­ження оціночної вартості об'єктів, безпідставного списання фондів, завищення кредиторської заборгованості, підробки аудиторських до­кументів тощо. Як наслідок, велика частка коштів від приватизації не надходить до державного бюджету, майно привласнюється керів­никами приватизованих підприємств, діяльність яких практично не контролюється.

Звичайно, ми розглянули далеко не всі детермінанти сучасної економічної злочинності в Україні (та це й неможливо в межах од­нієї лекції), але навіть те, що було висвітлено, дає змогу намітити пріоритетні напрямки боротьби з одним видом злочинності.

¹ Див.: Організована злочинність в Україні. — К., 1999. — С. 23.

81