§ 3. Місце кримінології у системі наук, її зв'язок з юридичними та іншими науками

Для розкриття суті кримінології як науки важливо визначити не лише її предмет, методологію й методику, а й місце у системі наук. Кримінологія відрізняється від усіх інших юридичних наук тим, що більшість розроблюваних нею проблем має комплексний характер і перебуває на межі філософії, політології, соціології, правознавства, психології, педагогіки, демографії, економіки, статистики тощо. Без­перечно одне — кримінологія належить до класу суспільних наук². Але яке її місце, чи становить вона самостійну галузь знань, чи це лише частина іншої науки, чи це комплексна наука? З цього приво­ду існують різні точки зору як у нашій державі, так і в зарубіжних країнах. Нині у науковій літературі утвердилися чотири основні погляди.

1. Кримінологія є частиною кримінального права. Вперше таку думку висловив відомий російський кримінолог М. М. Гернет, який у 1906 р. назвав кримінологію проблематикою кримінального права. Аналогічну позицію відстоювали О. А. Герцензон (частина кримі­нального права)³, А. А. Піонтковський (кримінологія не самостійна наука і виділення її в таку "принципово неприпустимо")⁴.

¹ Маноха О. Є. Методологічна функція кримінології: Монографія. — К., 1998. — С. 9-Ю.

² Даньшин И. Н. Введение в криминологическую науку. — Харьков: Право, 1998. — С. 36.

³ Див.: Герцензон А. А. Введение в советскую криминологию. — М., 1965. — С. 32.

⁴ Курс советского уголовного права. — М., 1970. — Т. І. — С. 28.

2. Кримінологія — самостійна наука, яка перебуває на межі со­ ціології і права.

3. Кримінологія — загальнотеоретична наука про злочинність.

4. Кримінологія — самостійна галузь юридичної науки, складова частина системи юридичних наук (Г. А. Аванесов, І. І. Карпець та ін.). Ця думка була висловлена в першому підручнику з криміно­ логії¹ .

Визнання кримінології як частини науки кримінального права має сьогодні мало прибічників. Зв'язок кримінального права з кри­мінологією незаперечний, але він не виключає самостійності остан­ньої. Безперечно, кримінологія зародилася і розвивалася у надрах кримінального права, але це не може бути достатнім аргументом для визнання її частиною цієї науки. Історія свідчить, що проблемою злочинності цікавилося багато мислителів минулого, які були далекі від кримінального права, зокрема Аристотель, Ж.-Ж. Руссо, Т. Кам-панелла, К. Сен-Сімон, Т. Мор, О. М. Радищев, В. Г. Бєлінський, Ф. М. Достоєвський. Це свідчить про те, що кримінологія виникла і розвинулася як загальнополітична теорія і лише потім "з'єдналася" з юриспруденцією і стала загальнотеоретичною наукою про зло­чинність.

Самостійність кримінології стосовно кримінального права пояс­нюється і різними методами цих наук, специфічністю їх безпосеред­ніх цілей і завдань². Якщо предметом кримінального права є окре­мий склад злочину, кримінальне покарання за нього, види злочинів, поняття особливо небезпечного рецидивіста тощо, то предметом кримінології — злочинність як соціальне явище, її детермінанти, особа злочинця, заходи запобігання злочинам. Якщо завданням кри­мінального права є покарати винного за вчинений злочин, то кримі­нології — не допустити самого формування особи з антисуспільною спрямованістю поведінки. Разом з тим зазначимо, що кримінологи користуються багатьма поняттями і положеннями науки криміналь­ного права. І навпаки, кримінальне право широко використовує вис­новки кримінології, особливо щодо особи злочинця та її покарання, вироблення кримінальної політики, декриміналізації діянь.

Питання про зв'язок кримінології з іншими науками є складовою частиною питання про її предмет. Комплексний характер криміноло­гії визначає і безліч її зв'язків з іншими як суспільними, так і при­родничими науками. Суспільні науки, з якими кримінологія безпосе-

¹ Криминология. — М., 1966.

² Див. Зелінський А. Ф. Перспективи подальшого розвитку кримінології // Право України. - 2001. - № 1. - С. 107-109.

14

15

редньо пов'язана, можна класифікувати у такому порядку: філософ­сько-соціологічні, юридичні, психолого-педагогічні, економічні.

Зв'язок кримінології з філософією виявляється у тому, що зако­ни і категорії останньої є обов'язковими для кримінологічних дослі­джень, дають можливість вірно розкрити суть і зміст злочинності, її зв'язки з іншими соціальними явищами. Особливо тісним є зв'язки з соціологією, яка збагачує кримінологію безліччю емпіричних да­них про суспільні явища та їх розвиток (міграція, урбанізація, соці­альна активність людей, умови й спосіб їхнього життя і т. п.). Крім того, кримінологія широко застосовує методи соціології при прове­денні своїх досліджень (опитування, тестування, спостереження). У свою чергу кримінологічні висновки збагачують і соціологію, роб­лять її більш всеохоплюючою.

Найтісніше пов'язана кримінологія з юридичними науками, особливо з кримінальним правом. Низка понять, якими оперує кри­мінологія, є кримінально-правовими: злочин, кримінальна відпові­дальність і покарання, судимість, рецидив тощо. Розглядаючи зло­чинність, кримінологія спирається на кримінальне законодавство, оскільки зміни в ньому (криміналізація чи декриміналізація діянь) завжди ведуть до кількісних та якісних змін самої злочинності. З ін­шого боку, кримінологічна інформація дає змогу визначити ті сус­пільні відносини, які потребують або не потребують кримінально-правового захисту.

Кримінально-правова статистика забезпечує кримінологію емпі­ричними даними про злочини та осіб, які їх вчинили, а також реп­резентативність досліджень.

Зв'язок науки кримінально-процесуального права з криміноло­гією полягає у визначенні процесуальних вимог щодо виявлення причин та умов злочинів (статті 23 і 23^і КПК України), а також форм реагування на них. Кримінологічні ж дослідження допомага­ють удосконалювати у цьому напрямі кримінально-процесуальне за­конодавство.

У різних аспектах можна простежити зв'язок кримінології з кри­міналістикою. З одного боку, теоретичні висновки про детермінанти злочинів, відпрацьовані кримінологією, мають визначальне значення для методики і тактики розслідування злочинів, з іншого — кримі­налістичні засоби розкриття злочинів застосовують у кримінології при вивченні проблем їх профілактики.

Очевидним є взаємозв'язок кримінології і науки кримінально-ви­конавчого права, яка широко використовує висновки кримінології у процесі виправлення і перевиховання засуджених осіб, попереджен­ня вчинення ними нових злочинів тощо. У свою чергу кримінологія

16

враховує пенітенціарний досвід для вирішення завдань боротьби зі злочинністю.

Вивчення проблем протидії злочинності неможливе без викорис­тання комплексу знань зі сфери конституційного, державного, адмі­ністративного, цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права. Правовідносини, що їх вивчають ці юридичні науки, теж є об'єктом злочинних посягань, а отже і предметом кримінологічних досліджень.

Кримінологія тісно пов'язана з психолого-педагогічними наука­ми. Теоретичні положення й емпіричні дані загальної та соціальної психології потрібні для вивчення всіх властивостей особи, які визна­чають механізм індивідуальної злочинної поведінки. Вивчення мо­рально-психологічних ознак особи злочинця як елемента її загальної кримінологічної характеристики неможливо без поглибленого аналі­зу емоційно-вольової сфери, особливостей темпераменту і характе­рологічних ознак осіб, які вчинили злочини, їх антисуспільної спря­мованості. Ресоціалізація таких осіб у свою чергу вимагає знань пе­дагогіки, її методів впливу.

Зв'язок кримінології з економічними науками виявляється не ли­ше при вивченні злочинності у сфері економіки і корисливої злочин­ності, а й при оцінці ролі матеріальних факторів (чинників) у гене­зисі злочинності, розробці економічних заходів її подолання в окре­мих галузях народного господарства.

Останніми роками дедалі змінюється зв'язок кримінології з мате­матикою і кібернетикою. Праці ряду кримінологів (Г. А. Аванесова, Ю. Д. Блувштейна, С. Є. Віцина, А. Ф. Зелінського, В. В. Панкра-това та ін.) показали можливість плідного співробітництва криміно­логії з цими науками. Математичні методи істотно підвищують точ­ність кримінологічних досліджень та їх висновків (наприклад, при визначенні рівня, питомої ваги, латентності злочинності, її прогно­зуванні).

Таким чином, можна зробити висновок, що кримінологія є са­мостійною, комплексною загальнотеоретичною наукою про зло­чинність.