
- •Передмова
- •Авторський колектив
- •§ 2. Методологія та методи кримінологічних досліджень
- •§ 3. Місце кримінології у системі наук, її зв'язок з юридичними та іншими науками
- •§ 4. Система науки кримінології
- •§ 2. Розвиток кримінології в 20—30-ті роки XX ст.
- •§ 3. Відновлення кримінології в срср та урср у 60-ті роки XX ст. Та її сучасний стан
- •§ 2. Основні показники злочинності
- •§ 3. Поняття латентної злочинності. Фактори, що обумовлюють її існування
- •§ 4. Сучасний стан злочинності в Україні і тенденції її розвитку
- •Дані щодо заяв і повідомлень про злочини та інші правопорушення, які надійшли
- •Глава 4. Причини та умови злочинності
- •§ 1. Поняття причин і умов злочинності та їх класифікація § 2. Причини злочинності як соціального явища § 3. Умови, що сприяють існуванню злочинності
- •§ 1. Поняття причин і умов злочинності та їх класифікація
- •§ 2. Причини злочинності як соціального явища
- •§ 3. Умови, що сприяють існуванню злочинності
- •§ 2. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
- •§ 3. Співвідношення соціального і біологічного в особі злочинця
- •§ 4. Класифікація і типологія злочинців
- •Глава 6. Причини та умови конкретних злочинів
- •§ 1. Поняття причин та умов (детермінант) конкретних злочинів § 2. Взаємодія особи і середовища як причина вчинення злочину § 3. Поняття конкретної життєвої ситуації, її різновиди та роль у
- •§ 1. Поняття причин та умов (детермінант) конкретних злочинів
- •§ 2. Взаємодія особи і середовища як причина вчинення злочину
- •§ 3. Поняття конкретної життєвої ситуації, її різновиди та роль у вчиненні злочину
- •§ 4. Обставини, що сприяють вчиненню злочинів
- •§ 2. Особа потерпілого та її кримінологічне значення. Класифікація жертв злочинів
- •§ 3. Механізм суїцидальної поведінки
- •§ 2. Цілі, завдання, функції та межі профілактики злочинів
- •§ 3. Система профілактики злочинів
- •§ 4. Класифікація профілактичних заходів
- •§ 5. Методи та форми попереджувальної діяльності
- •§ 2. Форми та методи віктимологічної профілактики
- •§ 3. Особа потерпілого та її правовий захист
- •§ 4. Віктимологічна профілактика окремих видів злочинів
- •§ 5. Особливості віктимологічної профілактики серед неповнолітніх
- •§ 2. Методика і техніка збору первинної кримінологічної інформації
- •§ 3. Статистичний метод у кримінології
- •§ 2. Основи кримінологічного планування
- •§ 3. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки
- •§ 2. Теоретичні та практичні аспекти превенції злочинів у Великій Британії
- •§ 3. Концепції детермінації злочинності в зарубіжній кримінології
- •Літературні джерела
- •Сйпіпег Каізег. Кхітіпо1о§іе Еіпе Еіп£йЬшп§ іп сііе Огапсі1а§еп 10., у6ін§ пеиЬеагЬеііеіе Аи£1а§е с. Р. Миііег Уегіа§ Неісіе1Ьег§. 1996. 8. 296-326.
- •Глава 1. Загальний нагляд
- •Глава 2. Нагляд за додержанням законів органами, що ведуть боротьбу з злочинністю
- •Глава 3. Участь прокурора в розгляді справ у судах
- •"Про додаткові заходи щодо поліпшення діяльності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку"
- •Розділі. Загальні положення
- •Розділ V. Заключні положення
Ргаисі апсі АЬизе іп Ооуегптепі Вепеіїі Рго§гаттез. ^азЬ., 1979. Р. 101—103.
¥гійауР. Беі^иепсу Ргєуєпііоп апсі 8осіа1 Роіісу // Ргоуіс1іп§ Сгі тіпаі Лізіісе Гог СЬіісігеп. Ь.. 1983. Р. 36—51.
Сйпіпег Каізег. Кхітіпо1о§іе Еіпе Еіп£йЬшп§ іп сііе Огапсі1а§еп 10., у6ін§ пеиЬеагЬеііеіе Аи£1а§е с. Р. Миііег Уегіа§ Неісіе1Ьег§. 1996. 8. 296-326.
Наскіегї ТЬе Ргєуєпііоп оґУоиіЬ&і Сгіте: ТЬе (}иаі 8їитЬ1е 1- ог-тоагсі. Тогопіо, 1978. СЬ. 1; ЗапсіИи І. Іиуепііе Беі^иепсу: Саизез, Сопігої апсі Ргеуепііоп. 1977. СЬ. 2. 3; Уі'оггеп. VI. СіаззіГісаііоп о£(Меп- сіегз аз ап Аісі Іо Ейїсіепі Мапа§етепі апсі ЕЯєсііує Тгеаітепі // ТЬе Іоиг- паі оГ Сгітіпаі Ьа\у, Сгітіпо1о§у апсі Роіісе 8сіепсе. 1971. N0. 2. Р. 242.
Напз Зоаспіт 8скпеісіег. Кгітіпо1о§іе. 1987. \¥а11ег сіє Огауіег. — Вегііп —
269
Непщ, ./ К. (1984) СШгепз Аналізі Сгіте: Ап Аззеззтепі №і§ЬЬоигпоосі \¥аісЬ Рго§гат іп \Уазпіп§їоп ОС, ХУазпіп^іоп, ОС: Оеог- §е \Уазпіп§1оп Шіуегзіїу.
Нопезз, Т. апйМа%иіге, М. (1993) УеЬісіе ^аісЬ апсі СагТЬей: Ап Еуаіиаііоп, Ьопсіоп: Нопіе Ойїсе Роіісе КезеагсЬ Сгоир.
Іпіегпаїіопаі Кєуієлу оґ Сгітіпаї Роіісу. 1969. N0. 27. Р. 33.
Ьеа, Ж апсі ¥оип§, 3. (1984) Кеіаііуе Оергіуаііоп, іп ]. Мипсіе, Е. МсЬаи§ЬНп апсі М. Ьап§ап (е<із) (1996) Сгітіпо1о§іса1 Регзресііуез: А Яе- асіег, Ьопсіоп: 5а§е.
%\.ЬогпЬго5О С. (1918) Сгіте — Ііз Саизез апсі Кетесп'ез, Возіоп: Ьіі-Ие Вго^п, рр.365—366 апсі 368.
%2.МаПкеч>$, Я (1992) Кер1асіп§ "Вгокеп \Уіпс1о\У8': Сгіте, іпсіуііі-ііез апсі іігЬап СЬап§е, іп К.. МайЬетез апсі І. Уоип§ (есіз) Іззиез іп Кеаіізі Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: §а§е.
Кі.МсРкегхоп І. 8іііом/ау О. Р1аппіп§ Іо Ргеуепйоп Сгіте // Кеасїіопз Ю Сгіте. Веуегіу НіПз, 1981. Р. 146—166.
84. Меггу, 8. Е. (1981) ОеГепзіЬіе 8расе Шсіе&псіесі, ІІгЬап АЯаігз диаЛегіу, 16: 397—422.
%Ь.МеПоп К. (1957) 8осіа1 ТЬеогу апсі 8осіа1 8ішсйіге, Оіепсое: Ргее Ргез8,рр. 131—160.
Каііопаі Асіуізогу Сотіззіоп оп Сгітіпаї Іизіісе 8іапс1агсІ5 апсі Ооаіз: Сгітіпаї Іизїісе 8узїет. \¥азЬ., 1971. Р. 3—43.
№їіопа1 Еуаіиаііоп Оезі§п Гог те Оеіпзііїиііаіігаііоп о£ 8іаіиз ОГ&пйег Ргоегатте. \УазЬ., 1977. Р. 1—10.
№\утап, О. (1976) Ое£епзіЬ1е 8расе: Реоріе апсі Оезі§п іп те Уі- оіепі Сіїу, Ьопсіоп: Иіе АгсЬііесШгаі Ргезз.
РиЬНс Ьате. 1961. 87—284.
8ИаН 8. А. апсіКоіУі Ь. Н. (1974) Віозосіаі апсі Рзуспорпзуіо1о§іса1 Расіогз іп Сгітіпо1о§у, іп О Оіазег (есі). НапсіЬоок о£Сгітіпо1о§у, СЬіса- §о: Капсі МсКаііу, рр. 124—125.
9\.8ПЬегтап СН. Сгітіпаї Уіоіепсе, Сгітіпаї Іизіісе. N. V., 1978. СЬ. 11; Тоиііег Р. Иесіисіп§ Кезісіепііаі Сгіте апсі Реаг: ТЬе НаЛ&гсі Nеі§ЬЬо-игЬоосі Сгіте Ргєуєпііоп Рго§гатте. \¥азЬ., 1979. Р. З—12, еіс.
8и(кегіапсіА. Ргіпсіріез оГСгітіпо1о§у. N. V., 1968. Р. 597—638.
ТЬе Ох&гсі НапсіЬоок оГСгітіпо1о§у. / Есі. Ьу М. Ма§иіге, К. Мог- §ап, Я. Кеіпег. — Ох£: Сіагепсіоп Ргезз, 1997. — рр. 233—265, 891—911.
УУаШаіе 8. Ш<іег5їапсііп£ Сгітіпо1о§у: Сигтепі Тпеогеіісаі ОеЬа- іез. — Вискіп§Ьат: Ореп Шіу. Ргезз, 1998. — рр. 16—33,130—139.
ШіінепагиіР. Сгіте Ргеуепгіоп. Возіоп, 1977. Р. 7.
ШНіатз К. (1997) ТехїЬоок о£ Сгітіпо1о§у, Ьопсіоп: Віаскзіопе, рр. 177—180.
Шізоп, 1 <2. апйШІЩ, О. (1982) Вгокеп \¥іпсіо\У8, АЙапііс Моп- Шіу, МагсЬ: 29—38.
Уетеп С, Ко]ек В. Оеііодиепсу: А 8осіо1о§іса1 Уіе\у. Тогопіо, 1980. Р. 3—89,369—370; 8аггуК. Рагасіі§т8 апсі РііГаЛз іп Ьуєпііє Іизп- се Оіуєгзіоп // Ргоуісііп§ Сгітіпаї Іизіісе &г СпіШгеп. Ь., 1983. Р. 71.
270
271
Додатки Нормативно-правові акти
З
акон
України "Про
прокуратуру"
(Витяг) (Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, № 53, ст. 793)
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Вищий нагляд за додержанням законів в Україні
Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами, державними комітетами, відомствами, іншими органами державного і господарського управління та контролю, Урядом Автономної Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, їх виконавчими і розпорядчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
(Стаття 1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3662-12 від 26.11.93)
Стаття 2. Генеральний прокурор України
Генеральний прокурор України призначається Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. У діяльності щодо здійснення нагляду за додержанням законів Генеральний прокурор України відповідальний перед Верховною Радою України і тільки їй підзвітний. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік звітує перед Верховною Радою України про діяльність прокуратури. Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів — п'ять років. Звільнення (відставка) Генерального прокурора України протягом строку повноважень може мати місце лише у випадках вчинення ним злочину, порушення виконання службових обов'язків, у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я, а також за власним бажанням. В усіх випадках питання про відставку Генерального прокурора України вирішується Верховною Радою України.
Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури
Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, цим Законом, іншими
272
законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Стаття 4. Завдання вищого нагляду за додержанням законів
Діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань:
1) закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної системи, прав національних груп і територіальних утворень; 2) гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина; 3) основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування.
Стаття 5. Основні функції прокуратури
Основними функціями прокуратури є:
1) нагляд за додержанням законів усіма органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами; 2) нагляд за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу із злочинністю та іншими правопорушеннями і розслідують діяння, що містять ознаки злочину; 3) розслідування діянь, що містять ознаки злочину; 4) підтримання державного обвинувачення, участь у розгляді в судах кримінальних, цивільних справ та справ про адміністративні правопорушення і господарських спорів у арбітражних судах; 5) нагляд за виконанням законів у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, при виконанні покарань та застосуванні інших заходів примусового характеру, які призначаються судом; 6) нагляд за додержанням законів органами військового управління, військовими об'єднаннями, з'єднаннями, частинами, підрозділами, установами і військовими навчальними закладами та посадовими особами Збройних Сил, Прикордонних військ, Національної гвардії, Управління державної охорони, Служби безпеки України та інших військових формувань, дислокованих на території України.
(Пункт шостий частини першої статті 5 в редакції Закону № 3662-12 від 26.11.93)
Прокуратура бере участь у розробленні органами державної влади заходів запобігання злочинам та іншим правопорушенням, у роботі по вдосконаленню та роз'ясненню законодавства. На прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені законами України.
Стаття 6. Принципи організації і діяльності прокуратури
Органи прокуратури України:
1) становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; 2) здійснюють свої повноваження на підставі додержання Кон-
273
ституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів; 3) захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; 4) вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; 5) діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.
Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій чи рухів.
Розділ III. ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД