§ 3. Система профілактики злочинів

Попередження злочинів є складною, багаторівневою системою державних органів та громадських організацій, які здійснюють ан-тикриміногенний вплив на соціальні об'єкти з метою недопустити порушень кримінально-правових норм і усунути (нейтралізувати) чинники, що їх детермінують. її утворюють суб'єкти, об'єкти та за­ходи попереджувальної діяльності.

Розглядаючи це питання, зазначимо, що узагальнених теоретич­них праць про систему профілактики злочинів у кримінологічній лі-

тературі ще немає. Не кращим є стан справ і з правовим забезпе­ченням цієї діяльності. Для правильного визначення суб'єктів попе­реджувальної діяльності Ю. Д. Блувштейн запропонував виділити такі їх основні ознаки:

— цілеспрямоване здійснення профілактики злочинів як пряма функція;

• зв'язок з іншими елементами системи "по горизонталі" (координація) і "по вертикалі" (субординація);

• здійснення своїх дій відповідно до команд керівних органів системи;

• можливість вибору варіанта поведінки, що визначається кон­ кретним станом об'єкта впливу і межами, заданими системою.

Тому органи, організації та особи, які не володіють хоч би од­нією з названих ознак, не можуть вважатися суб'єктами профілак­тики злочинів¹.

Різноманітність суб'єктів, що різняться характером, масштаба­ми, формами й методами діяльності, — одна з істотних особливос­тей профілактики злочинів. До її суб'єктів належать: відповідні дер­жавні органи та установи, громадські організації і формування, по­садові особи й інші працівники — представники цих органів, уста­нов, організацій і формувань, а також окремі громадяни.

Суб'єктів профілактики можна також поділити на такі групи:

а) органи та організації, які керують, спрямовують, координують попереджувальну діяльність (органи державної влади і управління);

б) органи та організації, які безпосередньо здійснюють профілак­ тичні заходи (МВС, СБУ, прокуратура, суд, спеціально створені гро­ мадські формування);

в) суб'єкти, у функції яких частково входить здійснення запо­ біжних заходів, — заклади освіти, охорони здоров'я, адміністрації підприємств, установ, організацій тощо.

Класифікуючи суб'єктів профілактики, потрібно враховувати, що, по-перше, всі вони відрізняються один від одного, але функці­онують у взаємозв'язку, тим паче, що існує їх своєрідна ієрархія; по-друге, кожний суб'єкт наділений своїми повноваженнями (є носі­єм певних прав та обов'язків).

У кримінологічній літературі виділяють також загальні суб'єкти профілактики, для яких ця діяльність не є головною, і спеціальні суб'єкти, для яких попередження злочинів є головною або однією з визначальних функцій. Остання група суб'єктів — найактивніша ланка у боротьбі зі злочинністю, оскільки перебуває на її передньо-

¹ Див.: Блувштейн Ю. Д. Предупреждение преступлений. — Минск, 1980. — С. 34.

144

145

му краї, володіючи спеціальними повноваженнями й засобами. Це — органи внутрішніх справ, податкова міліція, служба безпеки, проку­ратура, суди, митна варта, спеціальні громадські формування тощо.

Таким чином, системою профілактики злочинів є сукупність державних органів, громадських організацій та громадян, які цілеспрямовано здійснюють на різних рівнях і у різних масшта­бах управління й планування попереджувальної діяльності, ви­конання профілактичних заходів та мають у зв'язку з цим пев­ні права та обов'язки і несуть відповідальність за досягнення поставленої мети.

Крім суб'єктів, система профілактики злочинів має ще й об'єкти запобіжного впливу. У науковій літературі такими об'єктами ви­знаються: злочинність, її детермінанти, особа правопорушника та умови її формування, які потрібно корегувати.

Центральне місце у системі спеціальних суб'єктів профілактики посідають органи внутрішніх справ. Іх діяльність щодо попереджен­ня злочинів має комплексний характер, що проявляється у таких аспектах:

1. органи внутрішніх справ, на відміну від інших суб'єктів про­ філактики, впливають на дуже широке коло об'єктів попереджу­ вальної діяльності;

2. вони активно взаємодіють з усіма іншими суб'єктами, надаю­ чи їм інформацію про криміногенну обстановку в регіоні, виявлені детермінанти злочинів та осіб, що потребують індивідуального про­ філактичного впливу, а також методичну й практичну допомогу в проведенні різних запобіжних заходів;

3. органи внутрішніх справ не лише самі виявляють і ліквідують криміногенні фактори, а й у встановленому законом порядку пред'являють іншим суб'єктам вимоги щодо необхідності виконання покладених на них функцій у сфері зміцнення правопорядку;

4. органи внутрішніх справ здійснюють попереджувальну діяль­ ність на всіх рівнях, використовуючи при цьому широкий арсенал методів та засобів, як гласних, так і оперативних. До того ж до їх структури входить низка служб і підрозділів, єдине або головне при­ значення яких полягає в реалізації профілактичних функцій.

Аналіз чинного законодавства та відомчих нормативних актів МВС України дає змогу назвати такі основні напрями попереджу­вальної діяльності органів внутрішніх справ:

— участь у забезпеченні громадського порядку, охороні держав­ної та приватної власності, конституційних прав і свобод громадян, перекриття каналів незаконного збагачення;

146

• попередження різних злочинних проявів, особливе місце се­ ред яких посідають організована і професійна злочинність як най­ більш небезпечні її види;

• запобігання пияцтву, наркоманії, проституції, поширенню ві­ русу СНІДу, які не тільки згубно впливають на здоров'я і моральний стан людей, завдають значних матеріальних збитків суспільству, а й штовхають індивідів на вчинення злочинів;

• попередження злочинів серед неповнолітніх, у першу чергу таких, як крадіжки, грабежі, розбої, зґвалтування, убивства, хулі­ ганство, угони транспортних засобів. Неповнолітні злочинці дають максимальний, порівняно з іншими категоріями засуджених, відсо­ ток рецидиву, формуючи тим самим тенденцію до його зростання на багато років уперед;

• боротьба з рецидивною злочинністю. МВС України неоднора­ зово зазначало, що незважаючи на заходи, які вживаються, пробле­ ма подолання рецидивної злочинності залишається гострою. Реци­ дивістами вчиняється чимало тяжких злочинів. За останнє десяти­ річчя на 95 % збільшилася кількість злочинів, вчинених особливо небезпечними рецидивістами;

• попередження злочинів у сфері економічних відносин. Криза виробництва, інфляція, недосконале податкове законодавство, без­ робіття є тими чинниками, які породжують тіньову економіку та ма­ фіозні структури. Цей вид злочинності становить пряму загрозу на­ ціональній безпеці;

• запобігання злочинам у сфері сімейно-побутових стосунків та тим, що скоюються у парках, на вулицях й інших громадських міс­ цях, особливо у вечірній і нічний час;

• попередження необережних, зокрема транспортних, злочинів та злочинів проти довкілля, які завдають суспільству значних збитків.