§ 2. Цілі, завдання, функції та межі профілактики злочинів

Суспільство — це складний соціальний організм, кожна сфера якого складається з відносно самостійних суспільних відносин, зв'язків, процесів. Тому профілактика злочинів як система має влас­ну "добірку" компонентів (підсистем). Це передусім сама попере­джувальна діяльність, що здійснюється у певному просторі, тобто йдеться про межі її поширення. Сфера профілактики злочинів, яку вона охоплює, надзвичайно широка. Нині вона не може залишатися полем діяльності одних лише правоохоронних органів. У ній мають брати участь усі державні органи, громадські формування і громадя­ни України².

Зазначимо, що профілактика злочинів є конкретною діяльністю, яка мусить бути обмежена рамками закону, хоч при цьому потрібно вирішувати великий обсяг завдань із заздалегідь не встановленим і змінюваним змістом. Межі цієї діяльності залежать від запобіжного впливу на певні об'єкти, його змісту, цілей, завдань. Ці ознаки і ок­реслюють сферу функціонування профілактики злочинів. Отже, ме­жі профілактики визначаються усією системою соціально-політич­них, економічних, організаційних, моральних, психологічних, вихов­них, правових та інших засобів впливу, але вони охоплюють тільки ту сферу, в якій діють чинники, що детермінують злочини та інші правопорушення.

Розкрити з достатньою повнотою зміст профілактики злочинів можна лише за умов урахування й аналізу функцій, які вона вико­нує, а також цілей і завдань, що стоять перед нею. Коригуючи у спе­цифічних формах взаємозв'язок особи і суспільства, вона впливає на поведінку людей та суспільні інтереси. Ця роль випливає з влас­тивої їй попереджувально-регулятивної функції — не лише пере­шкоджати розвиткові одних і допомагати вдосконаленню інших сус-

Д ив.: Апексеев А. К, СахаровА. Б. Причини преступлений и устранение их органа­ми внутренних дел. — М., 1985. — С. 53.

Див.: Указ Президента України "Про Комплексну цільову програму боротьби зі злочинністю на 1996—2000 роки" від 17 вересня 1996 р. — Урядовий кур'єр. — 23 вересня 1997 р.

142

пільних відносин, а й, долаючи суперечності, що виникають між осо­бою і суспільством, сприяти утвердженню їх соціально-позитивного взаємозв'язку.

Профілактика злочинів спрямована на недопущення протиправ­ної поведінки і тим самим активно проявляє свою охоронну функ­цію. Вона реалізує не тільки засоби переконання, а й примусу до осіб, які не хочуть ставати на шлях виправлення. Таким чином, ос­новною метою охоронної функції є захист суспільних інтересів та соціальних цінностей, особи і держави від злочинних посягань. Ви­конуючи регулятивну функцію, профілактика покликана забезпечи­ти таку поведінку людей, яка б відповідала спеціальним вимогам, за­кріпленим у нормах права.

Профілактика злочинів виконує також виховну функцію, оскіль­ки її призначення не у примусі, а в переконанні, тобто не в тому, щоб покарати, а в тому, аби виховати таку особу, яка б не допуска­ла вчинення злочинів. Профілактика постійно реалізує й ідеологічну функцію, призначення якої полягає у забезпеченні загальної ідейної спрямованості попереджувальних заходів, ідеологічному обгрунту­ванні їх змісту, правильному визначенні шляхів, форм і методів практичної діяльності. На жаль, на сучасному етапі розвитку нашої держави питанням ідеології не приділяється належної уваги. А це фактор, який цементує єдність усього суспільства.

Здійснення прогностичної функції збагачує теорію і практику профілактики злочинів інформацією, яка дає можливість намічати пріоритетні напрями у боротьбі зі злочинністю.

Профілактика злочинів має свої цілі. Вони конкретизуються на різних етапах розвитку суспільства, а також залежно від її на­прямів, рівнів і видів.

Основними цілями профілактики є:

• обмеження дії негативних явищ і процесів, взаємопов'язаних зі злочинністю;

• усунення (нейтралізація) детермінант злочинних проявів;

• ліквідація криміногенних факторів у мікросередовищі особи, які формують її антисуспільну позицію і мотивацію злочинної пове­ дінки;

• превентивний вплив на особу, яка за своїм антисуспільним способом життя здатна вчинити злочин.

Виходячи із вказаних цілей, завданнями профілактики злочинів є:

1. виявлення й аналіз явищ, процесів, обставин, які виступають детермінантами злочинів;

2. вивчення чинників, що призводять до формування особи зло­ чинця та реалізації злочинних намірів;

143

3. встановлення кола осіб, від яких можна очікувати вчинення злочинів, і цілеспрямований профілактично-виховний вплив на них;

4. усунення або нейтралізація криміногенних факторів на інди­ відуальному рівні.

Ці загальні завдання конкретизуються залежно від рівнів, видів, форм і методів попереджувальної діяльності. Тому загальна ефек­тивність профілактики залежить від того, як виконуються конкретні завдання, що стоять перед нею.

Попереджувальна діяльність грунтується на певних принципах, провідне місце серед яких займають:

• законність — дотримання вимог закону всіма без винятку суб'єктами профілактики;

• гуманність — захист гідності та інтересів людини шляхом очищення її духовного світу від антисуспільних установок і орієнта­ цій, усунення чинників деформації особи;

• наукова обгрунтованість — використання форм, методів і засобів попереджувальної діяльності, розроблених та рекомендова­ них наукою;

• демократизм — широка участь у боротьбі зі злочинністю державних органів, громадських формувань та окремих громадян;

• диференціація — врахування специфіки факторів, що детер­ мінують злочинність шляхом криміногенного впливу на особу, а та­ кож індивідуальних особливостей правопорушників;

• своєчасність — випереджаюче проведення превентивних за­ ходів, які б не дали можливості вчинити злочин;

• плановість — здійснення профілактичної діяльності за відпо­ відною програмою, а не спонтанно;

• комплексність — використання різноманітних форм, мето­ дів і засобів попередження, спрямованих не тільки на злочинність, а й на ті соціальні, економічні, політичні, духовні та інші фактори, які її обумовлюють.