123. Негласні слідчі (розшукові) дії, пов’язані з втручанням у приватне спілкування.

Негласні слідчі (розшукові) дії

Негласні слідчі (розшукові) дії — це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК, — слідчий суддя.

Втручання у приватне спілкування

Втручанням у приватне спілкування є доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним^[11]. Різновидами втручання в приватне спілкування є:

- аудіо-, відеоконтроль особи; - арешт, огляд і виїмка кореспонденції; - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; - зняття інформації з електронних інформаційних систем.

Ніхто не може зазнавати втручання у приватне спілкування без ухвали слідчого судді.

Втручання у приватне спілкування захисника, священнослужителя з підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, виправданим заборонене.

124. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій.

Негласні слідчі (розшукові) дії — це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає слідчий, прокурор, а у випадках, передбачених КПК, — слідчий суддя.

1.Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

3.Спостереження за особою, річчю або місцем

4. Аудіо-, відеоконтроль місця

5. Контроль за вчиненням злочину

6. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

7. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (експертизи)

8. Використання конфіденційного співробітництва

.

125. Випадки повідомлення про підозру.

Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру

1. Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу.

3. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов'язані детально роз'яснити кожне із зазначених прав.