1.3. Режими роботи заводу

Для створення безпечних умов праці, ліквідації можливих причин професійних захворювань та виробничого травматизму важливе місце займає раціональна організація режиму праці і відпочинку робітників.

В залежності від режиму роботи заводу визначають різний, тижневий і внутрішній режим праці і відпочинку. Робочий час, час відпочинку працівників підприємства регулюється положеннями чинного законодавства, колективного договору, а також Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Встановлений слідуючий графік роботи :

- для працівників з п’ятиденним робочим тижнем робочий день робочий день розпочинається о 8 годині закінчується о 17 год. Перерва для відпочинку тривалістю 60 хвилин, з 12 годин до 13 години. Субота і неділя - вихідні. Напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи скорочується на одну годину;

- для робітників працюючих по змінах: денна зміна з 8.00 до 16.00 години, вечірня зміна - з 16.00 до 0.00 години, нічна – з 0.00 до 8.00 години.

Керівник може за погодженням з працівником змінювати розпорядок дня по годинах і протягом робочого тижня. Зміни в режимі робочого часу попередньо погоджуються з профспілковим комітетом. Нормальна тривалість роботи не може перевищувати 40 годин на тиждень, як це встановлено законодавством. Робота в понадурочний час сплачується у подвійному розмірі відповідно ст.106 КЗпП. Компенсація надурочних робіт відгулом не допускається .

Робота у святкові і неробочі дні оплачується у подвійному розмірі відповідно ст. 107 КЗпП. На бажання працівника, який працював у святковий та неробочий день йому може бути наданий другий день відпочинку. За кожну годину роботи у вечірню зміну проводиться доплата у розмірі 20%, в нічну зміну - в розмірі 40 % тарифної ставки (посадового окладу). Нічною вважається зміна, якщо не менше 50 % її тривалості випадає в нічний час ( з 22 години до 6 години ранку). Косарський спиртовий завод працює в три зміни. Робочий тиждень неперервний.

1.4. Обґрунтування технологічної схеми виробництва

Окремі галузі господарства потребують дегідратованого, тобто абсолютованого етилового спирту.

Для отримання абсолютованого спирту використовують наступні засоби: азеотропна та сольова ректифікація, ректифікація під вакуумом, мембранна техноло­гія, зв'язування води твердими або рідкими водопоглинаючими речовинами.

З перерахованих методів абсолютування спирту метод зневоднення за допомогою твердих водопоглинаючих засобів знайшов розповсюдження в лабораторній практиці. Зневоднення спирту за допомогою твердих та рідких водопоглинаючи вин не знайшло розповсюдження в промислових масштабах.

У промисловості для абсолютування етилового спирту користуються методом потрійних нероздільнокиплячих (азеотропних) сумішей. Але дегідратація етанолу азеотропною ректифікацією потребує значної кількості енергоносіїв. Так, отримання 1 дал абсолютованого спирту витрачається 18-20 кг пари, близько 0,25 м³ води, 0,01-0,03 кг водопоглинаючої речовини. А переоснащення спиртових заводів на виробництво де гідратованого спирту шляхом азеотропної ректифікації потребує значних капіталовкладень і доцільне тільки для великих заводів.

Найбільш перспективною є ресурсозберігаюча технологія дегідрата­ції спирту шляхом адсорбції на молекулярних ситах, в яких використовують різно­го роду цеоліти або алюмосилікати.

Дегідратація флегми проводиться адсорбцією на молекулярних ситах. Процес складається з трьох операцій:

- випарювання та регенерація десорбціонного спиртового потоку. Дегідратація на молекулярних ситах проводиться в паровій фазі. Випарювання флегми з’єднане з регенерацією спиртового потоку й проводиться в одній колоні;

- перегрів спирту, що йде на дегідратацію. Флегма перегрівається перед дегідратацією для запобігання жодній можливості конденсації на молекулярних ситах;

- дегідратація флегми адсорбцією на молекулярних ситах. Операція дегідратації проводиться проводиться послідовно в дві стадії: адсорбція-десорбція. Де гідратований спирт отримують на стадії адсорбції.